Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 479/859/20
провадження № 61-8734св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненко Максим Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області у складі судді Репушевської О. В. від 06 квітня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В.,
Колосовського С. Ю., Серебрякової Т. В.,від 04 липня 2022 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У жовтні 2020 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсними заповітів та скасування свідоцтв про право на спадщину.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, після смерті якого залишилось спадкове майно у вигляді земельних ділянок, що розташовані на території Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.
У відповідь на звернення із заявою про прийняття спадщини до Першої Первомайської державної нотаріальної контори, 06 жовтня 2017 року їй було повідомлено, що існує два заповіти ОСОБА_3, які складені 21 березня 2011 року та 22 липня 2015 року на ім`я ОСОБА_2, що посвідчені приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненком М. І.
На думку позивачки, заповіти були складені ОСОБА_3 з порушенням порядку їх посвідчення, оскільки вони не були підписані ОСОБА_3 та не відповідали волі спадкодавця, а також з невідомих причин посвідчені поза межами територіального округу місця розташування земельних ділянок і місця проживання спадкодавця, що викликає сумніви у їх законності. ОСОБА_3 на час написання заповітів був здоровою людиною без будь-яких вад та за життя зазначав, що хотів залишити своє майно своїм дітям.
ОСОБА_1 просила суд визнати недійсними заповіти, складені ОСОБА_3 : від 21 березня 2011 року, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 210, та від 22 липня 2015 року, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 554, на ім`я ОСОБА_2, скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2018 року, посвідчені приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненком М. І., зареєстровані в реєстрі
за № № 2-292, 2-293, 2-294, 2-295, 2-296, 2-297, 2-298, 2-299, 2-300, 2-301.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області
від 06 квітня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щозаповіти по формі та змісту відповідають вимогам чинного законодавства, а їхні положення не викликають сумнівів щодо дійсного волевиявлення заповідача. Позивачкою не доведено обставин, які б могли бути підставою для визнання оспорюваних заповітів, а отже і свідоцтв про право на спадщину, недійсними.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 квітня
2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заповіт від 22 липня 2015 року за формою та порядком посвідчення відповідає вимогам статей 1247, 1248 ЦК України і розділу ІІ глави 3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5. У тексті заповіту вказано, що його підписав ОСОБА_4 у зв`язку з хворобою заповідача на його особисте прохання та за його дорученням після прочитання тексту заповіту нотаріусом. Посвідчення заповіту відбулося при двох свідках, які не є, ані спадкоємцями за заповітом, ані членами сім`ї чи близькими родичами ОСОБА_2 . Дієздатність свідків було перевірено нотаріусом. Підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону.
Рішення суду першої інстанції було оскаржено позивачкою в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним заповіту
від 22 липня 2015 року, скасування свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненком М. І., зареєстрованих в реєстрі за № № 2-292, 2-293, 2-294,
2-295, 2-296, 2-297, 2-298, 2-299, 2-300, 2-301, а тому в іншій частині не було предметом апеляційного перегляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 квітня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У касаційній скарзі заявниця вказує, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тим обставинам, що спадкодавець 22 липня
2015 року під час посвідчення заповіту був писемним і сам міг підписати заповіт. При вирішенні спору судами не було досліджено медичну документацію про хвороби спадкодавця, залишено поза увагою, що вона датована 2016 роком, тобто після складання заповіту. Посилається на те, що до суду першої інстанції було подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про стан здоров`я спадкодавця, однак зазначене клопотання було задоволено частково, при цьому не наведено мотивів відхилення доказів. Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків. При цьому наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що спадкодавець будь-яких вад із зором не мав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 479/859/20.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 липня 2015 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт, згідно з яким земельні ділянки, призначені для введення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою: Миколаївська область, Кривоозерський район, Берізківська сільська рада, 4823980200:02:000:1335, 4823980200:02:000:1334, 4823980200:01:000:1182, 4823980200:01:000:1183, 4823980200:01:000:1181, заповів ОСОБА_2, 1978 року народження.
Вказаний заповіт посвідчено приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Лавріненко М. І. в присутності двох свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і підписано іншою особою ОСОБА_4 у зв`язку із хворобою заповідача ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 16 березня 2017 року серія НОМЕР_1, актовий запис № 226.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на вищезазначені земельні ділянки.
Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2018 року ОСОБА_2 успадкував вказані вище земельні ділянки.
Позивачка у встановлений законом строк також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 .
Постановою Першої Первомайської державної нотаріальної контори
від 06 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які залишилися після смерті її чоловіка, у зв`язку з тим, що є спадкоємець за заповітом на земельні ділянки.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.