Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 296/4523/19
провадження № 61-18635св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Житомирська обласна прокуратура в особі Коростишівської місцевої прокуратури, Головне управління Національної поліції в Житомирській області в особі Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коки Валентини Аркадіївни на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Шевчук А. М., Талько О. Б., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Житомирської обласної прокуратури в особі Коростишівської місцевої прокуратури, Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУ НП в Житомирській області) в особі Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - Коростишівський ВП ГУНП в Житомирській області), Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про відшкодування немайнової (моральної) моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2015 року, який ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року залишено без змін, його визнано невинуватим та виправдано. Позивач незаконно перебував під слідством 3 роки 5 місяців та 14 днів, або 41 місяць та 14 днів, із яких 14 місяців (із 03 жовтня 2013 року по 03 грудня 2014 року) перебував під вартою, а у подальшому до 17 березня 2016 року знаходився під особистим зобов`язанням.
Позивач вказував, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та обмеженнями йому завдано немайнову (моральну) шкоду, яка полягає у негативних емоціях та переживаннях, порушенні звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, а також у втраті віри у справедливість та викорінення наслідків беззаконня, яке творили відповідачі під час досудового розслідування. Визначаючи розмір моральних страждань у матеріальному плані, позивач, враховуючи вимоги розумності і справедливості, оцінив завдану немайнову (моральну) шкоду у сумі 500 000 грн. Зазначене відшкодування у такому розмірі не призведе до необґрунтованого збагачення, а натомість відшкодує значний відсоток моральних страждань та сприятиме поновленню прав, забезпечить можливість лікування та налаштування життя.
ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДКС України у рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі 500 000 грн, а також вирішити питання витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 березня 2021 року, ухваленим у складі судді Рожкової О. С., позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державної казначейської служби України у рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування немайнової (моральної) шкоди у розмірі 500 000,00 грн.
Судові витрати у вигляді судового збору компенсовано за рахунок держави.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, що виникли між сторонами розповсюджується дія Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Мінімальна заробітна плата у 2021 році становила 6 000 грн. Оскільки у період з 03 жовтня 2013 року по 17 березня 2016 року ОСОБА_1 перебував у статусі затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, то час незаконного перебування його під слідством становив 41 місяць 14 днів. Отже, гарантована державою позивачу виплата за заподіяну немайнову (моральну) шкоду станом на час звернення до суду становить 173 040 грн (41 міс. 14 днів * 4173= 173 040), а станом на час відшкодування - 246 709,67 грн (41 міс. 14 днів * 6 000 = 248 709,67 грн).
Водночас, суд першої інстанції прийняв до уваги доводи представника позивача, що такий розмір немайнової (моральної) шкоди є несумісним та неспіврозмірним з моральними стражданнями (фізичними, душевними, психічними тощо), яких зазнав позивач, характером немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).
При визначенні розміру немайнового (морального) відшкодування суд врахував, що позивач 3 роки 5 місяців 14 днів знаходився під слідством, з яких 14 місяців утримувався під вартою, внаслідок чого був ізольований від суспільства, що є надзвичайною мірою впливу на особу та кардинальним чином впливає на його життя. Після цього позивач також був обмежений у вільному виборі місця знаходження та поведінки, оскільки відносно нього було застосовано особисте зобов`язання. У зв`язку з таким переслідуванням з боку правоохоронних органів, позивач зазнав душевних переживань, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому наявність такої шкоди, як вже зазначалося вище, не заперечується відповідачами, які фактично заперечували лише щодо розміру її відшкодування та не спростували доводів, що у порушення вимог статті 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" позивачу не було роз`яснено порядок поновлення його порушених прав та свобод, а також відшкодування завданої шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційні скарги Головного управління Національної поліції у Житомирській області та Житомирської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 березня 2021 року змінено, зменшено стягнення з Державної казначейської служби України в рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 відшкодування немайнової (моральної) шкоди з "500 000,00 грн" до "260 000,00 грн".
Компенсовано за рахунок держави Головному управлінню Національної поліції в Житомирській області 3 600 грн судового збору у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Компенсовано за рахунок держави Житомирській обласній прокуратурі 3 600 грн судового збору у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з 03 жовтня 2013 року по 17 березня 2016 року ОСОБА_1 перебував під слідством та судом, починаючи із часу затримання та до набрання виправдувальним вироком законної сили.
Вказав, що вирішуючи цей спір, суд першої інстанції правильно визначився із періодом перебування позивача під слідством та судом, але при цьому помилився при підрахунку кількості місяців. Так, період із 03 жовтня 2013 року по 17 березня 2016 року складає 29 місяців та 14 днів, а не 41 місяць та 14 днів, як помилково підрахував суд першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вказав, що правильний підрахунок місяців впливає на правильність визначення мінімального розміру немайнової (моральної) шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи. У цьому випадку стягнення немайнової (моральної) шкоди належить здійснити у більшому розмірі, ніж мінімально визначений законом, із урахуванням того, що із 29 місяців та 14 днів, які позивач перебував під слідством та судом, він 14 місяців (із 03 жовтня 2013 року по 03 грудня 2014 року) утримувався під вартою, що фактично позбавляло його волі та було винятковим запобіжним заходом, а з 04 грудня 2014 року по 17 березня 2016 року знаходився під особистим зобов`язанням, що також обмежувало його у вільному виборі місця знаходження та поведінки.
Визначаючи розмір відшкодування, суд апеляційної інстанції, крім викладеного вище, приймає до уваги обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість душевних та фізичних страждань, пов`язаних із перебуванням позивача під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру. Також позивачу не був роз`яснений порядок поновлення його порушених прав та свобод, відшкодування завданої шкоди.
Зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості апеляційний суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відшкодування моральної шкоди належить стягнути 260 000 грн, що буде достатньою сатисфакцією та не призведе до необґрунтованого збагачення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кока В. А. засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його резолютивну частину.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
18 листопада 2021 року ухвалою Верховного Суду представнику заявника відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
14 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Корольовського районного суду Житомирської області.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
31 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, не зважав на вимоги розумності, виваженості і справедливості. Не врахував, що позивача протиправно обвинувачено у скоєнні тяжкого злочину внаслідок провокації державного органу; не врахував тривалість заходів кримінально-правого примусу у межах незаконного кримінального переслідування; проведення обшуку у помешканні; накладення арешту на майно; застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою; нігілістичну поведінку правоохоронців.
Вважає, що зазначені заходи мали значний психотравматичний вплив на позивача, і розмір сатисфакції має бути в рази більший, ніж мінімально гарантований законом.
Крім того, вказує, що держава бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, а тому відсутня необхідність у зазначенні у резолютивній частині рішення таких відомостей як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на обов`язки, ні на підстави відновлення права позивача у разі встановлення судом їх порушень та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), від 20 вересня 2018 року у справі № 686/2373/15-ц (провадження № 14-298цс18), Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 454/2882/19 (провадження № 61-1891св21).
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У січні 2021 року ГУ НП в Житомирській області подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
У січні 2021 року Житомирська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Із копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, встановлено, що 03 жовтня 2013 року ОСОБА_1 затримано у порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України. Ухвалою слідчого судді Коростишівського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2013 року до ОСОБА_1, зокрема, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, починаючи з 03 жовтня 2013 року.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 03 грудня 2014 року запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з тримання під вартою на особисте зобов`язання, з негайним звільненням з-під варти у залі суду, з покладанням на останнього обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України.
Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2015 року, який ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року залишено без змін, ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 307 КК України визнано невинуватим та судом виправдано. У мотивувальних частинах вказаних вище вироку та ухвали судом прописано про встановлення в діях органу досудового розслідування ознак провокації до вчинення злочину, що прямо забороняється частиною третьою статті 271 КПК України.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 24 листопада 2016 року вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 21 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17 березня 2016 року залишено без змін.
Отже, з 03 жовтня 2013 року по 17 березня 2016 року ОСОБА_1 перебував під слідством та судом, починаючи із часу затримання та до набрання виправдувальним вироком законної сили.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).