Постанова
Іменем України
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 705/1958/21
провадження № 61-5973св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс Проперті Групп", ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Трепаком Олександром Івановичем, на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2021 року у складі судді Годік Л. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсними договір відступлення права вимоги від 11 квітня 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінанс Проперті Групп" (далі - ТОВ "Фінанс Проперті Групп") та фізичною особою ОСОБА_2, щодо відступлення прав вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2006 року № U010, а також договір відступлення права вимоги від 11 квітня 2018 року, укладений між ТОВ "Фінанс Проперті Групп" та фізичною особою ОСОБА_2, щодо відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 25 вересня 2006 року № U010/Z1, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко B. C., реєстровий № 1289.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 вересня 2006 між нею та відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Банк" (далі - ВАТ "ВіЕйБі Банк"), у подальшому перейменованим на публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк"), укладений кредитний договір № U010, який забезпечений іпотечним договором № U010/Z1, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
15 грудня 2016 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернулась з позовом до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, який рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2018 року залишений без задоволення у справі № 705/123/17.
Під час судового розгляду зазначеної справи 13 лютого 2018 року ПАТ "ВіЕйБі Банк" продало право вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2006 року ТОВ "Фінанс Проперті Групп" за 51 662,45 грн, а ТОВ "Фінанс Проперті Групп", у свою чергу, 11 квітня 2018 року відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами фізичній особі ОСОБА_2 .
Письмового повідомлення від банку про відступлення права вимоги за кредитним договором вона не отримувала.
12 листопада 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до неї про виселення з квартири АДРЕСА_1 .
У січні 2019 року їй стало відомо, що вказана квартира належить йому на праві власності на підставі іпотечного договору від 25 вересня 2006 року № U010/Z1 та договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 11 квітня 2018 року.
Вказувала, що між відповідачами фактично був укладений договір факторингу. З укладенням оспорюваного договору відступлення права вимоги за кредитним договором відбулася заміна кредитодавця ТОВ "Фінанс Проперті Групп", який є фінансовою установою та має право на здійснення операцій із надання фінансових послуг, на фізичну особу ОСОБА_2, який не може надавати фінансові послуги.
Відступлення прав вимоги за іпотечним договором можливе лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за кредитним договором шляхом укладення договору факторингу, стороною якого ОСОБА_2 бути не може.
Посилаючись на те, що договір відступлення права вимоги укладений з порушенням вимог статті 1054 ЦК України та Закону України "Про іпотеку", відповідно до яких фізична особа не може бути іпотекодержателем за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором, а також на те, що відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на іншу - фізичну особу, яка не може належати до фінансових установ і не може надавати фінансові послуги, у тому числі й у формі факторингу, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. За результатами торгів ПАТ "ВіЕйБі Банк" визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржником зобов`язань за кредитним та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації. Отже за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації, з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О. І. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року в справі № 591/4552/17, від 27 березня 2019 року в справі № 755/5751/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 128/639/17, від 03 лютого 2021 року в справі № 161/1388/17, від 10 березня 2021 року в справі № 643/11542/15-ц, від 08 вересня 2021 року в справі № 711/10317/17, від 22 вересня 2021 року в справі № 161/12590/19, від 06 жовтня 2021 року в справі № 754/11112/19, від 01 грудня 2021 року в справі № 727/11945/19, від 19 січня 2022 року в справі № 766/10404/19-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 761/41749/19, від 23 лютого 2022 року в справі № 462/5985/18, від 26 квітня 2022 року в справі № 308/1169/20 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року в справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року в справі № 638/22396/14-ц, від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18, від 08 червня 2021 року в справі № 346/1305/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Між ПАТ "ВІЕЙБІ Банк" та ТОВ "Фінанс Проперті Групп" було укладено саме договір факторингу, яким не встановлено право новому кредитору в подальшому відступати права вимоги за кредитним договором.
Доводи інших учасників справи
ТОВ "Фінанс Проперті Групп" подало відзив. у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У відповіді на відзив представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О. І. просить не враховувати відзив та наполягає на задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 оипня 2022 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Уманського міськрайонного суду Черкаської області цивільну справу № 705/1958/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінанс Проперті Групп", ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Луценко Вікторія Сергіївна, про захист прав споживачів, визнання договорів про відступлення права вимоги недійсними.
Обставини справи
Суди встановили, що 25 вересня 2006 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 (яка змінила прізвище на ОСОБА_1 ) укладено кредитний договір № U010, згідно з яким остання отримала кредит в сумі 12 000 доларів США, що еквівалентно 60 600,00 грн, зі сплатою 13,5 % річних та терміном повернення до 23 вересня 2011 року.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором у цей же день (25 вересня 2006 року) між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № U010/Z1, згідно якого в іпотеку банку передана квартира АДРЕСА_1 .
13 лютого 2018 року проведено електронний аукціон, згідно з протоколом якого на аукціон виставлено актив лоту, а саме: право вимоги за кредитним договором від 25 вересня 2006 року № U010; забезпечення: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: Черкаська область м. Умань, загальною площею 50,0 кв. м, фінансова порука. Переможцем електронних торгів стало ТОВ "Фінанс Проперті Групп".
У подальшому 13 березня 2018 року між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Фінанс Проперті Групп" укладено договір № 7102 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким банк передав у власність ТОВ "Фінанс "Проперті Групп" майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому до боржників, майнових та фінансових поручителів за кредитним та іпотечним договорами від 25 вересня 2006 року.
11 квітня 2018 року між ТОВ "Фінанс Проперті Групп" та ОСОБА_2 укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває права кредитора в зобов`язанні за кредитним договором з моменту підписання цього договору, новий кредитор набуває статусу кредитора за кредитним договором від 25 вересня 2006 року № U010, укладеним між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1 ; право вимоги за кредитним договором відступлені ТОВ "Фінанс Проперті Групп" на підставі договору № 7102 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 13 березня 2018 року, укладеним між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Фінанс Проперті Групп".Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основним договором новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 55 212,33 грн.
Також 11 квітня 2018 року між ТОВ "Фінанс Проперті Групп" та ОСОБА_2 укладено аналогійний договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № U010/Z1. Вартість відступлення права вимоги, що є предметом цього договору, складає суму 55 212,33 грн.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 листопада 2021 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 08 червня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року в справі № 591/4552/17, від 27 березня 2019 року в справі № 755/5751/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 128/639/17, від 03 лютого 2021 року в справі № 161/1388/17, від 10 березня 2021 року в справі № 643/11542/15-ц, від 08 вересня 2021 року в справі № 711/10317/17, від 22 вересня 2021 року в справі № 161/12590/19, від 06 жовтня 2021 року в справі № 754/11112/19, від 01 грудня 2021 року в справі № 727/11945/19, від 19 січня 2022 року в справі № 766/10404/19-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 761/41749/19, від 23 лютого 2022 року в справі № 462/5985/18, від 26 квітня 2022 року в справі № 308/1169/20 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року в справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року в справі № 638/22396/14-ц, від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18, від 08 червня 2021 року в справі № 346/1305/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).