Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 678/588/22
провадження № 61-7615св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Летичівська селищна рада Хмельницької області,
третя особа - Відділ освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради Хмельницької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 а на ухвалуЛетичівського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2022 року у складі судді Ходоровського І. Б. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Летичівської селищної ради Хмельницької області, третя особа - Відділ освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради Хмельницької області, про скасування рішення Летичівської селищної ради.
Позов мотивовано тим, що 26 травня 2020 року вісімдесят сьомою сесією VII скликання Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області прийнято рішення № 81 "Про припинення юридичної особи", яким вирішено припинити юридичну особу - Відділ освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради шляхом реорганізації (приєднання) до Летичівської селищної ради. Процедуру реорганізації (приєднання) вирішено розпочати з 01 червня 2020 року, утворено комісію з реорганізації Відділу освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради, яку уповноважено здійснювати керівництво діяльністю відділу освіти. Вирішено інші питання реалізації цього рішення.
11 червня 2020 року вісімдесят восьмою (позачерговою) сесією VII скликання Летичівської селищної ради Летичівського району Хмельницької області прийнято рішення № 1 "Про внесення змін до рішення Вісімдесят сьомої сесії Летичівської селищної ради № 81 від 26 травня 2020 року "Про припинення юридичної особи" згідно якого вирішено внести зміни до вказаного рішення, виклавши його у новій редакції: Припинити юридичну особу - Відділ освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради шляхом реорганізації (приєднання) до Летичівської селищної ради. Процедуру реорганізації (приєднання) вирішено розпочати з дати прийняття даного рішення, утворено комісію з реорганізації відділу освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради, яку уповноважено здійснювати керівництво діяльністю відділу освіти. Вирішено інші питання реалізації цього рішення.
28 січня 2021 року рішенням № 29 шостої сесії VIІI скликання Летичівської селищної ради Хмельницької області "Про відміну рішення 87 сесії Летичівської селищної ради № 81 від 26 травня 2020 року "Про припинення юридичної особи" вирішено відмінити рішення вісімдесят сьомої сесії Летичівської селищної ради № 81 "Про припинення юридичної особи" від 26 травня 2020 року, рішення вісімдесят восьмої (позачергової) сесії Летичівської селищної ради № 1 від 11 червня 2020 року "Про внесення змін до рішення вісімдесят сьомої сесії Летичівської селищної ради № 81 від 26 травня 2020 року "Про припинення юридичної особи". Відновлено діяльність Відділу освіти, молоді та спорту Летичівської селищної ради як юридичної особи. Процедуру відновлення вирішено розпочати з дати прийняття даного рішення. Вирішено інші питання реалізації цього рішення.
Позивач вказує, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин проти їх зміни чи припинення.
Зазначає, що відповідач Летичівська селищна рада не скасовувала свого рішення, а відмінила його.
Водночас, процедура відміни рішення та взагалі можливість його відміни законом не передбачена.
Позивач вважає, що внаслідок прийняття рішення Летичівської селищної ради Хмельницької області від 28 січня 2021 року № 29 "Про відміну рішення 87 сесії Летичівської селищної ради № 81 від 26 травня 2020 року "Про припинення юридичної особи", відбулося порушення його прав, оскільки він працював на посаді директора Летичівського ліцею № 3 Летичівської селищної ради та відповідно до наказу № 78-К від 16 червня 2021 року був звільнений саме начальником Відділу освіти, молоді та спору, а не Головою ліквідаційної комісії відділу освіти, молоді та спорту.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив скасувати рішення Летичівської селищної ради Хмельницької області від 28 січня 2021 року № 29 "Про відміну рішення 87 сесії Летичівської селищної ради № 81 від 26 травня 2020 року "Про припинення юридичної особи".
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2022 року у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір має публічно-правовий характер і його вирішення належить до компетенції адміністративного суду, оскільки даний спір не пов`язаний з вирішенням питання щодо майнового права, виник за участю фізичної особи та органу місцевого самоврядування (суб`єкта владних повноважень), який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому законодавством владні управлінські функції.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2022 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування ухвали місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
09 серпня 2022 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 серпня 2022 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржені судові рішення та відкрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
На думку заявника, спір, який виник між сторонами, є приватноправовим та повинен розглядається в порядку цивільного судочинства, оскільки він не є учасником публічно-правових відносин.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
12 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.