ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 405/2710/16-ц
провадження № 61-7451св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Міська рада м. Кропивницького, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року, ухваленого у складі судді Шевченко І. М., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 6 березня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Суровицької Л. В., Авраменко Т. М., Черненка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кіровоградської міської ради, яку перейменовано на Міську раду м. Кропивницького, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_3 про визнання рішення про приватизацію земельної ділянки недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначав,що рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня 2014 року за позивачем визнано право власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, а саме на 12/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до технічного паспорта зазначений житловий будинок разом з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці площею 1306,1 кв. м, яка рішенням виконкому від 25 липня 1953 року № 819з була виділена в користування. До позивача в порядку спадкування після ОСОБА_4 перейшли всі права та обов`язки на 12/25 часток житлового будинку та земельної ділянки площею 1306,1 кв. м, на якій розташований цей будинок з господарськими будівлями. Тобто позивач набув право користування земельною ділянкою та право на її приватизацію.
Однак Кіровоградська міська рада рішенням від 7 грудня 2011 року № 1036 передала ОСОБА_3 у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 загальною площею 0,1314 га із них: площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тому числі по угіддях 0,1000 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови, за рахунок земель житлової та громадської забудови; площею 0,0314 га - для ведення особистого селянського господарства.
На підставі цього рішення Управлінням Держкомзему у м. Кіровограді ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 травня 2012 року площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0314 га для ведення особистого селянського господарства.
Позивач вважає, що приватизація спірної земельної ділянки відповідачем позбавила його права користування земельною ділянкою та права на її приватизацію.
Посилаючись на те, що рішення Кіровоградської міської ради не відповідає вимогам статей 12, 16, 116, 118, 120, 121 ЗК України, позивач просив суд:
- визнати рішення Кіровоградської міської ради від 7 грудня 2011 року № 1036 в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 0,1314 га недійсним;
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 15 травня 2012 року, на підставі яких посвідчено право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 1 червня 2016 року замінено Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на Управління Держеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач ОСОБА_3 помер.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2018 року замінено відповідача ОСОБА_3 його правонаступником - ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Кіровоградської міської ради від 7 грудня 2011 року № 1036 в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки АДРЕСА_1 загальною площею 0,1314 га з них: площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тому числі по угіддях 0,1000 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови, за рахунок земель житлової та громадської забудови, та площею 0,0314 га - для ведення особистого селянського господарства, у тому числі по угіддях 0,0314 га - рілля, за рахунок земель сільськогосподарського призначення.
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 травня 2012 року, на підставі якого посвідчено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку на АДРЕСА_1 загальною площею 0,1 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та державний акт на право власності на земельну ділянку від 15 травня 2012 року на АДРЕСА_1 площею 0,0314 га - для ведення особистого селянського господарства.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковані 12/25 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, право розпорядження зазначеним майном виникло у нього з часу державної реєстрації його права власності. Передана у власність ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_2, спірна земельна ділянка на підставі оскаржуваного рішення порушує право володіння та користування належним йому майном. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд спростував доводи відповідача щодо пропуску позивачем позовної давності і щодо відсутності порушення його права та визнав їх безпідставними, зазначивши, що право на позов виникло у позивача 11 червня 2014 року, після набрання рішенням апеляційного суду Кіровоградської області законної сили, а з позовом він звернувся 29 березня 2016 року, тобто в межах позовної давності.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 6 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про визнання недійсним рішення міської рада та державних актів на право власності на земельні ділянки, зазначивши про відповідність такого висновку обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року і постанову Кропивницького апеляційного суду від 6 березня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач пропустив позовну давність, оскільки йому стало відомо про порушення його прав 12 листопада 2012 року.
Зазначає, що на час приватизації ОСОБА_3 спірної земельної ділянки позивач не був ні її землекористувачем, ні її власником, а тому при прийнятті оскаржуваного рішення про передачу земельної ділянки у власність не було порушено норми земельного законодавства.
Також зазначає, що свідоцтво про право власності на житловий будинок від 18 вересня 2012 року, відповідно до якого ОСОБА_3 належить цілий будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності, недійсним не визнавалось та не скасовувалось і є чинним.
Підставою для прийняття виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради рішення про оформлення права власності на цілу будівлю за вказаною адресою слугувало те, що ОСОБА_3 було проведено переобладнання житлового будинку шляхом об`єднання його частин, а саме 12/25 та 13/25 в одну споруду, із здійсненням добудови та збільшенням загальної площі житлового будинку з 145,29 кв. м до 166, 4 кв. м, що підтверджено технічним паспортом, на що суди попередніх інстанцій уваги не звернули.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду в березні 2020 року.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 29 грудня 1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1-5680, ОСОБА_4, 1961 року народження, був власником 12/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно зареєстровано у Кіровоградському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації 17 травня 1994 року.
13/25 часток вказаного житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу частини житлового будинку, зареєстрованого в реєстрі за № 2988, належало ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 217, 218).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради народних депутатів від 25 липня 1953 року № 819-в за землекористувачами на АДРЕСА_1 зареєстровано 1306,1 кв. м земельної ділянки (т. 1 а. с. 33, 77).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 1 а. с. 14).
10 грудня 2010 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину на законом після ОСОБА_4, відповідно до якого успадкувала 12/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
16 грудня 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_5 як продавець передала 12/25 часток житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1, у власність покупця ОСОБА_3 . Житловий будинок розміщений на земельній ділянці розміром 1306,1 кв. м з кадастровим номером 3510100000:31:279:0020. Земельна ділянка не є власністю продавця, рішення про її приватизацію відповідним уповноваженим державним органом не приймалося (т. 1 а. с. 80-82).
На підставі вказаного договору купівлі-продажу частини житлового будинку зареєстровано право власності ОСОБА_3 на цілий житловий будинок на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 75, 78, 79).
Рішенням Кіровоградської міської ради від 7 грудня 2011 року № 1036 відповідно до статей 12, 116, 118, 121 ЗК України передано ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 загальною площею 0,1314 га із них: площею 0,1000 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), у тому числі по угіддях 0,1000 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови, за рахунок земель житлової та громадської забудови, та площею 0,0314 га - для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а. с. 21-23).
На підставі вказаного рішення Управлінням Держкомзему у м. Кіровограді ОСОБА_3 видано 15 травня 2012 року державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 загальною площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0314 га для ведення особистого селянського господарства.
Право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки зареєстровано 9 квітня 2013 року (т. 1 а. с. 75).
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 11 червня 2014 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, на 12/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1, видане ОСОБА_5 державним нотаріусом 10 грудня 2010 року та зареєстроване в реєстрі за № 1-1403. Визнано недійсним договір купівлі-продажу 12/25 часток житлового будинку, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_3, нотаріально посвідчений 16 грудня 2010 року та зареєстрований за № 1750. Визнано за ОСОБА_1 право на спадщину за законом на спадкове майно - 12/25 часток житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2 після ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 7-9, 11).
На підставі вказаного рішення суду 29 лютого 2016 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності позивача - ОСОБА_1 на 12/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 74).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року, яка набрала законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на 12/25 часток спірного житлового будинку за ОСОБА_1 та про зобов?язання внести запис про скасування реєстрації права власності на 12/25 часток вказаного житлового будинку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а. с.144-146).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 грудня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 6 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.