ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2022 року
м. Київ
справа №340/803/19
адміністративне провадження №К/9901/43551/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафор" до Відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про визнання протиправними та скасування припису, постанов про накладення штрафу, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтафор" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 05.10.2021,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтафор" (далі також ТОВ "Альтафор", Товариство, позивач) звернулося з позовом до відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького (далі також відповідач) у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати припис головного спеціаліста відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького Зубак Вікторії Вікторівни №ОМС-КР0249/1632/АВ/П від 04.02.2019 про усунення виявлених порушень;
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/ІП/2ФС;
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС (далі також спірні, оскаржувані постанови та припис).
2. Обґрунтовуючи вимоги позову, Товариство вказувало на порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування, у зв`язку з чим наполягало, що таке не має юридичних наслідків, а отже оскаржувані у цій справі акти є протиправними і підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 позов задоволено частково, а саме - визнано протиправними та скасовано оскаржувані позивачем постанови. У задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування оспорюваного припису відповідача - відмовлено.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки, а стосовно порушення позивачем вимог статті 107 Кодексу законів про працю України в частині оплати роботи у святкові та неробочі дні, то суд не погодився з доводами Товариства, що надання іншого робочого дня заміняє основний спосіб, визначений вищевказаною статтею, а саме - оплати такого дня у подвійному розмірі.
5. Проаналізувавши норми статті 107 Кодексу законів про працю України суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надання іншого вихідного дня є додатковою компенсацією за роботу у вихідний день, яка може бути надана за бажанням працівника додатково до виплат за таку роботу у подвійному розмірі, але не заміняє обов`язку оплати роботи у святковий і неробочий день у подвійному розмірі.
6. Окрім того, судом першої інстанції враховано, що позивачем виправлено всі недоліки, які вказані в приписі, що скасовує його дію.
7. З таким рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку.
8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково, а саме - визнано протиправною та скасовано постанову начальника відділу з питань праці Міської ради міста Кропивницького про накладання штрафу уповноваженими особами від 27.02.2019 №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС. В решті позову відмовлено.
9. Висновки суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що зазначена вище постанова про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в діях позивача ознак порушення статей 72, 107 Кодексу законів про працю України.
10. Постанова ж №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/ІП/2ФС від 27.02.2019, за висновками апеляційного суду, прийнята відповідачем на підставі, у спосіб та у межах повноважень, наявних у контролюючого органу, повністю відповідає обставинам, які у ній викладені, та є правомірною і скасуванню не підлягає.
11. Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для проведення перевірки, оскільки під час апеляційного перегляду справи встановлено, що інспекційне відвідування проведено відповідно до приписів Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з дотриманням законодавчо встановленої процедури здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, визначеної, зокрема, Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (вважається таким, що втратив чинність з дня набрання законної постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі № 826/8917/17, тобто 14.05.2019).
12. У подальшому, вищенаведена постанова суду апеляційної інстанції була переглянута у касаційному порядку Верховним Судом.
13. Постановою Верховного Суду від 11.08.2021 постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 в частині, в якій позов задоволено, скасовано, а справу №340/803/19 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 залишено без змін.
14. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд підкреслив, що положення статті 72 Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки, як встановлено судами, позивачем не проведено компенсацію за роботу працівникам саме за роботу у святковий, а не вихідний день, однак ці положення законодавства помилково були застосовані судом першої інстанції при ухваленні рішення по суті спору.
15. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 11.08.2021 звертала увагу на те, що апеляційний суд такої помилки суду першої інстанції не виправив і не надав оцінку доводам відповідача щодо правомірності оскаржуваної постанови №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019 саме з урахуванням положень статті 73 Кодексу законів про працю України.
16. Здійснюючи апеляційний перегляд справи з урахуванням висновків і мотивів Верховного Суду, які зумовили скасування попередньої постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів Третього апеляційного адміністративного суду виходила з такого.
17. Як відображено у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, позивач наводив аргумент про те, що ним стосовно працівників застосовано альтернативний варіант компенсації роботи у святковий день, передбачений статтею 107 Кодексу законів про працю України, а саме - надано за бажанням цих працівників інший день відпочинку, що заміняє основний спосіб, визначений цією ж статтею, - оплату такого дня у подвійному розмірі.
