Постанова
Іменем України
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 757/60318/19-ц
провадження № 61-18103св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Офіс генерального прокурора, Прокуратура Автономної Республіки Крим,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Тесленком Іваном Сергійовичем, на рішення Печерського районного суду м. Києва в складі судді Остапчук Т. В. від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Оніщук М. І., Шебуєвої В. А., Верланова С. М. від 20 жовтня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст заяви
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Офісу генерального прокурора, Прокуратури Автономної Республіки Крим, у якому просив стягнути з Держави Україна шляхом списання коштів у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на його користь 7 500 000 млн грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана незаконними діями органів державної влади в особі Генеральної прокуратури України (Офісу генерального прокурора) та прокуратури Автономної Республіки Крим.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на початку 2012 року прокуратурою АР Крим відносно нього була порушена кримінальна справа за частиною третьою статті 364 КК України, у квітні 2012 року його оголосили у Державний та міжнародний розшук. 05 грудня 2012 року кримінальна справа була перереєстрована в кримінальне провадження № 42012130000000022 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 363 КК України, визначено орган досудового розслідування прокуратура АР Крим. У лютому 2014 року частину третю статтю 364 КК України виключено з КК України, однак кримінальне провадження відносно нього не закрито. До 12 вересня 2017 року посадові особи прокуратури позбавили можливості виїхати з тимчасово окупованої території АР Крим, оскільки статус міжнародного розшуку було змінено. На його заяву прокуратура АР Крим листом від 08 серпня 2019 року відмовила в припиненні розшуку, зазначено що матеріали кримінального провадження втрачені. На підставі Закону статтю 205 виключено з КК України, проте кримінальне провадження не було закрито. 13 листопада 2019 року він прибув до м. Києва та в аеропорту був затриманий. На підставі статей 1173, 1174 ЦК України просить стягнути з Держави Україна шляхом списання коштів в розмірі 7 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана незаконними діями органів державної влади в особі Генеральної прокуратури України, прокуратури АР Крим.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як протиправності дій відповідачів, так і наявності причинного зв`язку між шкодою, заподіяної позивачу, і протиправним діянням відповідачів.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції зазначив про те, що місцевий суд повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тесленко І. С. звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року в справі № 359/11706/15-ц та від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У грудні 2021 року прокуратура АР Крим засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
У грудні 2021 року Офіс Генерального прокурора через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що позивач належних та допустимих доказів незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності Офісу Генерального прокурора України в кримінальному провадженні, спричинення йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними не надав, у зв`язку з чим не довів заподіяння йому такої шкоди Офісом Генерального прокурора.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 757/60318/19-ц з Печерського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду
від 31 травня 2022 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що на початку 2012 року прокуратурою АР Крим відносно позивача була порушена кримінальна справа за частиною третьою статті 364 КК України, а в квітні 2012 року його оголошено у Державний та міжнародний розшук.
05 грудня 2012 року кримінальна справа була перереєстрована в кримінальне провадження № 42812130000000022 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, частиною третьою статті 364 КК України, визначено орган досудового розслідування - прокуратуру АР Крим.
У лютому 2014 року частину третю статті 364 КК України виключено з КК України.
На заяву позивача прокуратура АР Крим листом від 08 серпня 2019 року відмовила в припиненні розшуку, зазначила, що матеріали кримінального провадження втрачені.
Крім того, на підставі Закону від 18 вересня 2019 року № 101-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, статтю 205 виключено з КК України.
13 листопада 2019 року ОСОБА_1 прибув до м. Києва, в аеропорту був затриманий, проте в подальшому звільнений.
Постановою прокурора прокуратури АР Крим Литвиненко Д. В. від 03 лютого 2020 року кримінальне провадження № 42012130000000022 за частиною третьою статті 364, частиною третьою статті 28, частини другої статті 205 КК України відносно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органів державної влади.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені частиною сьомою статті 1176 ЦК України.
Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). На це неодноразово звертав увагу Верховний Суд у відповідній категорії справ.
Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц вказано, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто на основі загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).