Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 461/3554/21
провадження № 61-6185св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк Михайло Романович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Сиротяк М. Р., про визнання правочинів недійсними.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка позивача ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, який складено на його ім`я 07 лютого 2017 року.
Він вчасно прийняв спадщину, а в подальшому звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Ю. П. із заявою про видачу свідоцтва про право власності в порядку спадкування.
Однак, листом № 7/02-14 від 03 лютого 2021 року приватний нотаріус повідомив спадкоємця про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з реєстрацією права власності на спірну квартиру за іншою особою, відмінною від спадкодавця.
Так, на підставі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 лютого 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, останній став власником квартири.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, указаний договір купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2005 року визнано недійним.
Проте, позивачу стало відомо, що 14 липня 2017 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужив спірну квартиру ОСОБА_3 .
В подальшому ОСОБА_3 перепродав спірну квартиру ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 03 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р.
Зазначає, що продавці за вказаними договорами не набули у встановленому законом порядку права власності на квартиру АДРЕСА_1, а тому не мали право на відчуження зазначеного нерухомого майна, а відтак ці договори є недійсними.
ОСОБА_1 вважає, що успадкував спірну квартиру, прийнявши спадщину, а тому його права та інтереси порушені.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив:
- визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А.;
- визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р. та скасувати його реєстрацію в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 03 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не набув права власності на спірне нерухоме майно внаслідок наявності перешкод в оформленні спадщини, а вищезазначені договори купівлі-продажу квартири є недійсними, оскільки відчужувачі набули право на спірну квартиру на підставі договору, який визнано судом недійсним, тому всі правочини, укладені в подальшому з приводу даного майна, також є неправомірними.
При цьому суд вважав, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки первинний позов було заявлено позивачем у 2017 році, остаточне рішення щодо розгляду якого набрало законної сили 19 листопада 2020 року, тому останній не мав можливості вчасно звернутися до суду з даним позовом про визнання правочинів недійсними.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, суд виходив з того, що після внесення змін до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" такий спосіб захисту не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача та є неефективним.
Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог,представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 задоволено, рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не був стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу квартири, тому обраний позивачем спосіб захисту не може бути ефективним для захисту його майнових інтересів та не призведе до відновлення порушеного права позивача на належне йому спадкове майно, оскільки він не перебуває у договірних відносинах зі сторонами спірних правочинів. Відтак належним способом захисту прав позивача буде використання тільки речово-правових способів захисту.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалось, тому в цій частині не були предметом апеляційного перегляду.
Узагальнені доводи касаційної скарги
04 липня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
01 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_6 є тіткою позивача ОСОБА_1, яка 07 лютого 2017 року заповіла йому усе своє майно.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Ю. П. із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, а саме - квартири АДРЕСА_1 .
На підставі заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенком Ю. П. заведено спадкову справу № 11/2017 після смерті ОСОБА_6
03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Ю. П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Згідно з відповіддю на заяву приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Пилипенка Ю. П. № 7/02-14 від 03 лютого 2021 року видати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 на даний час нотаріус не має можливості, оскільки у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 03 лютого 2021 року містяться відомості, зокрема, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за іншою особою, відмінною від спадкодавця.
Так, встановлено, що 10 лютого 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Ковальовою Л. П., відповідно до якого ОСОБА_6 відчужила ОСОБА_5 належну їй квартиру.
14 липня 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., за умовами якого ОСОБА_5 відчужив ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р., ОСОБА_3 відчужив вищезазначену квартиру ОСОБА_4
18 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Галицького районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив визнати недійсними нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 10 лютого 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також витребувати указану квартиру у ОСОБА_4, яка стала власником квартири на підставі недійсного правочину.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_6, яка заповіла йому все належне їй майно. Після похорону стало відомо, що в 2005 році вона продала свою єдину квартиру чужій особі - ОСОБА_5 . Договір купівлі-продажу квартири посвічений в м. Севастополі. ОСОБА_6 в м. Севастополі ніколи не була, оригіналів документів на квартиру нікому не передавала. В липні 2017 року ОСОБА_6 продав квартиру ОСОБА_3, який в свою чергу в серпні 2017 року продав квартиру ОСОБА_4 .
У справі № 461/5771/17 рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 10 лютого 2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано недійсним.
Разом з тим, суд відмовив позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки він, не будучи власником спірної квартири, не є особою, яка може пред`являти вимоги про витребування майна з чужого володіння, в тому числі і від добросовісного набувача.
При цьому рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 червня 2020 року встановлено, що спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_6 поза її волеюшляхом підроблення її підпису в договорі купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2005 року.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні віндикаційного позову, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на них. За вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження, справа на цей час в касаційному порядку не переглянута.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 252091431 від 10 квітня 2021 року право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 31,8 кв.м зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком М. Р.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.