Постанова
Іменем України
04 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 520/6824/18
провадження № 61-3361св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану Сухоруковою Мар`яною Ярославівною, на рішення Іллічівського міського суду Одеської області в складі судді Петрюченка М. І. від 01 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П. від 25 березня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування збитків, завданих витребуванням майна.
Позов мотивовано тим, що 28 серпня 2012 року вона уклала з ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_2 попередній договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурьяновою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 3185, у якому сторони зобов`язалися у майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у встановленій законом формі та на умовах, визначених договором.
21 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурьяновою Л. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3452. Договір купівлі-продажу квартири вчинено за письмовою згодою чоловіка продавця ОСОБА_3 . Право власності на вказану квартиру зареєстровано за нею 01 жовтня 2012 року в державному реєстрі прав власності за реєстраційним № 37540437.
Зазначала, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2014 року в справі № 522/2872/13ц за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 у неї витребувано 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та вселено позивачів у вказану квартиру. Указане судове рішення судами апеляційної та касаційної інстанцій залишено без змін. При розгляді вказаної справи судами було встановлено, що 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 було відчужено ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продаж від 19 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, на користь ОСОБА_4, в подальшому ОСОБА_4 продав квартиру ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2004 року, яка на підставі договору купівлі-продажу від 21 вересня 2012 року відчужила квартиру на користь ОСОБА_1 .
Також вказувала, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2011 року, яке набрало законної сили, у справі № 2-2779/11 у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_4, про визнання права власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 відмовлено. При розгляді вказаної справи встановлено, що 1/3 частина вказаної квартири була передана ОСОБА_10 на підставі постанови державного виконавця державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції в м. Одесі А/В-11/454 від 21 листопада 2002 року, а на 2/3 частини квартири за ОСОБА_10 було визнано право власності на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2003 року, яке в подальшому ухвалою апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2005 року було скасовано та справу направлено на новий розгляді до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи в задоволенні позову ОСОБА_10 було відмовлено.
Зазначала, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були учасниками цивільної справи за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8, ОСОБА_7 про визнання права власності на 2/3 частини спірної квартири, у задоволенні якого ОСОБА_10 було відмовлено, то на час укладання попереднього договору від 28 серпня 2012 року та договору купівлі-продажу квартири від 21 вересня 2012 року відповідачам було відомо, що вони не мають права на відчуження спірної квартири в цілому, оскільки власниками 2/3 частини квартири є ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Указувала, що в подальшому вимушена була викупити у ОСОБА_8 2/3 частини квартир АДРЕСА_1 .
Діями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час продажу спірної квартири їй були нанесені матеріальні збитки, які відповідачі мають їй відшкодувати. Оскільки за договором купівлі-продажу квартири в цілому нею було сплачено 658 623,20 грн, що за курсом Національного банку України на день посвідчення договору еквівалентно 82 400 дол. США, то розмір 2/3 частин складає 54 933,33 дол. США, тому сума матеріального відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідачів, складає 1 436 451,73 грн у гривневому еквіваленті на час подання позову.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_11 на свою користь 1 436 451,73 грн у відшкодування матеріальної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 01 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 436 451,73 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладення 28 серпня 2012 року між ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_1 попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 та під час укладення договору купівлі-продажу цієї квартири 21 вересня 2012 року, відповідачам було відомо, що вони не мають права на відчуження спірної квартири в цілому, оскільки власниками 2/3 частин спірної квартири були ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Указаними діями відповідачів під час продажу квартири в цілому позивачу були завдані матеріальні збитки, які відповідачі зобов`язані відшкодувати позивачу. Оскільки за договором купівлі-продажу квартири в цілому ОСОБА_1 було сплачно 658 623,20 грн, що за курсом Національного банку України на день посвідчення договору еквівалентно 82 400 дол. США, то розмір 2/3 частини квартири, які не мали права відчужувати відповідачі, складає 54 933,33 дол. США. Отже, сума матеріального відшкодування, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, складає 1 436451,73 грн у гривневому еквіваленті на час подання позову.
Також суд вважав, що позивачем не пропущено строк позовної давності, перебіг якої починається з 21 жовтня 2015 року - дати постановлення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Приморського районного суду від 04березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 21 травня 2015 року у справі про витребування у ОСОБА_1 2/3 частини спірної квартири залишено без змін.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_12 залишено без задоволення. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 квітня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та зазначив, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального права при визначенні розміру збитків, завданих витребуванням майна, які підлягають відшкодуванню на користь позивачки.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року представник ОСОБА_3 - адвокат Сухорукова М. Я. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 01 квітня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме стягнути з ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальної шкоди понесені реальні збитки в сумі 983 956 грн.
Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2018 року в справі № 916/2740/17, від 30 жовтня 2019 року в справі № 640/14719/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 570/3439/16-ц, від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі № 552/6381/17, від 20 червня 2018 року в справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року в справі № 127/93/17-ц, від 13 березня 2019 року в справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 520/17304/15-ц, від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 520/6824/18 з Іллічівського міського суду Одеської області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 28 серпня 2012 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_3, який діяв від імені ОСОБА_2, попередній договір купівлі-продаж, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурьяновою Л. Г. та зареєстрований в реєстрі за № 3185, відповідно до якого сторони зобов`язалися у майбутньому укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в установленій законом формі та на умовах визначених договором.
21 вересня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, уклали договір купівлі-продажу квартир и АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гурьяновою Л. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 3452.
Згідно пункту 2 договору купівлі-продажу від 21 вересня 2012 року, продаж квартири здійснено за 658 623 грн, що за курсом Національного банку України на день посвідчення договору еквівалентно 82 400 дол. США.
Відповідно до пункту 4.3 договору купівлі-продажу від 21 вересня 2012 року, цей договір вчинено за письмовою згодою чоловіка продавця, ОСОБА_3 .
Право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 01жовтня 2012 року КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" за реєстровим номером 37540437, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 01 жовтня 2012 року № 35678661.