Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 534/1017/20
провадження № 61-6644св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Абрамова П. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 27 березня 2009 року сторони у справі перебували у шлюбі, який зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 63, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, 2011 року народження.
З липня 2020 року шлюбні відносини між подружжям припинено, спільне господарство з цього часу не ведеться.
За період шлюбу подружжям було придбано рухоме та нерухоме майно, зокрема, нежитлове приміщення № 49 (стоматологічний кабінет) по АДРЕСА_1 ; медичне обладнання (техніка), а саме: дентальний рентгенівський апарат X-genusImage X System, 2010 року випуску, вартістю 50 000 грн та стоматологічна установка "Fona-A2" вартістю 45 000 грн; автомобіль марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску; трактор колісний, ЮМЗ - 8040.2, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, та трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 вказує, що до укладення шлюбу відповідач набув у власність квартиру АДРЕСА_2 .
Оскільки вказана квартира є особистою власністю відповідача, тому вона не підлягає поділу.
Однак, за період шлюбу спільною працею та за спільні кошти ними було здійснено невід`ємні істотні поліпшення указаної квартири, проведено будівельні роботи та реконструйовано в нежитлове приміщення - стоматологічний кабінет з окремим входом.
Вважає, що спірна квартира була перебудована, в результаті чого істотно збільшилась її вартість внаслідок спільних трудових і грошових затрат, а грошові кошти, витрачені на її будівництво, є спільною сумісною власністю, що дає підстави для віднесення цього приміщення до спільної власності подружжя.
Медичне обладнання (техніка) встановлене у стоматологічному кабінеті та на даний час використовується особисто відповідачем.
Автомобіль марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, та трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, що придбані у період шлюбних відносин, були продані відповідачем без погодження з нею, а грошові кошти використані ним на власні потреби.
Вважає, що вона має право на Ѕ частину трактору колісного ЮМЗ - 8040.2, 2004 року випуску, оскільки він був придбаний також у період перебування у шлюбі з відповідачем.
Згоди щодо поділу указаного майна між сторонами не досягнуто.
Посилаючись на викладене та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивачка просила:
- визнати нежитлове приміщення № 49 "стоматологічного кабінету" по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності;
- визнати за нею право приватної власності на Ѕ частину нежитлового приміщення № 49 "стоматологічного кабінету" по АДРЕСА_1 ;
- визнати за нею право приватної власності на Ѕ частину трактору колісного, ЮМЗ - 8040.2, 2004 року випуску, дата реєстрації: 10 вересня 2015 року, свідоцтво № НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ автомобіля марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, в сумі 277 690 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ частини медичної техніки у сумі 47 500 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості Ѕ частини трактору колісного марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_3 у сумі 63 652,92 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості висновку експерта у сумі 3 000 грн;
- стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано нежитлове приміщення № 49 (стоматологічний кабінет) в буд. АДРЕСА_1, загальною площею 47,3 кв.м, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення № 49 (стоматологічний кабінет) в буд. АДРЕСА_1 загальною площею 47,3 кв.м.
Визнано автомобіль марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, VIN НОМЕР_6, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за Ѕ частину вартості автомобіля марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, VIN НОМЕР_6 у сумі 211 056,33 грн.
Визнано трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_7, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за Ѕ частину вартості трактору колісного марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, свідоцтво № НОМЕР_5, д.н.з. НОМЕР_7 у сумі 63 652,92 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 5 847,09 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю судових витрат, пов`язаних із проведенням експертиз у сумі 15 444,90 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нежитлового приміщення об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на його Ѕ частину, суд першої інстанції виходив з того, що за час спільного проживання подружжя ОСОБА_1 нежитлове приміщення повністю змінило своє функціональне призначення, тобто з житлового приміщення перейшло в нежитловий фонд. Позивачка за час спільного життя з відповідачем приймала участь у проведенні ремонтних робіт та вносила кошти для поліпшення умов об`єкту нерухомості, внаслідок чого вартість нерухомого майна істотно збільшилась.
Задовольняючи позовні вимоги в частині компенсації Ѕ частини вартості транспортних засобів, суд першої інстанції виходив з того, що вказане рухоме майно сторонами було придбано під час шлюбу, тому воно є об`єктом права спільної сумісної власності. При цьому відповідач не надав доказів того, що відчуження спірного автомобіля та трактора відбулося за згодою дружини, а кошти внаслідок їх відчуження витрачені в інтересах сім`ї.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на трактор колісний марки "ЮМЗ - 8040.2", 2004 року випуску, суд виходив з їх недоведеності.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості Ѕ частини медичної техніки у сумі 47 500 грн суд першої інстанції виходив з того, що належних та достатніх доказів в обґрунтування заявленої вимоги позивачкою не надано, зокрема, відсутня інформація щодо часу її придбання, вартості майна та правового режиму користування.
