06 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 914/2618/16
Провадження № 12-25гс21
ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16.
Відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, про наявність якої повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Короткий виклад вимог позовної заяви та судових рішень
1. 23.10.2019 у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (далі - ТОВ "Протеїн-Продакшн", боржник) Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - банк) звернулось з позовом до арбітражного керуючого ОСОБА_3 (далі - арбітражний керуючий, ліквідатор), Української Універсальної біржі "Капітал" (далі -УУБ "Капітал", біржа), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалькон Агро Груп" (далі - ТОВ "Фалькон Агро Груп", переможець аукціону) та ТОВ "Протеїн-Продакшн", в якому просило:
- визнати недійсними результати аукціону з продажу майна боржника, проведеного 27.09.2019, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена на офіційних вебсайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України за № 62069 за лотом № 1 (нерухоме та рухоме майно) (далі - аукціон);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу майна ТОВ "Протеїн-Продакшн", укладений між ним та ТОВ "Фалькон Агро Груп", посвідчений 01.11.2019 приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 (далі - нотаріус) та зареєстрований у реєстрі за № 904 (далі - договір);
- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, видане 02.11.2019 нотаріусом та зареєстроване у реєстрі за № 923 (далі - свідоцтво);
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 02.11.2019 № 33973868 про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Фалькон Агро Груп" на об`єкт нерухомого майна (далі - запис);
- зобов`язати ТОВ "Фалькон Агро Груп" передати (повернути) ТОВ "Протеїн-Продакшн" майно, що було реалізоване на аукціоні за лотом № 1, результати якого оформлені договором.
2. Позов мотивовано, зокрема, порушеннями визначеної законодавством про банкрутство процедури при проведенні 27.09.2019 аукціону, оскільки 26.09.2019 Західний апеляційний господарський суд своїми ухвалами зупинив дію ухвали Господарського суду Львівської області від 08.08.2019, якою ліквідатору надано згоду на продаж заставного майна боржника, та вжив заходи забезпечення шляхом заборони у будь-який спосіб здійснювати заходи з відчуження зазначеного майна. Аукціон проведений без згоди банку, який є забезпеченим кредитором (іпотеко-/заставодержателем спірного майна), та згоди суду (абзац другий частини четвертої статті 42 Закону України від 14.05.1992 № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство; тут і далі у редакції, чинній на час учинення спірного правочину)), у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а також з обмеженням кола потенційних покупців унаслідок установлення необґрунтовано короткого строку на подання заявок для участі в аукціоні та відчуженням майна, виходячи з експертної оцінки, проведеної необґрунтовано та без відома кредитора-заставодержателя у процедурі банкрутства.
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.06.2020 позов банку задоволено.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, тим, що аукціон за лотом № 1 проведено 27.09.2019 у період дії ухвал Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 914/2618/16, які були вручені ліквідатору як замовнику аукціону, що не відповідає вимогам абзацу другого частини четвертої статті 42 Закону про банкрутство та статті 18 ГПК України, майно боржника продано з порушенням процедури у справі про банкрутство, а відтак позовна вимога про визнання недійсними результатів аукціону є обґрунтованою, вона підлягає задоволенню; твердження банку про те, що термін для подання заявок на аукціон (чотири дні) був невиправдано коротким і це мало вплив на його проведення відхилено за недоведеністю.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 задоволено апеляційні скарги арбітражного керуючого ОСОБА_3 і ТОВ "Фалькон Агро Груп"; скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.06.2020; ухвалено нове рішення, яким відмовлено банку у задоволенні вимог про визнання недійсними результатів аукціону, договору, свідоцтва та скасування запису.
6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що норми чинного на час проведення оспорюваного аукціону законодавства не передбачали можливості його скасування організатором саме у день проведення, а також визнання його таким, що не відбувся, з інших правових підстав, ніж ті, що передбачені статтею 55 Закону про банкрутство; біржа до та під час проведення аукціону не отримувала жодних листів або повідомлень про заборону ухвалою апеляційного суду від 26.09.2019 проведення аукціонів з продажу майна боржника або зупинення дії ухвали Господарського суду Львівської області від 08.08.2019, якою місцевим судом надано згоду на продаж предметів застави (іпотеки). При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині необхідності відхилення тверджень банку щодо недотримання терміну для подання заявок для участі в аукціоні, що мало негативний вплив на його проведення.
7. Велика Палата Верховного Суду постановою від 06.07.2022 касаційну скаргу банку задовольнила частково, змінила постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі № 914/2618/16, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині постанову залишила без змін.
8. Ухвалюючи цю постанову, Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, однак з інших мотивів, а саме через неефективність обраних банком способів захисту, оскільки дійшла висновку, що ефективнимспособом захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах є вимога про витребування на користь боржника рухомого і нерухомого майна як набутого покупцем без достатньої правової підстави.
9. Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги твердження банку про те, що за його рахунок як іпотекодержателя та заставодержателя переможець аукціону (покупець) набув право власності на заставне майно, яке не міг набути, а також урахувала, що банк не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, у зв`язку з чим указала, що позивач може обґрунтовувати тим, що вчинені правочини, зокрема підписаний ліквідатором боржника із переможцем аукціону (покупцем) договір, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким переможцем. А тому позивач, ураховуючи вимоги частин другої і третьої статті 264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у цих спірних правовідносинах вправі витребувати в інтересах боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі статті 1212 ЦК України (у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, - витребувати його від неї на підставі статей 387, 388 ЦК України). Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні.
10. Виснувавши про ефективність у спірних правовідносинах вимоги про витребування заставного майна на користь боржника, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що за змістом ця вимога не тотожна вимозі про зобов`язання переможця аукціону повернути заставне майно боржникові. У разі задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача (у цьому випадку - боржника), а не зобов`язує відповідача (у цій справі - переможця аукціону) повернути відповідне майно власникові. Тому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога зобов`язати переможця аукціону (покупця) повернути заставне майно боржникові теж не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.
11. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що аргументи позивача, а також пов`язані з ними аргументи арбітражного керуючого, переможця аукціону, боржника, інших кредиторів останнього, які стосуються оцінки добросовісності сторін спірного правочину, суд має зважити не у межах цього провадження, а за належною позовною вимогою, оцінюючи добросовісність поведінки продавця та покупця. Зокрема, те, (а) чи був розумним для досягнення мети аукціону встановлений в оголошенні для подання заявок потенційними покупцями строк; (б) чи знав або міг знати переможець аукціону про судову заборону відчужувати заставне майно, зупинення дії ухвали суду про надання згоди на продаж цього майна, а також про порушення процедури підготовки та проведення аукціону, які підривають засади конкурентного продажу.
12. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що арбітражний керуючий має спеціальний статус, за яким прирівнюється до службової особи підприємства-боржника, та не набуває статусу відповідача у разі оскарження його дій (бездіяльності) як ліквідатора. Арбітражний керуючий може бути відповідачем за похідним позовом власника (учасника, акціонера) боржника про відшкодування збитків, завданих боржникові арбітражним керуючим (пункт 12 частини першої статті 20, стаття 54 ГПК України). Проте позивач звернувся до суду з іншими вимогами. За жодною з них арбітражний керуючий не є належним відповідачем. Тому апеляційний суд мав відмовити у задоволенні вимог до цього відповідача з наведених мотивів.
Суть окремої думки суддів Великої Палати Верховного Суду
13. Не погоджуючись з висновками постанови касаційного суду про обрання позивачем (заставним кредитором) неналежного і неефективного способу захисту своїх прав та інтересів усправі № 914/2618/16 про банкрутство ТОВ "Протеїн-Продакшн", звертаємо увагу на таке.
14. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина перша статті 12 та частина друга статті 15 ЦК України). Отже, право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів є диспозитивним, воно формується нею на основі вільного волевиявлення шляхом формулювання єдиної вимоги або сукупності взаємопов`язаних вимог, які дозволяють досягнути належного захисту прав (інтересів) цій особі.
15. Визначені цивільним законодавством способи захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпними, вони можуть також доповнюватися іншими способами, встановленими законом чи судом у визначених законом випадках (статті 15, 16 ЦК України).
16. Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), прийнятий Законом України від 18.10.2018 № 2597-VIII та введений в дію 21.10.2019, є спеціальним нормативним актом, у якому поєднуються норми матеріального та процесуального права, що регулюють неплатоспроможність, а за відсутності відповідного регулювання за цим Кодексом застосовуються загальні приписи ГПК України, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативних актів (частина шоста статті 12 ГПК України).
17. Частиною другою статті 7 КУзПБ визначено юрисдикційність господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника.
18. Особливістю провадження у справі про банкрутство є велика кількість учасників провадження, на відміну від позовного провадження, що з огляду на застосування принципу рівності у господарському судочинстві не заперечує рівності їхніх прав на захист власних інтересів у процедурах банкрутства відповідно до способів захисту, визначених цим законом та ЦК України (стаття 7, частина п`ята статті 41 ГПК України). Так, абзацами двадцять другим і двадцять четвертим частини першої статті 1 КУзПБ до учасників у справі про банкрутство віднесено сторін (конкурсних кредиторів (представника комітету кредиторів), забезпечених кредиторів, боржника (банкрута)), а також арбітражного керуючого, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника, уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інших учасників справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
19. Законодавством про банкрутство (стаття 20 Закону про банкрутство, частина перша статті 42 КУзПБ) кредитор у справі про банкрутство наділений повноваженнями на звернення до суду у справу про банкрутство з вимогою про визнання недійсними окремих угод боржника, вчинених у підозрілий період(за три роки до моменту відкриття провадження у справі та під час процедури банкрутства). У такому випадку кредитор діє на захист прав боржника, маючи похідний інтерес щодо задоволення грошових вимог у справі про банкрутство за рахунок активів боржника (якщо за наслідком учинення оспорюваного правочину відчужено майно (майнові права) боржника, яке було включено до складу ліквідаційної маси, а кошти від його реалізації мали були спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника) (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 78)). Отже, законодавством про банкрутство розширено способи захисту прав та інтересів учасників провадження у справі про банкрутство задля досягнення процесуальної економії розгляду всіх спорів щодо активів боржника у межах єдиного провадження - провадження у справі про банкрутство, прискорення самого провадження у справі про банкрутство, гарантування прав учасників на розгляд справи за їх участю до ліквідації боржника та виключення його з ЄДРПУО, за наслідком чого всі вимоги до боржника припиняються (погашаються).
