У Х В А Л А
02 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 686/7081/21
Провадження № 14-91цс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача -Штелик С. П.,
суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання та інфляційних втрат за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2021 року, постановлене суддею Мазурок О. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 546 186, 82 грн та інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, у розмірі 6 337 116, 43 грн.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 листопада 2018 року, яке набрало законної сили 18 березня 2019 року і залишене без змін постановою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з Єдиного казначейського рахунку на її користь вартості неповернутих простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» (далі - ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів») в кількості 1 342 086 штук у сумі 1 175 530, 33 грн.
Державна казначейська служба України виконала це рішення суду 24 жовтня 2019 року.
ОСОБА_1 зазначає, що у неї є право вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання та інфляційних втрат за весь час прострочення, з моменту виникнення грошового зобов`язання - 01 травня 2004 року - й до моменту виконання рішення суду - 23 жовтня 2019 року.
Рішенням від 30 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали цього суду від 30 вересня 2021 року про виправлення арифметичної помилки та додаткового рішення від 17 листопада 2021 року, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області частково задовольнив позов. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію інфляційних втрат у сумі 19 984, 01 грн та 3 % річних в розмірі 21 256, 16 грн. В іншій частині вимог позову відмовив. Судовий збір компенсував за рахунок держави.
Зазначене рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що за змістом частини другої статті 625 ЦК Українинарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливим заходом юридичної відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), правила частини другої статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними правилами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань. З наведених підстав суд виснував, що позивач має право на стягнення грошових коштів, нарахованих згідно з правилами частини другої статті 625 ЦК України за період з 18 березня 2019 року до 23 жовтня 2019 року, оскільки відповідальність для Державної казначейської служби України за несвоєчасне виконання судового рішення встановлена статтею 625 ЦК України.
Постановою від 22 грудня 2021 року Хмельницький апеляційний суд, з урахуванням ухвали цього ж суду від 29 грудня 2021 року про виправлення описки, скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2021 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 листопада 2021 року. Суд ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Судовий збір компенсував за рахунок держави.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17656/16 (провадження № К/9901/32906/18, № К/9901/45930/18), та виходив з того, що судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, у зв`язку з виконанням якого виник цей спір, ухвалено на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Суд апеляційної інстанції зазначав, що позивач пред`явила позов з підстав, передбачених статтями 11, 509, 625 ЦК України, та просила стягнути кошти не з державного органу, а з Державного бюджету України. Зобов`язання держави щодо відшкодування шкоди у випадках, визначених законом, не варто ототожнювати із зобов`язаннями державних органів за судовим рішенням (про стягнення коштів), а відтак не можна ототожнювати механізми виконання судових рішень в обох цих випадках. Виконання судових рішень у згаданих правових ситуаціях відбувається за різними бюджетними програмами, тому правова регламентація правових відносин з виконання судових рішень, боржниками за якими в одному випадку є державний орган, а в іншому - держава, відрізняється, тож застосування окремих нормативно-правових приписів з однієї сфери відносин до іншої є помилковим.
Нарахування і виплату компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення (понад три місяці) про стягнення грошових коштів, боржником за яким є, зокрема державний орган, передбачається Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (стаття 5). У Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» такий обов`язок для Державної казначейської служби України не встановлено. Тож, оскільки в згаданих законодавчих актах відмінною є сфера правового регулювання, тому не можна застосовувати до спірних правових відносин правила статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» як підставу для стягнення на користь позивача зазначеної компенсації. Доводи про наявність підстав для стягнення коштів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, апеляційний суд визнав такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем положень цивільного законодавства.
ОСОБА_1 13 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 рудня 2021 року, змінити мотивувальну та резолютивну частини рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2021 року, позов задовольнити.
ОСОБА_1 зазначила, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), у постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 686/29245/18 (провадження № 61-5667св20), у яких суди визнали підставним стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних за період від дня пред`явлення до виконання виконавчого листа - й до моменту фактичного виконання судового рішення.
Ухвалою від 07 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 12 вересня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
передала справуна розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, посилаючись на те, що у цій справі Державна казначейська служба України мала грошове зобов