Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 161/12528/21
провадження № 61-8553св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В. (з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 липня 2022 року про відкриття апеляційного провадження),
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 10 жовтня 2009 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року.
ОСОБА_2 є матір`ю їх неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначав, що син перебуває на його утриманні, відповідачка, яка має іншу сім`ю, участі у його вихованні не приймає, а, будучи здоровою, працездатною особою й спроможною надавати матеріальну допомогу на дитину, такої допомоги не надає.
Посилаючись на наведене, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходу і заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року у складі судді Ковтуненко В. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частки з усіх видів її доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 14 липня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення аліментів, оскільки відповідачка у добровільному порядку не надає матеріальної допомоги на сина, який проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року залишено без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 372 грн.
Виходячи з того, що позивачем не доведено факт проживання неповнолітньої дитини разом із ним, апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення аліментів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Василюк І. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 13 липня 2022 року (про відкриття апеляційного провадження) та постанову Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, направити справу до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 28 листопада 2021 року в справі № 147/78/19, від 04 серпня 2021 року в справі № 200/15210/18, від 25 березня 2020 в справі № 219/10482/16, від 30 листопада 2021 року в справі № 908/1689/19, від 25 січня 2022 року в справі № 915/148/20, від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме застосування частини третьої статті 181 СК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Апеляційний суд безпідставно ототожнив поняття місця реєстрації із місцем, де фактично проживає дитина. Зокрема, факт реєстрації місця проживання дитини за адресою одного з батьків не є беззаперечним доказом фактичного проживання дитини за вказаною адресою. Та, навпаки, спільне проживання дитини з одним із батьків не завжди обумовлено таким юридичним фактом, як реєстрація місця проживання за єдиною адресою.
Окрім того, апеляційний суд безпідставно поновив відповідачці строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Доводи інших учасників справи
Відзив/заперечення на касаційну скарну не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року.
Відкрито касаційне провадження у даній справі на підставі підпункту "а" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу № 161/12528/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Зупинено виконання постанови Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 372,00 грн до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу № 161/12528/21 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 2009 року, який розірвано рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2018 року.
Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти на неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від всіх видів її доходу і заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що дитина проживає разом із ним та знаходиться на його утриманні.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження у цій справі постанови Волинського апеляційного суду від 28 липня 2022 року є посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 28 листопада 2021 року в справі № 147/78/19, від 04 серпня 2021 року в справі № 200/15210/18, від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16, від 30 листопада 2021 року в справі № 908/1689/19, від 25 січня 2022 року в справі № 915/148/20, від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах, а саме застосування частини третьої статті 181 СК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); Також, порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).