Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/11867/21
провадження № 61-8808св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив усунути йому перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом припинення права користування ним ОСОБА_2, виселити її з вказаного домоволодіння та зняти з реєстрації місця проживання.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником домоволодіння АДРЕСА_1 та відповідної земельної ділянки, призначеної для його обслуговування, в якому, окрім нього, зареєстровані та проживають його дружина ОСОБА_3, їх малолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також його мати ОСОБА_2 .
Зазначав, що відповідачка тривалий час створює йому та членам родини нестерпні умови життя у будинку, перешкоджає у вільному та безперешкодному користуванню власністю, унеможливлюючи нормальне та комфортне співіснування в одному житловому приміщенні.
Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом припинення права користування даним житловим будинком ОСОБА_2 ; виселено ОСОБА_2 з вказаного домоволодіння; знято ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що проживання відповідача у належному на праві власності позивачеві будинку порушує права останнього вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що ОСОБА_2, яка є матір`ю позивача, на законних підставах вселились у спірний будинок й зареєстрована у ньому. Інтереси ОСОБА_1, як власника житла, не перевищують інтереси відповідачки, в якої не припинилися правові підстави користування чужим майном.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 357/7940/16-ц, від 14 серпня 2019 року в справі № 702/101/18, від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні заяви.
Він є власником спірного домоволодіння і, оскільки відповідачка спільним побутом із ним не пов`язана, її право користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Відповідачці на праві власності належить однокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 39,3 кв. м, що дозволяє їй у повному обсязі реалізувати права на житло, передбачені Конституцією України та ЖК України.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 201/11867/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом припинення права користування житлом та виселення.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року справу № 201/11867/21 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 та відповідної земельної ділянки, призначеної для його обслуговування, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 21 січня 2011 року та 18 листопада 2011 року, отриманих після смерті батька ОСОБА_5 .
У зазначеному будинку, окрім нього, зареєстровані та проживають його дружина ОСОБА_3, їх малолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також його мати ОСОБА_2 .
Також установлено, що між позивачем та відповідачкою склалися вкрай неприязні стосунки, що підтверджується наявністю судових справ між ними, неодноразовими зверненнями позивача до відповідних органів про вчинення відповідачкою домашнього насильства та порушення нею санітарно-епідеміологічних норм.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2017 року в справі № 201/1389/17-п ОСОБА_6 була визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення нею домашнього насильства щодо сина та його родини у 2017 році. На підставі статті 22 КУпАП ОСОБА_2 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням та провадження у справі - закрито.
ОСОБА_2, у свою чергу, зверталася до правоохоронних органів та суду з приводу домашнього насильства відносно неї з боку дружини позивача, відсутність таких обставин підтверджено постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року.
ОСОБА_1 неодноразово звертався до поліції та підрозділів Дніпровської міської ради з приводу влаштування ОСОБА_2 у спірному будинку притулку для безпритульних тварин всупереч встановленим санітарним та гігієнічним нормам.
Також установлено, що відповідачка є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 жовтня 2010 року.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідачка тривалий час створює йому та членам його родини нестерпні та антисанітарні умови життя у будинку, чинить перешкоди у користуванні власністю, у зв`язку з чим, з огляду на норми статей 317, 319 ЦК України, просив усунути перешкоди у користуванні спірним житловим приміщенням шляхом виселення відповідачки з нього.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року в справі № 357/7940/16-ц, від 14 серпня 2019 року в справі № 702/101/18, від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц та постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
За змістом зазначених приписів правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що відповідачка набула право користування спірним житлом згідно з законом, тобто набула охоронюване законом право на мирне володіння майном як член сім`ї ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) зазначила, що правова позиція ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення ЄСПЛ у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі мати можливість, щоб її виселення було оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.
Будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.
Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.
У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.