Постанова
Іменем України
11 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 333/524/22
провадження № 61-9139св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діна Петрівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2022 року в складі судді Варнавської Л. О. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д. П., заінтересована особа - акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ").
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначила, що 17 квітня 2014 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя видано виконавчий документ № 333/8470/13-ц про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" заборгованості за кредитним договором .
08 червня 2019 року представник АТ "ПУМБ" звернувся до приватного виконавця Мойсенко Д. П. із заявою про примусове виконання цього виконавчого документа, зокрема стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 30 000,00 грн. Згідно із вказаною заявою стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржника (грошових коштів). При цьому у заяві зазначено, що у боржника ОСОБА_1 наявний відкритий рахунок в АТ "ПУМБ", на підтвердження чого представник надав відповідну довідку.
На підставі вказаної заяви 08 червня 2019 року приватним виконавцем Мойсеєнко Д. П. відкрито виконавче провадження № 59314816 щодо примусового виконання виконавчого документа від 17 квітня 2014 року № 333/8470/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості на суму стягнення в розмірі 30 000,00 грн.
Із постановою приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. від 08 червня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59314816 заявниця не згодна та вважає, що вона підлягає скасуванню, оскільки приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Мойсеєнко Діна Петрівна діє у виконавчому окрузі м. Київ.
Вона, як боржниця за виконавчим провадженням, зареєстрована і проживає у Запорізькій області у смт. Кам`яне Вільнянського району, жодного майна у місті Києві не має і не мала. Тобто приватний виконавець Мойсеєнко Д. П. не мала права відкривати виконавче провадження та проводити виконавчі дії щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором у визначеному розмірі.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема приватним виконавцем, без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Враховуючи, що приватний виконавець Мойсеєнко Д. П. протиправно відкрила виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 333/8470/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 30 000,00 грн, заявниця просила:
- визнати неправомірною постанову приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. від 08 червня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59314816 про примусове виконання виконавчого листа № 333/8470/13-ц, виданого 17 квітня 2014 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя;
- визнати всі виконавчі дії, вчинені приватним виконавцем Мойсеєнко Д. П. в межах виконавчого провадження № 59314816, протиправними;
- зобов`язати приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. скасувати постанову від 08 червня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59314816 про примусове виконання виконавчого листа № 333/8470-13-ц виданого 17 квітня 2014 року Комунарським районним судом міста Запоріжжя.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня
2022 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження № 59314816 від 08 червня 2019 року та вчиняючи в його межах виконавчі дії щодо перевірки майна боржника, приватний виконавець Мойсеєнко Д. П. діяла на підставі та в межах повноважень, передбачених законом, оскільки виконавче провадження відкрито за місцезнаходження майна (грошових коштів) ОСОБА_1, розміщених на рахунку, відкритому в АТ "ПУМБ, фактичним місцезнаходженням якого є адреса фінансової установи.
Крім того, після проведення виконавчих дій щодо виявлення майна (грошових коштів) боржника в межах територіального округу приватним виконавцем 03 грудня 2020 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" з підстав не виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.
За наведених обставин правові підстави для визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця Мойсеєнко Д. П. від 08 червня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 59314816 про примусове виконання виконавчого листа № 333/8470/13-ц, виданого 17 квітня 2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, визнання всіх виконавчих дії, вчинених приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № 59314816 протиправними, відсутні.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
14 вересня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 580/905/21.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що зазначення в заяві стягувача наявності у боржника банківського рахунку у банку, зареєстрованому у м. Києві, не підтверджує наявність у боржника майна і не дає підстав приватному виконавцю для відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що згідно з копією паспорта ОСОБА_1 із 1996 року зареєстрована за адресою: смт. Кам`яне, Вільнянський район, Запорізька область.
17 квітня 2014 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя видано виконавчий документ № 333/8470/13-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПУМБ" 15 134,21 доларів США - заборгованості за сумою кредиту, 3 423,62 доларів США - заборгованості за непогашеними процентами за користування кредитом за період із 20 лютого 2012 року по 14 жовтня 2013 року, 18 480,78 грн - суми пені за порушення строків виконання зобов`язань, а разом 18 557,83 доларів США та 18 480,78 грн - заборгованості за кредитним договором від 27 серпня 2008 року № 6787524 та 1 668,14 грн витрат по сплаті судового збору.
Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру приватних виконавців України від 10 травня 2022 року № 41331320220510 приватний виконавець Мойсеєнко Д. П. діє на підставі рішення кваліфікаційної комісії приватних виконавців від 19 лютого 2018 року, виконавчий округ приватного виконавця - місто Київ.
08 червня 2019 року представник АТ "ПУМБ" звернувся до приватного виконавця Мойсенко Д. П. із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 333/8470/13 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь банку 30 000,00 грн та просив відкрити виконавче провадження за місцезнаходженням майна боржниці (грошових коштів). При цьому у заяві було зазначено, що у боржниці ОСОБА_1 наявний відкритий рахунок в АТ "ПУМБ", на підтвердження чого представник надав відповідну довідку.
08 червня 2019 року приватним виконавцем Мойсеєнко Д. П. відкрито виконавче провадження № 59314816 щодо примусового виконання виконавчого документа від 17 квітня 2014 року № 333/8470/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПУМБ" заборгованості на суму стягнення в розмірі 30 000,00 грн.
У подальшому, у межах виконання виконавчого документа № 333/8470/13-ц, приватним виконавцем проведені інші виконавчі дії, зокрема отримано відповіді з Пенсійного фонду України щодо останнього місця роботи боржника та отримання нею пенсії, з Державної фіскальної служби України щодо джерел отримання доходів боржників-фізичних осіб, про номери рахунків тощо. Отримано Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. Прийнято постанови про стягнення з боржника основної винагороди та арешт коштів боржника. Отримано відповідь щодо зареєстрованих транспортних засобів за боржницею. Направлено вимоги в установи банків щодо надання інформації про відкриті рахунки боржниці, залишку коштів на рахунках та накладених арештів на них.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у контексті доводів та аргументів касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України "Про виконавче провадження"), визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка кореспондується з нормами статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").