ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 756/2765/15-ц
провадження № 61-11174св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Кредитна спілка "Співдружність",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Кредитної спілки "Співдружність", поданою її представником - адвокатом Олійником Олександром Володимировичем, на постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року Кредитна спілка "Співдружність" (далі - КС "Співдружність") звернулась з позовом до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, про звернення стягнення на заставлене майно.
В обґрунтування позову КС "Співдружність" зазначила, що 16 квітня 2013 року між нею і ОСОБА_3 укладено договір кредитної лінії № 130411/с, відповідно до умов якого спілка відкрила позичальнику кредитну лінію з лімітом у сумі 145 000 грн, у межах якого він може отримувати будь-які суми кредиту та зобов`язується повертати їх на умовах, передбачених договором. Кредит надано строком на 24 фактичні місяці від дня отримання позичальником усієї суми кредиту або першого траншу.
У забезпечення виконання зазначеного договору між КС "Співдружність" та ОСОБА_1 у той же день укладено договір застави транспортного засобу, згідно з яким в заставу передано наступне майно: автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, 2011 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4, 2011 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А1-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_6, 2008 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, номерний знак НОМЕР_8, 2010 року випуску.
Сторони погодили, що у разі невиконання забезпеченого заставою кредитного зобов`язання заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити свої вимоги за договором кредитної лінії № 130411/с у повному обсязі.
ОСОБА_3 не виконував зобов`язання щодо повернення кредиту згідно з графіком розрахунків і на 1 лютого 2015 року має заборгованість у розмірі 885 981,13 грн, з яких: 141 395,25 грн - заборгованість за тілом кредита, 651 272,34 грн - заборгованість за процентами, 70 697,63 грн штрафу і 22 615,91 грн пені.
За таких обставин 4 лютого 2015 року КС "Співдружність" направила ОСОБА_3 вимогу щодо транспортування заставлених транспортних засобів до місцезнаходження кредитної спілки з метою задоволення за їх рахунок вимог позивача до ОСОБА_3 . Вказана вимога майновим поручителем не виконана.
Посилаючись на викладене, КС "Співдружність" просила у рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 130411/с від 16 квітня 2013 року звернути стягнення на передане у заставу за договором застави транспортного засобу від 16 квітня 2013 року майно шляхом його передачі у власність позивачу.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2017 року позов задоволено.
Звернено стягнення на предмет застави: автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, 2011 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4, 2011 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А1-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_6, 2008 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, номерний знак НОМЕР_8, 2010 року випуску, шляхом передачі у власність КС "Співдружність" у рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання за договором кредитної лінії № 130411/с від 16 квітня 2013 року.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь КС "Співдружність" 1 100 грн у відшкодування судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту порушення ОСОБА_3 зобовʼязань з повернення отриманого кредиту і наявності визначених законодавством правових підстав для звернення стягнення на передані в заставу транспортні засоби у рахунок погашення цієї заборгованості.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що ухвалено з додержанням норм законодавства. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Постановою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд у порушення вказаних положень закону та вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року не взяв до уваги, що ОСОБА_1 подав апеляційному суду докази того, що 9 жовтня 2017 року на депозитний рахунок приватного нотаріуса були перераховані грошові кошти у розмірі 110 000 грн для передачі КС "Співдружність" у рахунок повного виконання своїх вимог за договором застави від 16 квітня 2013 року.
Апеляційний суд у порушення вимог частини другої статті 315 ЦПК України 2004 року не звернув уваги на доводи відповідача та надані ним докази і не дав оцінки тому, чи виконав ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитною спілкою.
Крім того, апеляційний суд не врахував, що перш ніж звертати стягнення на предмет застави, суд має чітко визначити розмір кредитної заборгованості відповідно до вимог закону і умов договору.
Апеляційний суд, звернувши стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії від 16 квітня 2013 року, яка складається, у тому числі, з 70 697,63 грн штрафу та 22 615,91 грн пені, не врахував правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, про застосування статті 61 Конституції України щодо неможливості застосування подвійної цивільно-правової відповідальності (пені та штрафу).
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що погоджена сторонами у договорі заставна вартість предмета застави у сумі 110 000 грн є максимальним розміром вимоги, що забезпечена обтяженням, тому, враховуючи внесення такої суми ОСОБА_1 на депозит нотаріуса, застава припинена в силу статті 29 Закону України "Про заставу".
Постановою Верховного Суду від 5 лютого 2020 року касаційну скаргу КС "Співдружність", подану її представником - адвокатом Олійником О. В., задоволено частково. Постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 травня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, неправильно застосував статті 582, 584, 589 ЦК України, статті 12, 19, 20 Закону України "Про заставу" і статтю 22 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", а також, у порушення вимог цивільного процесуального законодавства, не дослідив зібрані у справі докази (розрахунок заборгованості, судові рішення, якими стягнено з ОСОБА_3 заборгованість, відомості про часткове погашення заборгованості) та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову про залишення позову без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що право обтяжувача на продаж предмета забезпечувального обтяження встановлено статтею 30 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до якої обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом продажу предмета забезпечувального обтяження третій особі. При цьому обтяжувач зобов`язаний у порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір реалізувати таке право із зазначенням обраного ним способу, місця та часу проведення процедури продажу. Обтяжувач вправі продати предмет обтяження будь-якій особі-покупцю або на публічних торгах.
