Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 205/2591/21
провадження № 61-6348св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року в складі судді Приходченко О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину, зміну частки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В обґрунтування позову вказала, що на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 102/9 від 13 березня 1992 року було затверджено акт ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1 (далі - спірне домоволодіння), відповідно до якого 34/100 частин цього домоволодіння належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, 37/100 - відповідачу ОСОБА_3, а 29/100 частин визначено за ДУ-25.
Зазначала, що 29/100 частин домоволодіння відповідає квартирі АДРЕСА_2, у якій зареєстровано її місце проживання та у якій вона фактично проживає, і до складу якої входить: тамбур площею 1,6 кв. м, ванна площею 5,5 кв. м, котельня площею 2,7 кв. м, туалет площею 0,9 кв. м, кухня площею 4,6 кв. м, прихожа площею 10,2 кв. м, житлові кімнати площею 12,2 кв. м та 9,2 кв. м, всього житловою площею 21,4 кв. м, загальною площею 46,9 кв. м.
На підставі рішення виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 122 від 25 лютого 2009 року з нею укладено договір найму житлового приміщення. Реєстрація права власності на спірні 29/100 частин за територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради не проводилася.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 квітня 1996 року, видане на ім`я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 1996 року в частині розміру частки успадкованого домоволодіння з 34/100 частин на 1/2 частину та в адресі домоволодіння: замість будинок " АДРЕСА_3".
03 серпня 2016 року на підставі зазначеного судового рішення нотаріус видала дублікат свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Посилаючись на те, що підставою видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину спірного домоволодіння було судове рішення від 15 січня 2013 року, яке скасоване постановою апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, 29/100 частин спірного домоволодіння було виділено їй у користування на підставі договору найму житлового приміщення, а реєстрація права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння за ОСОБА_2 порушує її права, позивач просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним дублікат свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, виданий Другою дніпровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-386, змінити частку у праві власності ОСОБА_2 з 1/2 частини на 34/100 його частин та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30807728 від 05 серпня 2016 року, 1/2 частки вказаного домоволодіння.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 30807728 від 05 серпня 2016 року, розмір частки 1/2 домоволодіння АДРЕСА_4 .
Змінено частку в праві власності ОСОБА_2 у домоволодінні АДРЕСА_4 із 1/2 частини на 34/100 його частини.
Установивши, що правовстановлюючим документом, на підставі якогодержавним реєстратором було ухвалено рішення про реєстрацію права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння за відповідачем ОСОБА_2, є судове рішення від 15 січня 2013 року, скасоване постановою апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог саме в частині скасування рішення про державну реєстрацію та зміну розміру частки ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 08 липня 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким визнати за ним розмір частки Ѕ спірного домоволодіння.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскількивідсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, не проживає у ній та не сплачує комунальні послуги, а отже її права не порушені оскаржуваною державною реєстрацією та зміною частки ОСОБА_2 . При цьому позивач не надала належних та допустимих доказів, що свідчать про правомірність користування нею спірним житлом. Суди попередніх інстанцій у порушення принципу змагальності надали перевагу наданим позивачем доказам.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 13 березня 1992 року № 102/9 ОСОБА_5 було узаконено прибудови і господарські будівлі та затверджено акт ідеальних часток, відповідно до якого за ДУ-25 визначено 29/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 .
На підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 квітня 1996 року, посвідченого Другою дніпровською державною нотаріальною конторою і зареєстрованого в реєстрі за № 4-1393, відповідачу ОСОБА_2 належало 34/100 частин домоволодіння АДРЕСА_5, право власності на яке у встановленому порядку було зареєстровано у КП "ДМБТІ".
Згідно із довідкою № 280 про склад сім`ї і зареєстрованих у житловому будинку осіб, виданої 13 січня 2021 року Департаментом адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6, з 14 листопада 2005 року (а.с.30).
Відповідно до відомостей КП "ДМБТІ" станом на 07 вересня 2005 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на 34/100 частин за ОСОБА_2 ; 5/12 частин - за ОСОБА_6, право власності на 29/100 частин спірного домоволодіння на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради № 102/9 від 13 березня 1992 року визначено за ДУ-25, але право власності не оформлювалося.
Рішенням виконкому Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради № 122 від 25 лютого 2009 року було змінено умови договору найму житлового приміщення № 2, яке знаходиться у АДРЕСА_7, з вибулого ОСОБА_1 на його сестру ОСОБА_1
03 серпня 2016 року Другою дніпровською державною нотаріальною контороюОСОБА_2 було видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на 34/100 частин домоволодіння АДРЕСА_5 з відповідною частиною господарських будівель і споруд.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою дніпровською державною нотаріальною конторою 03 серпня 2016 року і зареєстрованого в реєстрі за № 1-386, та рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року зареєстровано за ОСОБА_2, 37/100 частин - за ОСОБА_3 .
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року у справі № 422/4037/12 визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину від 03 квітня 1996 року, видане ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, та внесено зміни до свідоцтва стосовно розміру часток успадкованого спірного домоволодіння з 34/100 частин на 1/2 частину, та в номері домоволодіння з " АДРЕСА_3".
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасовано рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Оскільки касаційна скарга містить доводи лише в частині вирішення судами позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 серпня 2016 року та зміни частки у праві власності ОСОБА_2 у спірному домоволодінні, відповідно до вимог статті 400 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваних у справі судових рішень переглядається судом касаційної інстанції лише у цій частині.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Вказуючи про порушення реєстрацією за відповідачем ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння своїх прав, позивач ОСОБА_1 вказувала, що є квартиронаймачем у цьому домоволодінні, мешкає у ньому, зареєструвала своє місце проживання у цьому житлі з 2005 року та має на меті приватизувати частину цього домоволодіння.
Заперечуючи позов, відповідач ОСОБА_2 зазначав, що оскільки ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_2 у спірному домоволодіння, частина якого належить йому на праві власності, тому у неї відсутні правові підстави для звернення до суду із цим позовом.
Норми процесуального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
З огляду на приписи статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.