ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 0907/2-7532/20
провадження № 61-5730св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за зустрічним позовом),
відповідачі за первісним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (позивач за зустрічним позовом),
відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне
товариство "УкрСиббанк",
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Татарінової Л. А., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 18 лютого 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами
У жовтні 2011 року Публічне акціонерне товариство (далі -
ПАТ) "УкрСиббанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Кей-Колект", звернулося з позовом до
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову ПАТ "УкрСиббанк" вказував, що 29 вересня 2008 року Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі -
АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та
ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами (договірними умовами) № 11394423000. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 50 000 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення становило 243 055 грн, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти у повному обсязі до 28 вересня 2023 року згідно з графіком погашення кредиту і сплатити 15,50% річних за користування кредитом.
Згідно з умовами кредитного договору у випадку порушення позичальником умов договору, в тому числі термінів повернення кредиту та/або термінів сплати процентів, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій в порядку, встановленому договором.
Листом № 137/445/783 від 10 липня 2009 року банк вимагав від ОСОБА_1 протягом 41-го календарного дня з дати отримання листа достроково повернути кредит у зв`язку з порушенням графіка внесення платежів та попередив позичальника про звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання цієї вимоги.
Крім того, зазначало, що належне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором забезпечено укладеним АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 договором поруки № 228979 від 29 вересня 2008 року.
Листом № 137/445/783 від 10 липня 2009 року банк вимагав від ОСОБА_2 протягом 10 днів з дати отримання листа погасити заборгованість за кредитним договором.
Відповідачі не виконали свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, тому на 7 вересня 2011 року їх заборгованість перед
ПАТ "УкрСиббанк" становила 60 829,81 доларів США, з яких: 48 236,15 доларів США - заборгованість за кредитом, 11 939,27 доларів США - заборгованість за процентами, 195,91 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту,
395,77 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом та 62,71 доларів США - штрафні санкції за договором.
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "Кей-Колект", про визнання договору поруки припиненим.
В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказувала, що 29 вересня
2008 року вона уклала з АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого
є ПАТ "УкрСиббанк", договір поруки № 228979, яким забезпечено належне виконання зобов`язань ОСОБА_1 за укладеним останнім з банком договором про надання кредиту № 11394423000 від 29 вересня 2008 року.
Зазначала, що обов`язковою умовою та підставою виконання поручителем зобов`язань боржника перед кредитором є направлення на адресу поручителя відповідної письмової вимоги, що кредитором не дотримано. У кредитора відсутнє право стягувати з поручителя заборгованість за кредитним договором, оскільки на її адресу не надходило письмових вимог.
Вважала, що поручителем не порушено зобов`язань за договором поруки та договором про надання кредиту, враховуючи невиконанням кредитором умов цих договорів в частині повідомлення поручителя про необхідність сплати заборгованості боржника.
За таких обставин просила визнати таким, що припинив дію, договір поруки № 228979 від 29 вересня 2008 року, укладений ОСОБА_2 з АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк".
14 травня 2012 року до участі у справі залучено правонаступника позивача за первісним позовом ПАТ "УкрСиббанк" - ТОВ "Кей-Колект".
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 березня 2015 року первісний та зустрічний позови об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2019 року позов ТОВ "Кей-Колект" задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Колект" 60 175,42 доларів США заборгованості за кредитним договором; 910 грн - витрат на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У іншій частині позову відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення з позичальника пені та штрафів з урахуванням відсутності у договорі відповідної домовленості сторін. Суд відхилив доводи банку про погодження сторонами договору права банку нараховувати такі складові боргу правилами споживчого кредитування, зазначивши про ненадання банком підтвердження підписання позичальником конкретних правил споживчого кредитування позичальників. За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили підвищену сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань відповідно до пункту 1.3.1 правил (договірних умов) споживчого кредитування.
