ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 641/7008/16-к
провадження № 51-6013км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9.,
прокурора ОСОБА_10,
захисника ОСОБА_11.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 08 листопада
2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у
АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз - 05 червня
2012 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова за: ч. 2 ст. 190, ч. 2
ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на
4 роки 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2
ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 395 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 16 квітня 2016 року, приблизно о 18:00, на вул. Ахсарова
в м. Харкові, відкрито заволодів майном потерпілого ОСОБА_2 на суму 271,76 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 29 квітня 2016 року, приблизно о 13:00, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2, в ході сварки, реалізуючи свій злочинний намір направлений на позбавлення життя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, спричинив їм проникаючі колото-різані поранення грудної клітини, які стали причиною їх смерті. Після чого, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав грошові кошти у сумі 1030 грн.
01 травня 2016 року, приблизно о 15:00, ОСОБА_1, у м. Харкові, скоїв розбійний напад на потерпілого ОСОБА_5, заволодівши його майном та грошовими коштами на загальну суму 2221 грн.
Крім цього, ОСОБА_1, з 11 грудня 2015 року порушив правила адміністративного нагляду, встановлені ухвалою Харківського районного суду Харківської області.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_1 за: п. 1 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2
ст. 186, ч. 1 ст. 187, ст. 395, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.
Апеляційний суд, частково задовольнив скаргу прокурора, скасував вирок районного суду, ухвалив свій вирок, яким звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження в цій частині закрив та призначив ОСОБА_1 покарання за: п. 1 ч. 2 ст. 115 у виді довічного позбавлення волі; ч. 2 ст. 186 у виді позбавлення волі строком на 4 роки; ч. 1 ст. 187 у виді позбавлення волі строком на 5 років; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Засуджений подав касаційну скаргу з вимогою про зміну вироку апеляційного суду у зв`язку з суворістю призначеного йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Також засуджений стверджує, що судом апеляційної інстанції було порушено його право на захист, оскільки цим судом була розглянута лише апеляційна скарга подана прокурором.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на довід про справедливість призначеного засудженому апеляційним судом покарання у виді довічного позбавлення волі та щодо розгляду провадження в суді апеляційної інстанції з порушення права засудженого на захист.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23 лютого
2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за:
- за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України - строком на 15 років;
- за ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України - строком на 4 роки;
- за ч. 1 ст. 187 КК України - строком на 5 років;
- за ст. 395 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.
Цим же вироком вирішено долю речових доказів та стягнуто процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 квітня
2016 року, приблизно о 18:00, будучи в районі будинку АДРЕСА_3 і реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна та переслідуючи корисливий мотив і мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, діючи умисно, висмикнув з нагрудної кишені кофти ОСОБА_2, належний останньому мобільний телефон вартістю 271,76 грн. Після чого, ОСОБА_1 з викраденим майном, із місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 29 квітня 2016 року, приблизно о 13:00, ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 за місцем проживання своїх дідуся ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та бабусі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в ході сварки, маючи злочинний умисел на спричинення смерті останніх, взявши ніж з кухні, зайшов до кімнати вищевказаної квартири, наніс один удар ножем в область грудної клітини зліва ОСОБА_4, спричинивши проникаюче колото-різане поранення грудної клітини у ділянці ключиці зліва з ураженням лівої легені, що ускладнились гострою крововтратою.
Після чого, ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії направлені на спричинення смерті бабусі та дідусю, наніс ножем один удар ОСОБА_3 в область грудної клітини справа, спричинивши проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа.
З метою доведення свого злочинного наміру до кінця, ОСОБА_1 наніс постраждалому почергово два удари ножем в область спини справа, спричинивши дві проникаючі колото-різані рани грудної клітини, що мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Після цього, ОСОБА_1, побачивши, що ОСОБА_4, подає ознаки життя, з метою доведення свого злочинного наміру, направленого на позбавлення життя постраждалої, підійшов до останньої та наніс їй вище вказаним ножем, декілька ударів в область обличчя, шиї, верхньої частини грудної клітини, що є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Таким чином, ОСОБА_1, діючи умисно, на підґрунті особистих неприязних стосунків, реалізуючи свій злочинний намір направлений на позбавлення життя бабусі та дідуся, спричинив ОСОБА_4 проникаюче колото-різане поранення грудної клітини у ділянці ключиці зліва з ураженням лівої легені, що ускладнилось гострою крововтратою, яке стало причиною смерті останньої та спричинив ОСОБА_3, проникаюче колото-різане поранення грудної клітини справа у проекції четвертого межребір`я по окологрудинній лінії з пошкодженням по ходу раньового каналу м`яких тканин передньої поверхні грудної клітини справа, межреберних м`язів, надрізом хрящової частини четвертого ребра справа, пристінкової плеври, та проникаючого у праву плевральну порожнину з подальшим пошкодженням правого передсердя, що ускладнилося гемо-тампонадою околосерцевої сумки, яке стало причиною смерті останнього.
