ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2022 року
м. Київ
справа №816/2740/15
адміністративне провадження № К/9901/27656/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року (Суддя: Канигіна Т.С.),
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 року (Судді: Бегунц А.О., Рєзнікова С.С., Старостін В.В.),
у справі № 816/2740/15
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправними та скасування: 1) вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.05.2015 № Ф-0077571701; 2) рішення про застосування штрафних санкцій від 30.06.2015 № 0086801701; 3) податкового повідомлення - рішення від 30.06.2015 № 0086811701 на загальну суму 203 039,49 грн (з яких, за основним платежем: 162 431,59 грн: штрафні санкції - 40 607,90 грн) (т. 1 а.с. 5-13).
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані: податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015 № 0086811701 в частині збільшення податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем: у розмірі 92 550,23 грн, за штрафними санкціями у розмірі 23 137,56 грн; вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 27.05.2015 № Ф-0077571701; рішення про застосування штрафних санкцій від 30.06.2015 № 0086801701. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 4 а.с. 80-93).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2016 року за результатами апеляційного перегляду, скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишено без задоволення, скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 р. по справі № 816/2740/15 в частині відмови в задоволенні позову скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову, якою податкове повідомлення-рішення №0086811701 від 30.06.2015 року з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 69 881,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 17 470,34 грн. - скасовано. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін (т. 4 а.с. 156-165).
Отже позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на встановлені актом перевірки порушення позивачем обліку доходів і витрат, у зв`язку із включенням до декларації за 2014 рік даних, не підтверджених первинними документами; заниженням позивачем чистого оподаткованого доходу, на який нараховується єдиний соціальний внесок; завищення витрат, пов`язаних з отриманням доходів у 2014 році у зв`язку із включенням до їх складу сум, понесених за рахунок придбання посередницьких послуг у ФОП ОСОБА_2 згідно договору про надання посередницьких послуг № 01/07-14 від 01.07.2014 року. Контролюючий орган посилається на те, що ФОП ОСОБА_2, який згідно договору про надання посередницьких послуг № 01/07-14 від 01.07.2014 року надавав ФОП ОСОБА_1 послуги, раніше для підприємства ПП "Буделектросервіс", в якому ОСОБА_1 був директором, вже знаходив "постачальників с/г продукції", отже ФОП ОСОБА_1 та ПП "Буделектросервіс" є пов`язаними особами. На думку скаржника, позивачем не надано підтверджуючих документів щодо наявності розумних економічних причин для укладення договору від 01.07.2014 року № 01/07-14 про надання посередницьких послуг. Крім цього, за висновками перевірки, позивачем не підтверджено здійснення перевізниками транспортних послуг та правомірність віднесення їх вартості до складу витрат, безпосередньо пов`язаних з отримання доходів позивачем від: ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, внаслідок недоліків у товарно-транспортних накладних, а саме: в товарно-транспортних накладних зазначені прізвища водіїв, що перевозили, отримували та здавали вантаж, які не перебували у трудових правовідносинах з перевізниками, у перевізників відсутні наймані працівники.
В надісланих на адресу Вищого адміністративного суду України заперечень на касаційну скаргу позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа - підприємець 17.02.2014; перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 18.02.2014 та взятий на облік як платник єдиного внеску з 18.02.2014. Код основного виду економічної діяльності 46.21 (оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин), клас професійного ризику виробництва "23".
У період з 27.04.2015 по 20.05.2015 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 17.02.2014 по 31.12.2014, дотримання вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 17.02.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 27.05.2015 № 2020/16-01-17-01-11/ НОМЕР_1 з висновками про порушення позивачем: пунктів 138.1, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік у сумі 162 431,59 грн; пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону № 2464-VI, у результаті чого занижено суму єдиного соціального внеску за 2014 рік у сумі 51 325,89 грн; пункту 6 статті 128 Господарського кодексу України, підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, статті 177 Податкового кодексу України, а саме: включення до декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік неправдивих даних (том 1, а.с. 19-67).
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті:
- податкове повідомлення - рішення від 30.06.2015 № 0086811701, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 203 039,49 грн (основний платіж 162 431,59 грн та штрафні санкції у розмірі 40 607,90 грн) (том 1 а.с. 16);
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27.05.2015 № Ф-0077571701, якою зобов`язано ФОП ОСОБА_1 сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 51 325,89 грн (том 1 а.с. 14);
- рішення від 30.06.2015 № 0086801701 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2 566,29 грн за порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону від 08 липня 2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (том 1 а.с. 15).
Незгода із наведеними рішеннями, прийнятими контролюючим органом стала підставою для звернення до суду із цим позовом.
Скасовуючи податкове повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили із документального підтвердження отриманих позивачем послуг перевезення на виконання договорів від 02.07.2014 № 02/07-14АВ; від 01.11.2014 № 01/11-14АВ; від 01.07.2014 № 01/07-14 АВ; від 10.07.2014 № 10/07-14АВ з контрагентами ФОП ОСОБА_6 ; ФОП ОСОБА_5 ; ФОП ОСОБА_4 ; ФОП ОСОБА_3, а виявлені контролюючим органом недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних за висновками судів попередніх інстанцій не свідчать про неналежність та недопустимість товарно-транспортних накладних як документальних доказів та не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарських операцій. З огляду на документальне підтвердження придбаних позивачем послуг з перевезення вантажу, які є базою для нарахування єдиного соціального внеску, суди попередніх інстанцій скасували вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27.05.2015 № Ф-0077571701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 30.06.2015 № 0086801701. Стосовно реальності здійснення посередницьких послуг за договором № 01/07-14 від 01.07.2014, суд апеляційної інстанції, на підставі наданих позивачем первинних документів, дійшов висновку про документальне підтвердження позивачем понесених витрат за рахунок придбання таких послуг у ФОП ОСОБА_2, оскільки вони пов`язані із господарською діяльністю позивача, сплачені, та підтверджені документально.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ФОП ОСОБА_1 (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (посередник) укладено договір про надання посередницьких послуг від 01.07.2014 № 01/07-14 (термін договору з 01.07.2014 до 31.12.2014 року) (том 1, а.с. 82-83).
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручав, а посередник зобов`язувався виконати ряд фактичних дій по знаходженню сільськогосподарської продукції для подальшого продажу відповідно до умов замовника (продукція та умови придбання визначені замовником у додатках до даного договору: додатки є невід`ємною частиною цього договору). Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору винагорода посередника розраховується та виплачується відповідно до умов даного договору. Підставою до оплати є підписання акта здачі - приймання послуг. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок посередника згідно з наданими та підписаними актами здачі - приймання виконаних послуг протягом 60 календарних днів.