Не погодившись із вказаним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 грудня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та стягненні судових витрат скасовано.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачкою не доведено, що збільшення вартості спірного нерухомого майна відбулося за рахунок власних коштів позивачки чи її власних трудових затрат. При цьому апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що сам факт збільшення за час шлюбу вартості спірного майна та зміна його функціонального призначення є підставою для визнання такого майна спільним сумісним.
Апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме її внесок у ремонт спірного нерухомого майна, у розумінні частини першої статті 62 Сімейного кодексу України, є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації Ѕ частини вартості автомобіля марки "Toyota" та Ѕ частини вартості трактора колісного марки "МТЗ-82", апеляційний суд виходив з того, що вказані транспортні засоби були придбані та відчужені в період перебування сторін у шлюбі, а доказів того, що кошти від їх продажу були використані не в інтересах сім`ї, матеріали справи не містять.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог учасниками справи в апеляційному порядку не оскаржувалось, тому в цій частині не були предметом апеляційного перегляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 червня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування задоволених позовних вимог судом першої інстанції, та залишити без змін у відповідній частині рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
02 вересня 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Рябоконь О. В. надійшов відзив, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
12 жовтня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Встановлено, що 27 березня 2009 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від цього шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3, 2011 року народження.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Комсомольського міського суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 18 січня 2021 року шлюб, зареєстрований 27 березня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис номер 63, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, розірвано.
Вказаним рішенням суду час, з якого коли шлюбні відносини між подружжям припинено, не встановлено.
До укладення шлюбу ОСОБА_2 набув у власність квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_2, загальною площею 47,3 кв.м.
Під час шлюбу було отримано дозвіл на зміну цільового призначення вказаного житлового приміщення у нежитлове - стоматологічний кабінет, що підтверджується технічним паспортом від 29 листопада 2013 року.
У період часу з 2010 по 2013 в квартирі АДРЕСА_3 проведено реконструкцію приміщення під стоматологічний кабінет з окремим входом.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 10 вересня 2021 року № 494/495 ринкова вартість нежитлового приміщення № 49 (стоматологічний кабінет) в буд. АДРЕСА_1 загальною площею 47,3 кв.м, до проведення поліпшень складала суму 423 725 грн, а з урахуванням поліпшень, ремонтно-будівельних робіт вартість приміщення складає 761 600 грн.
На підтвердження своєї участі у ремонті приміщення позивачка надала: договір на виконання робіт від 25 травня 2013 року № 25/06; договір підряду від 01 березня 2012 року № 1, договір підряду від 13 березня 2013 року № 10; довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрат; договір на розроблення і надання технічних умов щодо інженерного забезпечення об`єкту архітектури від 06 серпня 2012 року; акт виконаних робіт від 21 березня 2012 № 53-01-24-0605; гарантійний талон від 17 жовтня 2013 року № 14-09; акт виконаних робіт від 17 жовтня 2013 року; договір купівлі-продажу від 20 вересня 2013 року; ордер від 21 серпня 2013 року № У0018775; ордер від 21 серпня 2013 року № 0003627; квитанцію від 04 квітня 2013 року; специфікацію від 09 вересня 2013 року № 01.
В усіх зазначених вище договорах, замовником значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .
Спірний автомобіль марки "Toyota", модель "Prado", 2007 року випуску, сторонами було придбано під час шлюбу, а саме - у 2019 році.
Встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу від 13 березня 2020 року № 1242/2020/1985146 ОСОБА_2 продав вказаний транспортний засіб ОСОБА_4 за 285 591,51 грн.автомобіль марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, VIN НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_8, державний номерний знак НОМЕР_9
Згідно з висновком експерта від 26 листопада 2021 № 472тв21 ринкова вартість автомобіля марки "Toyota" модель "Prado", 2007 року випуску, VIN НОМЕР_6, на дату оцінки складає 422 122,65 грн. Огляд спірного автомобіля при проведенні даної експертизи було проведено.
Встановлено, що трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску придбано сторонами під час шлюбу, а саме - у 2018 році.
12 червня 2020 року трактор колісний марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, знято відповідачем з обліку та продано.
Згідно з висновком експерта № 142 автотоварознавчого дослідження ринкова вартість трактору колісного марки "МТЗ-82", 1986 року випуску, складає 127 305,84 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому не підлягає перегляду і в суді касаційної інстанції.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає не у повній мірі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.