18. Суд апеляційної інстанції такі доводи Товариства визнав помилковими і такими, що не ґрунтуються на правильному розумінні змісту норм статті 107 Кодексу законів про працю України, оскільки, на переконання колегії суддів, виходячи з аналізу цієї статті, надання іншого вихідного дня є додатковою компенсацією за роботу у вихідний день, яка може бути надана за бажанням працівника додатково до виплат за таку роботу у подвійному розмірі, але не заміняє обов`язку оплати роботи у святковий і неробочий день у подвійному розмірі.
19. За позицією суду апеляційної інстанції умова, за якої робота компенсується за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі, прямо передбачена статтею 72 Кодексу законів про працю України виключно за роботу у вихідний день.
20. Стосовно ж компенсації за роботу у святкові і неробочі дні Кодекс законів про працю України таких приписів не містить і альтернативності варіантів компенсації за роботу у ці дні, на думку апеляційного суду, не допускає. Тому факт подання вказаними вище працівниками заяв про надання іншого дня відпочинку за роботу у святковий день ніяким чином не впливає на обов`язок позивача як роботодавця компенсувати роботу вказаними особами шляхом її оплати у подвійному розмірі.
21. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019 прийнята відповідачем на підставі, у спосіб та у межах повноважень контролюючого органу, а штраф на позивача накладено за наявності законних підстав, тобто обґрунтовано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. Не погоджуючись із вищевказаною постановою апеляційного суду, Товариство подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Судовим розглядом цієї справи встановлено, що 21.01.2019 відповідачем на підставі наказу від 21.02.2019 №5 "Про проведення інспекційного відвідування" оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування №35/01-05 від 21.01.2019, відповідно до якого доручено Зубак В.В. та Тухватулліній О.Ф. провести інспекційне відвідування у ТОВ "Альтафор" за адресою: м. Кропивницький, вул. Дворцова, 14. Направлення дійсне з 22.01.2019 по 23.01.2019, питання, що підлягають контролю: окремі питання оплати праці.
24. 22.01.2019 представником позивача під час проведення інспекційного відвідування надано пояснення про те, що ТОВ "Альтафор" не має можливості надати інспекторам праці ознайомитись із документами, ведення яких передбачено законодавством про працю та містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування у даний проміжок часу, з тих підстав, що директор ТОВ "Альтафор" у період з 14.01.2019 по 03.02.2019 перебуває у щорічній основній відпустці та інші особи, які уповноважені на ведення та надання відповідних документів, пояснень з предмету перевірки, відсутні.
25. 22.01.2019 головним спеціалістом відповідача Зубак В.В. складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОМС-КР/0249/1632/НД/АВ та надано письмову вимогу від 22.01.2019 №ОМС-КР/0249/1632/ПД про надання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, у якій зобов`язано директора позивача Савенка М.С. у строк до 12 год. 00 хв. 04.02.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, перелік яких зазначено у вимозі.
26. У зв`язку із зазначеним строк проведення інспекційного відвідування зупинено на 13 (тринадцять) днів, 04.02.2019 - останній день інспекційного відвідування.
27. За результатами здійснення заходу державного контролю та аналізу наданих документів складено акт інспекційного відвідування від 04.02.2019 №ОМС-КР/0249/1632/АВ (далі також - акт №ОМС-КР/0249/1632/АВ), у якому зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме: частин першої та другої статті 115 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, яке полягає у тому, що нарахована заробітна плата працівникам ТОВ "Альтафор" виплачується з періодичністю один раз на місяць, що підтверджується розрахунковими відомостями та відомостями на виплату грошей за липень, жовтень та листопад 2018 року; частини четвертої статті 115 Кодексу законів про працю України, яке полягає у несвоєчасній виплаті за липень, жовтень та листопад 2018 року заробітної плати за час щорічної відпустки; частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у невідображенні в табелях робочого часу за жовтень 2018 року відпрацьованих працівниками годин у святковий день 14.10.2018; частини четвертої статті 73, статті 107 Кодексу законів про працю України, яке полягає у непроведенні оплати в подвійному розмірі відпрацьованих працівниками годин у святковий день 14.10.2018.
28. На підставі акта №ОМС-КР0249/1632/АВ відповідачем винесено припис від 04.02.2019 №ОМС-КР0249/1632/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким зобов`язано позивача усунути зазначені вище порушення.
