Постанова
Іменем України
11 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 2-905/1991
провадження № 61-8160св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу малолітньої ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб, укладений у 1986 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розірвано.
18 червня 1991 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 та в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний запис за № 668.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті заведено спадкову справу.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року залишено без змін (том 2, а. с.155-159).
22 вересня 2021 року ОСОБА_3, 1987 року народження, який є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року (том 2, а. с.163-166).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив поновити йому строк на подання апеляційної скарги, за результатами апеляційного перегляду справи задовольнити подану ним апеляційну скаргу, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі № 2-905/1991 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 як особою, яка не брала участі в справі, але посилається на те, що суд вирішив питання про його права).
15 листопада 2021 року ОСОБА_7, посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_2 та рішення в цій справі може вплинути на її права, подала до суду заяву про залучення її до участі в справі № 2-905/1991 в якості третьої особи, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року про розірвання шлюбу (том 2, а. с.201-203).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
01 липня 2022 року законний представник малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6, подала до суду апеляційної інстанції заяву про залучення в порядку статті 55 ЦПК України малолітньої ОСОБА_4, законним представником якої є ОСОБА_5, до участі в справі в якості правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за поданою ним апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року (том 3, а. с.1).
07 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву в порядку статті 206 ЦПК України про прийняття відмови від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визнання нечинним рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі №2-905/1991 за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та закриття провадження у справі (том 3, а. с.13).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року в задоволенні заяви про процесуальне правонаступництво, поданої представником ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_5, відмовлено. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право розірвати шлюб належить подружжю. Діти подружжя не мають права звертатися до органу реєстрації актів цивільного стану чи до суду з заявою про розірвання шлюбу своїх батьків. ОСОБА_3 є сином подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які судовим рішенням у справі № 2-905/1991 розірвали власний шлюб. Тобто рішенням суду в цій справі вирішено питання про права та обов`язки виключно подружжя, чий шлюб розірвано, відповідно цим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, а тому є підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Смерть ОСОБА_3, яка настала після відкриття апеляційного провадження за поданою ним апеляційною скаргою, не є перешкодою для застосування положень пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки правонаступництво у правовідносинах розірвання шлюбу не допускається.
Оскільки судовим рішенням у справі № 2-905/1991 не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3, то відсутні процесуальні підстави для залучення до участі в справі малолітньої дочки померлого у 2021 році ОСОБА_3 в якості його правонаступника.
З огляду на наявність підстав для закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_3, не підлягають вирішенню по суті подані ОСОБА_1 заява про відмову від позову та ОСОБА_7 заява про залучення до участі в справі в якості третьої особи.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
18 серпня 2022 року ОСОБА_4, в особі законного представника ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_6, засобами поштового зв`язку, направила на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 липня 2022 року у вказаній справі, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України.
Вказано, що суд апеляційної інстанції виявив непослідовність у вирішенні питання про те, чи стосується рішення суду про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прав та інтересів дітей, оскільки таке питання досліджувалося апеляційним судом під час відкриття апеляційного провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 . Таким чином ухвала суду про закриття апеляційного провадження суперечить ухвалі суду від 29 жовтня 2021 року про відкриття апеляційного провадження.
Апеляційний суд помилково ототожнив процесуальне та матеріальне правонаступництво, а також процесуальні підстави для закриття провадження у справі та закриття апеляційного провадження, порушивши при цьому порядок розгляду справи апеляційним судом. Наведений у статті 374 ЦПК України перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи не передбачає можливості закриття апеляційного провадження на стадії апеляційного розгляду справи.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції протиправно обмежив ОСОБА_4, як правонаступницю ОСОБА_3, у можливості взяти участь у судовому засіданні апеляційного суду, зокрема не викликав її представника для надання пояснень з приводу поданої ними заяви.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом подати до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі № 2-905/1991 шлюб, укладений у 1986 році між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Розірвання шлюбу зареєстровано органом реєстрації актів цивільного стану та в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено запис про розірвання шлюбу за № 668 від 18 червня 1991 року.
Учасниками справи (сторонами) у справі № 2-905/1991 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та після його смерті заведено спадкову справу.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 05 травня 2021 року подану нею апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року залишено без змін (том 2, а. с.155-159).
22 вересня 2021 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси (том 2, а. с.163-166).
ОСОБА_3 є сином подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які судовим рішенням у справі № 2-905/1991розірвали укладений між ними шлюб.
Тобто ОСОБА_3 не є учасником справи (стороною), відповідно подана ним апеляційна скарга є скаргою, що подана особою, яка не брала участі у справі, але право на апеляційне оскарження мотивує тим, що суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 1991 року в справі № 2-905/1991 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (апеляційну скаргу подано ОСОБА_3 як особою, яка не брала участі в справі, але посилається на те, що суд вирішим питання про його права).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження, встановив, що судовим рішенням у справі № 2-905/1991 про розірвання шлюбу вирішено питання про права та обов`язки виключно подружжя, чий шлюб розірвано, тому, відповідно, цим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.