Також суд першої інстанції зазначив, що 10 липня 2009 року банк надіслав відповідачам вимогу про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом, і саме з цієї дати розпочинається перебіг шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя. Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, мав пред`явити позов до поручителя. Оскільки позов до поручителя ОСОБА_2 банк пред`явив 5 жовтня 2011 року, позивач пропустив шестимісячний строк, визначений
частиною четвертою статті 559 ЦК України. Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 .
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитора
60 175,42 доларів США заборгованості за кредитним договором, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про зміну банком в односторонньому порядку строку кредитування, зазначивши, що надіслана банком вимога від 10 липня 2009 року за своїм змістом не є достроковою вимогою про повернення кредиту в повному обсязі, оскільки в ній банк вимагав повернути прострочену заборгованість за кредитом, прострочені проценти та нараховані штрафні санкції. Апеляційний суд зазначив, що фактично зміна строку кредитування відбулася після звернення банку з цим позовом
5 жовтня 2011 року.
Апеляційний суд зазначив, що в апеляційному порядку оскаржується рішення лише в частині стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ; в іншій частині рішення суду першої інстанції ніким не оскаржено, тому в апеляційному порядку не переглядається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанції того, що з направленням відповідачам письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач за первісним позовом втратив можливість нараховувати та стягувати з відповідача проценти за користування кредитом.
Заявник вказує про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17 (провадження № 14-495цс19), щодо правомірності нарахування на суму заборгованості індексу інфляції, оскільки позивач скористався правом обрати валюту зобов`язання та пред`явив вимогу про стягнення заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом НБУ, тому з дати пред`явлення вимоги валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня.
На думку заявника, звернувшись з даним позовом з вимогою про стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті у розмірі 484 977,86 грн, банк змінив валюту зобов`язання з доларів США на гривню, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про стягнення з позичальника коштів у доларах США.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2020 року ТОВ "Кей-Колект" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому, посилаючись на безпідставність її доводів, просило касаційну скаргу залишити без задоволення.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справи.
Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи
заявника про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, провадження № 14-495цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 листопада 2019 року у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кей-Колект" 60 175,42 доларів США заборгованості за кредитним договором та 910 грн - витрат на оплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, до закінчення його перегляду в касаційному порядку та ухвалою цього ж суду від 14 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 29 вересня 2008 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та
ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами (договірними умовами) № 11394423000, відповідно до якого сума кредиту складає 50 000 доларів США, що еквівалентно 243 055 грн, зі сплатою за користування кредитом 15,50% річних та кінцевим терміном повернення
до 28 вересня 2023 року.
Пунктом 1.2.8 вказаного договору передбачено, що строки повернення кредиту встановлені в графіку погашення кредиту згідно з додатком № 1 до договору. Кінцевий строк повного погашення кредитної заборгованості - 28 вересня
2023 року; при цьому згідно з умовами договору може бути встановлений інший термін повернення кредиту.
29 вересня 2008 року АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого
є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки (нерухомого майна), відповідно до якого на забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором останній передав в іпотеку банку квартиру
АДРЕСА_1 .
Цього ж дня АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до умов якого остання зобов`язалася відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11394423000 від 29 вересня
2008 року.
З копії заяви на видачу готівки від 30 вересня 2008 року суди встановили, що ОСОБА_1 отримав від АКІБ "УкрСиббанк" 50 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становило 243 050 грн.
10 липня 2009 року на адресу відповідачів банк надіслав вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання за договором .
3 лютого 2010 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скасовано судовий наказ від 4 грудня 2009 року, виданий цим судом за заявою АКІБ "УкрСиббанк" про солідарне стягнення
з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості за вказаним кредитним договором
у розмірі 420 891,71 грн.
З довідки-розрахунку заборгованості суд першої інстанції встановив, що
на 7 вересня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 0011394423000 від 29 вересня 2008 року становить 60 829,81 доларів США в тому числі: 48 236,15 доларів США - заборгованість за кредитом, 11 939,27 доларів США - заборгованість за процентами,
195,91 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 395,77 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами,
62,71 доларів США - штрафні санкції за договором.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.