20. Боржник і кредитор у справі про банкрутство зазвичай виступають як протилежні сторони процесу. Однак у випадку, якщо кредитор звертається до суду з вимогою про визнання недійсними підозрілих правочинів боржника, аргументуючи, що його органи управління вчинили дії на шкоду боржнику та його кредиторам, він фактично діє в інтересах боржника, оскільки орган управління боржника вчинив дії з відчуження активів боржника на шкоду кредиторам неплатоспроможного боржника, діючи недобросовісно (частина перша статті 42 КУзПБ). Такий позов є подібним до інституту похідного позову, характерного для позовного провадження (стаття 54 ГПК України) і можливість такого звернення визначена законом (кодексом) про банкрутство.
21. Так, Законом про банкрутство, чинним на час учинення оспорюваного правочину з продажу майна з аукціону 27.09.2019, передбачалося як спосіб захисту інтересів кредитора його звернення з позовом про визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника у межах провадження у справі про банкрутство з подальшим поверненням майна до ліквідаційної маси боржника (частини перша, друга статті 20 цього Закону). Визнання недійсним правочину у цьому випадку за заявою боржника або кредитора визначало спеціальні правові наслідки: кредитор за недійсним правочином зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії (частина друга статті 20 Закону про банкрутство).
22. Також цим Законом визначався порядок продажу майна боржника у справі про банкрутство з аукціону, а порушення цього порядку мало наслідком право суду визнати недійсним правочин з відчуження майна боржника (Розділ ІV Закону про банкрутство). Зокрема, частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство було передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними; визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо процедури та можливості визнання недійсним у межах провадження у справі про банкрутство правочину з відчуження майна боржника за заявою його кредитора законодавець передбачив у Кодексі України з процедур банкрутства, який діяв на час розгляду спору судами (частина друга статті 7, частини перша і третя статті 42, стаття 73 КУзПБ). Отже, дотримання передбаченої законодавцем процедури при продажі майна боржника має істотне значення для оцінки обставин дійсності укладеного правочину з відчуження майна боржника у справі про банкрутство.
23. Зазначаємо, що інститут визнання недійсними сумнівних правочинів у процедурі банкрутства та застосування саме таких наслідків їх недійсності (повернення майна боржника до ліквідаційної маси) є важливим та ефективним механізмом захисту прав учасників справи про банкрутство, який дозволяє невідкладне застосування заходів із повернення незаконно відчуженого активу боржника до його ліквідаційної маси для досягнення головної мети процедури банкрутства - справедливого задоволення визнаних у цій процедурі вимог кредиторів за рахунок активів боржника.
24. Концентруючи розгляд майнових спорів щодо активів боржника у межах єдиної процедури банкрутства задля прискорення розгляду справи про неплатоспроможність особи, законодавець з метою забезпечення належного захисту майнових інтересів кредиторів такої особи надав їм право на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними сумнівних правочинів і правочинів, укладених із порушенням процедури продажу майна у справі про банкрутство, визначивши спеціальним наслідком такої недійсності - повернення майна боржника до ліквідаційної маси, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії кредитором, що набув майно.
25. Такий спосіб захисту інтересів кредитора у процедурі банкрутства за своєю правовою природою поєднує дві взаємопов`язані дії, він є характерним саме для процедур банкрутства, його не можна розділяти на два окремі способи захисту, визначені ЦК України щодо осіб, які не перебувають у процедурі банкрутства.
26. У порядку субсидіарної відповідальності новий ліквідатор також міг звернутися до суду про стягнення завданих боржнику збитків діями з організації незаконного продажу майна боржника, внаслідок чого інтереси кредиторів щодо задоволення їх вимог за рахунок ліквідаційної маси боржника було порушено (частина п`ята статті 41 Закону про банкрутство, частина друга статті 61 КУзПБ). Однак у такому випадку кредитори не наділені правом на звернення до суду про стягнення збитків, а заміна ними недобросовісного ліквідатора у судовому порядку на іншу особу означала б затягування розгляду справи про повернення активу до ліквідаційної маси та була б менш ефективною у порівнянні зі способом захисту про визнання незаконними публічних торгів та повернення майна боржника до ліквідаційної маси, який було обрано заставним кредитором у цій справі.
27. Відтак обрання способу захисту своїх прав у процедурі банкрутства є прерогативою кредитора та не може свідчити про неефективність обраного ним способу захисту майнового інтересу у цій справі з огляду на наявність особливостей щодо способів захисту інтересів кредитора у справах про банкрутство.
28. Звертаємо увагу, що як на час проведення оспорюваного аукціону (27.09.2019), так на час його оформлення відповідним договором (01.11.2019) законодавством про банкрутство визначався певний особливий спосіб захисту інтересів кредиторів боржника, який мав застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства, виходячи з принципу переважного застосування спеціальних норм права над загальними нормами.