29 квітня 2016 року, приблизно о 13:10, перебуваючи у вказаній вище квартирі, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, викрав грошові кошти у сумі 1030 грн. Після чого, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
01 травня 2016 року, приблизно о 15:00, ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку № 202 на вул. Клочківській у м. Харкові, здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, погрожуючи застосуванням насилля, яке є небезпечним для життя та здоров`я, раніше незнайомому ОСОБА_5, подавивши тим самим волю до опору, наблизився до потерпілого та приставив ніж до горла, спричинивши ОСОБА_5, садно на правій бічній поверхні шиї, що є легким тілесним ушкодженням. Після чого, ОСОБА_5, розуміючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю віддав ОСОБА_1 свій мобільний телефон вартістю 2141 грн.
Далі ОСОБА_1, продовжуючи свої дії направлені на скоєння розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, прослідував з потерпілим до банкомату, що розташований за адресою: м. Харків вул. О. Яроша, 18д, де ОСОБА_5, розуміючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, діючи під впливом раніше застосованих погроз з боку ОСОБА_1, зняв грошові кошти у сумі 80 грн, які в подальшому передав ОСОБА_1 . Після чого, останній з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням насилля, яке є небезпечним для життя та здоров`я, скоїв розбійний напад на ОСОБА_5, заволодівши майном та грошовими коштами на загальну суму 2221 грн.
Також ОСОБА_1, згідно ухвали Харківського районного суду Харківської області від 11 грудня 2015 року встановлений адміністративний нагляд та обмеження, а саме: 1) заборона виїзду за межі Харківської області по особистим справам без дозволу начальника органу внутрішніх справ за місцем проживання; 2) зобов`язання з`являтися до органу внутрішніх справ за місцем проживання для реєстрації два рази на місяць; 3) заборона відвідування барів, кафе, ресторанів та інших торгівельних закладів, що реалізують спиртні напої на розлив; 4) заборона залишати місце проживання - АДРЕСА_1 в період з 24:00 години до 06:00 години ранку наступного дня.
Однак, ОСОБА_1, маючи злочинний намір направлений на самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, діючи умисно, не прибув та не зареєструвався в Ленінському (Холодногірському) ВП ГУНП в Харківській області та не повідомивши правоохоронні органи, самовільно покинув зазначене вище місце реєстрації, виїхавши за межі Харківської області та продовжуючи свої умисні дії направлені на умисне ухилення від адміністративного нагляду, за місцем реєстрації не проживав, продовжуючи вчиняти кримінальні правопорушення, тим самим порушив правила адміністративного нагляду.
Вироком Харківського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року рішення районного суду скасовано.
Постановлено свій вирок, яким звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених
ст. 395, ч. 2 ст. 185 КК України на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Також ухвалено призначити ОСОБА_1 покарання за:
- п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі;
- ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки;
- ч. 1 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений просить змінити оскаржуваний вирок апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість і просить пом`якшити призначене йому апеляційним судом покарання у виді довічного позбавлення волі.
Не оспорюючи фактичних обставин справи, правової кваліфікації своїх дій та призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України, засуджений стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання у виді довічного позбавлення волі. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про його особу, думку потерпілої сторони щодо визначення йому покарання, обставин, які пом`якшують йому покарання, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Крім цього, засуджений вважає, що апеляційний суд порушив його право на захист, оскільки під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без розгляду його апеляційну скаргу.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
засудженого не подавалися.
У судовому засіданні засуджений та його захисник виступили на підтримку поданої касаційної скарги, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Крім цього, відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.