Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 369/8077/13-ц
провадження № 61-4414св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., від 15 лютого 2022 року, з урахуванням доповнень та змін до касаційної скарги, прийнятих ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року, та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського апеляційного суду у складі судді Мостової Г. І. від 31 березня
2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обґрунтування позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що
16 червня 2005 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К2Н0GК00260889, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 400 000,00 доларів США зі сплатою 11,04 % на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16 червня 2025 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором,
16 червня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки
№ К2Н0GК00260889, за умовами якого відповідач в іпотеку банку передав нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач посилався на те, що відповідач зобов`язання за кредитним договором від 16 червня 2005 року № К2Н0GК00260889 належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 29 квітня 2013 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 920 102,85 доларів США.
Ураховуючи наведене, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2005 року
№ К2Н0GК00260889 у розмірі 920 102,85 дол. США, що складає
7 351 621,77 грн, звернути стягнення на будинок загальною площею
301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки
від 16 червня 2005 року № К2Н0GК00260889) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у спірному житловому будинку (предмет іпотеки), зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб.
Основний зміст та мотиви рішень судів попередніх інстанцій
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним від 16 червня 2005 року
№ К2Н0СК00260889 у розмірі 920 102, 85 доларів США, що за курсом 7,99 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 29 квітня 2013 року складає 7 351 621,77 грн, звернуто стягнення на будинок загальною площею
301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки
від 16 червня 2005 року № К2Н0СК00260889) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 10 березня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 листопада 2013 року скасовано та призначено розгляд справи в загальному порядку.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року позов задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2005 року № К2Н0GК00260889 в розмірі 920 102,85 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України складає 7 351 621,77 грн, звернуто стягнення на будинок, загальною площею 301,10 кв. м, житловою площею 86,30 кв. м, який розташований по АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 16 червня 2005 року
№ К2Н0GК00260889) ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Повторне заочне рішення мотивовано тим, що у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань з повернення кредитних коштів у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, місцевий суд виходив з того, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
16 жовтня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Касьяненко Д. Л. звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня
2016 року.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у заяві відповідача відсутні посилання на будь-які докази, які мають істотне значення для справи, які не були досліджені судом при ухваленні заочного рішення.
05 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня
2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л. на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня
2016 року.
12 липня 2021 року судом апеляційної інстанції до участі у справі залучено третю особу ОСОБА_2 .
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційне провадження у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника
ОСОБА_1 - Касьяненка Д. Л. на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року закрито.
Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, у зв`язку із чим строк на апеляційне оскарження заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня
2016 року повинен відраховуватися не з дати постановлення ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2021 року про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України), а в загальному порядку. Урахувавши також те, що апеляційна скарга відповідачем подана після спливу понад чотирьох років з дня складення повного тексту повторного заочного рішення від 24 червня 2016 року, апеляційний суд, приймаючи до уваги положення частини другої статті 358, статті 362 ЦПК України, вважав за можливе закрити апеляційне провадження у справі.
Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Касьяненк а Д . Л. задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 26 липня 2021 року скасовано, справу передано до апеляційного суду для продовження розгляду.
Передаючи справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, Верховний Суд виходив із того, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана особою, не повідомленою про розгляд справи, а тому у суду апеляційної інстанції, з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України, були відсутні підстави для застосування приписів частини другої статті 358 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Касьяненка Д. Л. задоволено.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 24 червня 2016 року у частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 38 Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин, ураховуючи, що зазначена норма не передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від імені іпотекодавця. Крім того, апеляційний суд вважав, що оскільки сторони у договорі іпотеки досягли домовленості про позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателя через продаж ним від власного імені предмета іпотеки третій особі, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є неналежним способом захисту.
Узагальнені доводи касаційних скарг
13 травня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень та змін до неї, прийнятих ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення АТ КБ "ПриватБанк" зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2478цс15, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 520/6819/14-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17, постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17,
від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/17423/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, а також неправильно взяв до уваги правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня
2019 року у справі № 310/11024/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі
№ 205/578/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Крім того, заявник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
ПАТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою представника
ОСОБА_1 - Касьяненка Д. Л. на повторне заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року, порушив правила частини третьої статті 288 ЦПК України та не урахував, що така апеляційна скарга подана після спливу понад чотирьох років з дня складення повного тексту повторного заочного рішення, чотирьох місяців з дня обізнаності представника ОСОБА_1 - адвоката Касьяненка Д. Л. про повторне заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня 2016 року та без відповідного клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В цій частині посилається також на недобросовісність дій відповідача ОСОБА_1 та порушення принципу правової визначеності.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому, з огляду на те, що рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки було виконано, а предмет іпотеки реалізовано на прилюдних торгах, у апеляційного суду були відсутні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову іпотекодержателю у захисті його порушеного права.
Вважає помилковим посилання апеляційного суду на судову практику, якої не існувало на час ухвалення рішення суду першої інстанції.
07 липня 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, залишити в силі заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 червня
2016 року.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
На обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для перегляду справи в апеляційному порядку на підставі апеляційної скарги ОСОБА_1, з огляду на те, що вона подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а ОСОБА_1 був повідомлений про її розгляд належним чином. Посилається на те, що відповідачу було достеменно відомо про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах, а тому вважає, що суд повинен був застосувати аналогію закону до спірних правовідносин (стаття 449 ЦПК України) та урахувати момент, коли особа, яка звертається зі скаргою, дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Зосереджує увагу також на наявності у ОСОБА_1 обов`язку з повернення ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитних коштів, виконання якого забезпечувалось іпотекою спірного домоволодіння. Вважає, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначене, а також на те, що сума від реалізації предмета іпотеки була зарахована для погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.
Помилковим також вважає застосування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах, винесених після ухвалення судом першої інстанції судового рішення, з огляду на те, що ретроспективне застосування правових позицій суперечить положенням статті 58 Конституції України та принципу правової визначеності.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, відкрито касаційне провадження та витребувано з суду першої інстанції матеріали цивільної справи
№ 369/8077/13-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на доповнення та зміни до касаційної скарги, прийнято їх до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 31 березня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою третьої особи.
02 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" представник ОСОБА_1 - Касьяненко Д. Л. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, урахував обов`язковість умов договору, його зміст, а також положення статей 33-38 Закону України "Про іпотеку" щодо порядку і способу звернення стягнення на предмет іпотеки.