ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 520/933/19
касаційне провадження № К/9901/32711/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року (головуючий суддя - Сагайдак В.В.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року
(колегія суддів у складі: головуючий суддя - Присяжнюк О.В.; судді - Перцова Т.С., Спаскін О.А.)
у справі № 520/933/19
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргідропроект"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укргідропроект" (далі - позивач, платник, ПАТ "Укргідропроект") звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2019 року № 00000091411 та № 00000101411.
В обґрунтування позову платник зазначив, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛІМ КОМПАНІ", оскільки на підтвердження реальності господарських операцій платником було надано всі необхідні первинні документі. Висновки перевірки, які ґрунтуються лише на відомостях з інформаційних баз даних без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагента, є безпідставним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, позов задоволено.
Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено реальність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, доказів того, що первинні документи складені необґрунтовано чи з порушенням чинного законодавства, контролюючим органом не надано.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що надані позивачем на підтвердження придбаних послуг звіти складені з порушенням норм Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні". Судами не з`ясовано питання, якою саме особою було виконано надані послуги та за яким саме критерієм обирався контрагент позивача. Підприємство придбало послуги за ціною, яка в 100 разів перевищує ринкову ціну таких послуг, що свідчить про штучне завищення податкового кредиту.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Харківській області.
19 грудня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що контролюючим органом в касаційній скарзі не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та допустимих доказах, якими спростовуються правомірні та обґрунтовані висновки судів попередніх інстанцій.
27 травня 2021 року Головного управдіння ДПС у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висноку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірки ПAT "Укргідропроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства - за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 26 грудня 2018 року № 5343/20-40-14-11-11/00114117.
Перевіркою встановлені порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток за 9 місяців 2018 року на 667500,00 грн; пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.7, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим завищено податковий кредит, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 761 667,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДФС у Харківській області посилалося на безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з виконання робіт позивача з Товариством з обмеженою відповідальність "СЛІМ КОМПАНІ" (далі - ТОВ "СЛІМ КОМПАНІ", контрагент) та складання первинних документів по господарським операціям з порушенням Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2019 року № 00000091411, яким ПАТ "Укргідропроект" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 834 375,00 грн (за податковим зобов`язанням 667500,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 166875,00 грн) та № 00000101411, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 952083,75 грн (за податковим зобов`язанням 761667,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями 190416,75 грн).
Надаючи оцінку господарським операціям позивача та його контрагента, суди попередній інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: протоколів узгодження договірної ціни, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, квитанцій про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжних доручень на підтвердження оплати отриманих послуг.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.