ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 404/3923/19
провадження № 61-11963св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", поданою адвокатом Українцем Олександром Петровичем, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 8 липня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Голованя А. М., Єгорової С. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про повернення на картковий рахунок незаконно списаних коштів.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що в жовтні 2018 року в установі банку AT КБ "ПриватБанк" їй було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1, на який зараховано 17 000 грн.
24 березня 2019 року їй стало відомо, що з даного карткового рахунку невідомими особами знято грошові кошти в сумі 16 550,56 грн.
Про даний випадок вона повідомила на гарячу лінію AT КБ "ПриватБанк" службу безпеки банку, а також написала заяву в чергову частину Кропивницького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про заволодіння невідомими особами шахрайським шляхом, під приводом здійснення банківських операцій, належними їй грошовими коштами в сумі 16 550,56 грн.
Дана подія була занесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та відкрито кримінальне провадження № 1201912002002386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України.
У подальшому вона звернулася до банку про повернення коштів на її картковий рахунок, але їй було відмовлено.
У зв`язку з виникненням заборгованості банк почав з іншого її карткового рахунку знімати кошти на погашення незаконно знятих коштів з її карткового рахунку.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати АТ КБ "ПриватБанк" зарахувати на її картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 16 550,56 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що вина AT КБ "ПриватБанк" у здійснені транзакцій по рахунку № НОМЕР_1 відсутня.
Якщо операції по зняттю коштів ОСОБА_1 не здійснювала, то дані операції стали можливими в результаті розголошення нею конфіденційної інформації по своїй карті, передачі даних та паролей третім особам.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 8 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" зарахувати на кредитний рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 16 550,56 грн.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1 921,06 грн в рахунок компенсації судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів, які б вказували на зняття коштів позивачем. Також відсутні докази про втрату позивачем кредитної картки, надання її для користування іншим особам або повідомлення нею стороннім особам ПІН-коду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
6 серпня 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Українець О. П. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 8 липня 2020 року та залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 грудня 2019 року.
Підставою касаційного оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 8 липня 2020 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 524/3979/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 317/2745/16-ц, від 17 липня 2019 року у справі № 564/678/15-ц, від 1 липня 2020 року у справі № 712/9107/18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 545/3918/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 564/2153/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому, посилаючись на відповідність висновків суду апеляційної інстанції нормам матеріального та процесуального права, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ "ПриватБанк", в інтересах якого діє адвокат Українець О. П., про зупинення виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 8 липня 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" у жовтні 2018 року укладено договір про відкриття карткового рахунку № НОМЕР_1, на який було зараховано 17 000 грн.
24 березня 2019 року ОСОБА_1 стало відомо, що з даного карткового рахунку невідомими особами знято грошові кошти в сумі 16 550,56 грн, про що вона повідомила службу безпеки AT КБ "ПриватБанк" на гарячу лінію банку.
Того ж дня, вона звернулася до СВ Кропивницького відділу поліції ГУ НП України в Кіровоградській області щодо шахрайського заволодіння її коштами і за її заявою внесено дані до ЄРДР за № 1201912002002386 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, підозри жодній особі не пред`явлено, вона визнана потерпілою.
Апеляційним судом також встановлено, що згідно з випискою з карткового рахунку позивач не користувалася кредитною карткою з листопада 2018 року і кредитна заборгованість на її рахунку № НОМЕР_1 була відсутня; 24 березня 2019 року з зазначеного рахунку було знято 16 636,56 грн, з яких 16 000 грн перераховано двома транзакціями по 10 000 грн та 6 000 грн на рахунок ОСОБА_2, а кошти в розмірі 636,56 грн (396,56 грн + 240 грн) зараховано банком як комісія.
Згідно з інформацією, наданою ПрАТ "ВФ Україна", апеляційним судом також встановлено, що 24 березня 2019 було здійснено блокування абонентського номера НОМЕР_2, який є фінансовим номером для входу в систему "Приват24", після надходження відповідної заяви до оператора кол-центру з абонентського номера НОМЕР_3 . Заміна діючої SIM-картки була зроблена об 11 год52 хв.
Зняття коштів з рахунку № НОМЕР_1 відбулося двома транзакціями - об 11 год55 хв43 сек в розмірі 10 000 грн та об 11 год58 хв16 сек в розмірі 6 000 грн, тобто саме в період після блокування абонентського номера.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що банк не розглянув заяву ОСОБА_1 про проведення службового розслідування щодо викрадення грошових коштів з її рахунку, не надав результатів такого розслідування і до суду апеляційної інстанції.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.