29. 27.02.2019 відповідачем прийнято постанови про накладення штрафу, а саме:
- постанову №ОМС-КР0249/1632/АВ/П/ІП/2ФС від 27.02.2019, відповідно до якої накладено на позивача штраф у сумі 4 173,00 грн за порушення вимог статті 115 Кодексу законів про працю України щодо термінів виплати заробітної плати за весь час щорічної відпустки;
- постанову № ОМС-КР0249/1632/АВ/П/МГ/1ФС від 27.02.2019, відповідно до якої накладено на позивача штраф в сумі 250 380,00 грн за порушення вимог статті 107 Кодексу законів про працю України щодо оплати роботи у святкові та неробочі дні шести працівникам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 .
30. Судом апеляційної інстанції також установлено, що наявні у справі докази свідчать, що вказаними вище працівниками написані заяви про надання іншого дня відпочинку за роботу у святковий день (14.10.2018), а табелями обліку робочого часу підтверджено, що робота у святкові і неробочі дні зазначеними працівниками провадилась у межах місячної норми часу.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
31. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказану підставу мотивує тим, що постанова суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.05.2020 у справі №2240/3289/18, від 31.08.2021 у справі №823/1654/16 в частині альтернативної можливості компенсування робітнику його відпрацьованого часу у вихідний або святковий день за умови досягнення сторонами згади з цього питання.
32. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з наведеними у ній доводами та вимогами не погоджується і вважає їх безпідставними, а отже наполягає на відсутності підстав для її задоволення. Оскаржувана ж постанова апеляційного суду, на переконання відповідача, є законною та обґрунтованою і тому скасуванню не підлягає.
33. На думку відповідача, аналіз норм статті 107 Кодексу законів про працю України дає підстави для висновку про те, що працівникам, які одержують місячний оклад, робота у святковий і неробочий день оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо така робота провадилася понад місячну норму.
34. Отже, як вважає відповідач, у разі залучення до роботи у святковий чи неробочий день працівників, які одержують місячний оклад, така робота оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, лише якщо ця робота провадилась з перевищенням місячної норми робочого часу.
35. При цьому, за наведеними у відзиві аргументами, у разі виконання зазначеними працівниками роботи у святковий чи неробочий день, однак, у межах місячної норми робочого часу, інший день відпочинку не надається, оскільки це спричинить зменшення встановленої їм норми робочого часу.
36. Відповідач звертає увагу, що такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.07.2019 у справі №817/2367/16 та зазначені в листі Мінпраці та соціальної політики від 29.12.2009 №853/13/84-09, у якому вказано, що положенням статті 107 Кодексу законів про працю України передбачено, що робота у святковий (неробочий) день оплачується у подвійному розмірі. Крім подвійної оплати, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути наданий інший день відпочинку, який не оплачується та є вихідним днем. Компенсація або заміна підвищеної оплати за роботу у святкові та неробочі дні наданням іншого дня відпочинку законодавством не передбачена.
37. Посилаючись на вищевикладені правові позиції та обставини справи, відповідно до яких встановлено, що оплата праці працівників Товариства, які залучались до роботи у святковий день, здійснювалась із розрахунку з посадового окладу, встановленого штатним розписом, а робота у святковий день проводилась у межах місячної норми робочого часу, відповідач вважає, що позивач повинен був здійснити оплату роботи працівників у святковий день в подвійному розмірі відповідно до пункту 3 частини першої статті 107 Кодексу законів про працю України.
38. За наведеного відповідач вказує, що оскаржувана позивачем постанова є правомірною, а висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні цього позову ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
39. Відповідач також вказує на безпідставність посилань касаційної скарги на постанови Верховного суду від 13.05.2020 у справі №2240/3289/18 (провадження №К/9901/18744/19) та від 31.08.2021 у справі №823/1654/16 (провадження №К/9901/34201/18, №К/9901/34203/18), оскільки викладені у цих судових рішеннях висновки стосувались норм права, якими врегульовано питання компенсації за роботу у вихідний, а не святковий чи неробочий день, у зв`язку з чим їх не можна визнати релевантними відносно постанови суду апеляційної інстанції, яка оскаржується.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
40. Абзацом четвертим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України встановлено, що юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
41. Відповідно до статті 12 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мінімальними державними гарантіями є норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
42. Згідно з положеннями статті 73 Кодексу законів про працю України 14 жовтня - День захисника України є святковим днем.
43. За приписами частини четвертої статті 73 Кодексу законів про працю України робота у цей день компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
44. Згідно з положеннями 107 Кодексу законів про працю України робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день:
1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
45. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
46. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази