Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 313/254/21
провадження № 61-20266св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року в складі судді Нагорного А. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути заборгованість за договором позики в сумі 8 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 04 серпня 2020 року складає 221 920,00 грн, пеню за прострочення виконання зобов`язань в розмірі 13 880,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 385 031,20 грн, а також моральну шкоду в сумі 173 500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22 серпня 2018 року між ним та відповідачем укладено договір позики, за умовами якого він надав ОСОБА_2 у позику 8 000,00 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 22 серпня 2019 року.
Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 22 серпня 2018 року в розмірі 8 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 04 серпня 2020 року складає 221 920,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 0,5% пені від простроченої суми за кожен день прострочення в сумі 8 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті згідно з курсом НБУ станом на 04 серпня 2020 року складає 221 920,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 173 500,00 грн.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5 428,45 грн та витрати на надання професійної правничої допомоги в сумі 7 000,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, у встановлений договором строк грошові кошти позивачу не повернув, тому наявні підстави для стягнення цих коштів з відповідача разом з пенею у розмірі, який відповідає сумі боргу, а також відшкодування позивачу передбаченої договором моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року в частині стягнення моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу та пені є законним та обґрунтованим. Водночас визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості, у зв`язку з чим, врахувавши фактичні обставини справи, ступінь та характер моральних страждань позивача, апеляційний суд вважав, що на відшкодування моральної шкоди слід стягнути 10 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 листопада 2021 року й ухвалити нове рішення.
Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 18 травня 2020 року в справі № 177/1659/17, від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц та від 10 червня 2021 року в справі № 820/479/18; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, зокрема не врахували, що договір позики підписаний ним під впливом обману, а розписку він не бачив та не підписував, грошові кошти в сумі 8 000,00 доларів США не отримував, згода його дружини на отримання позики відсутня, тому дійшли помилкового висновку про стягнення з нього суми боргу, пені, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу, факт понесення яких до того ж не підтверджений належними та допустимими доказами.
Окрім цього зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено суддею, який був неупереджений при вирішенні справи, у зв`язку з чим підлягав відводу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
07 лютого 2022 року справа № 313/254/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Установлено, що 22 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 8 000,00 доларів США на строк до 22 серпня 2019 року.
Факт передання грошових коштів підтверджується розпискою відповідача про отримання грошових коштів від 22 серпня 2018 року.
Пунктом 9 договору позики сторони погодили, що у випадку прострочення позики, позичальник сплачує позикодавцеві пеню в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення за весь період прострочення та відшкодовує моральну шкоду в розмірі 500,00 грн за кожен день прострочення виконання зобов`язання.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.