Постанова
Іменем України
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 381/2941/20
провадження № 61-1043св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_3, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня
2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2018 року по 01 жовтня 2020 року у розмірі 53 620,52 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року залишено без руху.
Роз`яснено заявнику, що відповідно до вимог статей 185, 356, 357 ЦПК України недоліки апеляційної скарги необхідно усунути протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Заявнику необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 1 261,20 грн та надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду мотивована тим, що отримавши копію ухвали Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, заявник у встановлений судом строк станом на 17 листопада 2021 року не усунув недоліки апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 січня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, оскільки заявника позбавлено права на доступ до суду, так як судом не було вирішено питання щодо поданого ОСОБА_2 клопотання про продовження строків на усунення недоліків.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Фастівського міськрайонного суду Київської області.
12 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
05 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року прийнято заяву ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.