Позивачем не дотримано такої процедури, як і не дотримано вимог пункту 5.2 договору застави, а також обрано неправильний спосіб захисту своїх прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
27 липня 2020 року КС "Співдружність" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року і залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 24 липня 2017 року.
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 15 червня 2020 року заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин другої та третьої
статті 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
16 квітня 2013 року КС "Співдружність" і ОСОБА_3 укладено договір кредитної лінії № 130411/с, відповідно до умов якого спілка відкрила позичальнику кредитну лінію з лімітом у сумі 145 000 грн, у межах якого він може отримувати будь-які суми кредиту та зобов`язується повертати їх на умовах, передбачених договором. Кредит надано строком на 24 фактичні місяці від дня отримання позичальником усієї суми кредиту або першого траншу.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 5 листопада 2014 року з ОСОБА_3 на користь КС "Співдружність" стягнено заборгованість за вказаним договором, яка станом на 20 жовтня 2014 року складає 662 075,23 грн і складається із: 141 395,25 грн - заборгованості за тілом кредита, 504 221,28 грн - заборгованості за процентами і 16 458,70 грн пені. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2015 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 5 листопада 2014 року в частині відмови у стягненні штрафу скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь КС "Співдружність" 70 697,63 грн штрафу за договором кредитної лінії від 16 квітня 2013 року. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 5 листопада 2015 року з ОСОБА_3 на користь КС "Співдружність" стягнено 250 269,59 грн заборгованості за процентами і 7 270,79 грн пені за період з 21 жовтня 2014 року по 16 квітня 2015 року.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості станом на 1 лютого 2015 року ОСОБА_3 мав борг у розмірі 885 981,13 грн, з яких: 141 395,25 грн заборгованості за тілом кредита, 651 272,34 грн заборгованості за процентами, 70 697,63 грн штрафу і 22 615,91 грн пені.
Згідно з фінансовою довідкою від 1 березня 2017 року, наданою КС "Співдружність", у порядку виконання зазначених рішень з пенсії ОСОБА_3 стягнено 11 875,79 грн, загальна сума боргу станом на 1 березня 2017 року становить 981 012,85 грн, тобто судові рішення про стягнення заборгованості не виконані.
У забезпечення виконання зобов`язань за договором кредитної лінії № 130411/с 16 квітня 2013 року КС "Співдружність" і ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу, згідно з яким в заставу передано наступне майно: автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2, 2011 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4, 2011 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А1-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_6, 2008 року випуску; автомобіль марки I-VAN модель А07А-30, тип - автобус пасажирський-D, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7, номерний знак НОМЕР_8, 2010 року випуску.
У пункті 1.4 сторони узгодили, що заставна вартість предмета застави складає 110 000 грн.
Відповідно до пункту 2.3 договору застави транспортного засобузаставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо кредит та/або проценти та/або штрафні санкції, забезпечені заставою, не будуть сплачені у строки, передбачені кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором та цим договором.
Згідно з пунктом 3.3.5 договору застави транспортного засобу у разі невиконання боржником та заставодавцем умов кредитного договору або цього договору заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок предмета застави свої вимоги в повному обсязі, включаючи дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором, а також витрат, пов`язаних з утриманням предмета застави і виконанням забезпеченого заставою зобов`язання.
Заставодержатель має право обирати порядок звернення стягнення на предмет застави згідно з Законом України "Про заставу" та Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (пункт 3.3.6 договору застави транспортного засобу).
Відповідно до п. 5.2 договору застави задоволення заставодержателем своїх вимог за рахунок предмету застави можливе, на розсуд заставодержателя, наступними шляхами: набуття права власності заставодержателем на предмет застави після одержання ним предмету застави у володіння, при цьому заставодержатель в порядку, встановленому законодавством, повідомляє заставодавця та інших обтяжувачів предмету застави про свій намір набути право власності на предмет застави; добровільної передачі заставодержателю предмету застави у власність або для подальшої його реалізації (можливе лише за згодою заставодержателя); реалізації предмету застави заставодавцем з письмового дозволу заставодержателя (з обов`язковим направленням виручених коштів на погашення боргу), в порядку, передбаченому Законом України "Про заставу"; звернення стягнення на предмет застави; іншим шляхами на розсуд заставодержателя відповідно до чинного законодавства України.
4 лютого 2015 року КС "Співдружність" направила ОСОБА_1 вимогу щодо транспортування заставлених транспортних засобів за адресою місцезнаходження кредитної спілки для передачі у власність заставодержателю в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, яка майновим поручителем не виконана.
25 вересня 2017 року ОСОБА_1, діючи через свого представника ОСОБА_4, звернувся до голови правління КС "Співдружність" із заявою, в якій запропонував прийняти від заставодавця ОСОБА_1 у якості повного добровільного виконання зобов`язань за договором застави суму коштів, яка дорівнює заставній вартості майна, у розмірі 110 000 грн.
Позивач відмовився від прийняття цієї суми у рахунок повного виконання договору застави, зазначаючи про можливість її прийняття лише як часткового погашення заборгованості.
9 жовтня 2017 року ОСОБА_1 вніс на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суляєвої А. Р. грошові кошти у розмірі 110 000 грн для передачі КС "Співдружність" у рахунок виконання своїх вимог за договором заставитранспортного засобу від 16 квітня 2013 року. Вказані кошти КС "Співдружність" отримала 13 листопада 2017 року.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши додержання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.