Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 760/9685/22
провадження № 61-9630св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Територіальний центр соціального обслуговування Подільського району м. Києва,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікова С. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 протиправно була звільнена з посади соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома "Поділ" та поновлена на цій посаді рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року по справі № 760/2971/21. В справі № 760/2971/21 позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не заявляла, а тому має право звернутися до суду з позовом про стягнення середнього заробітку без обмеження будь-яким строком.
ОСОБА_1 просила:
стягнути з Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 284 821,02 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва в складі судді: Калініченко О. Б., від 09 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Подільського району м. Києва про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали з урахуванням вимог, викладених в ухвалі. Вказано, що ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
при зверненні до суду позивач судовий збір не сплатила, посилаючись на пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", яким встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Разом з тим, з позову вбачається, що позивач звернувся з вимогою майнового характеру щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є мірою відповідальності і до якої звільнення від сплати судового збору в порядку пункт 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується. Таким чином, з огляду на те, що вимога позивача є майновою, відповідно до ставок Закону України "Про судовий збір" позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2848,21 грн та надати докази до суду;
позовна заява подана за допомогою системи "Електронний суд". Згідно положень абз. 2 частини першої статті 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Таким чином, стороні позивача слід надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 09 серпня 2022 року повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
стаття 353 ЦПК України має вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Пунктом 13 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено можливість оскарження окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат;
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в апеляційній скарзі фактично оспорює не розмір судового збору, який встановлений Законом України "Про судовий збір", а необхідність його сплати, вважаючи ОСОБА_1 особою, яка звільнена від його сплати. Обставини щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_1 відповідного статусу та підстав для звільнення від сплати судового збору можуть бути предметом судового розгляду при вирішенні питання щодо повернення позовної заяви та при апеляційному перегляді такого судового рішення, якщо воно ухвалене. Посилання представника скаржника на пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України, як на підставу оскарження ухвали, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку зазначена норма передбачає оскарження ухвали про визначення розміру судових витрат, а ніяк не звільнення від їх сплати.
Аргументи учасників справи
03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 засобами електронного поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року в якій просила:
оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;
направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що не погодившись із ухвалою суду першої інстанції в частині визначення розміру судових витрат, представник позивача звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що місцевий суд, встановивши, що позовна заява подана за допомогою системи "Електронний суд", при визначенні розміру судового збору у розмірі 2848,21 грн не застосував передбачений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору. Апеляційний суд уваги на ці доводи не звернув.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
27 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
Судові витрати складаються зсудового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).