ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 203/2076/21
провадження № 51-1805км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
а також в режимі відеоконференції:
особи, кримінальне провадження
стосовно якої закрито, ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупрокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019170000001249, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Аполонівки Солонянського району Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2021 року кримінальне провадження № 62019170000001249 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року ухвалу місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він, перебуваючи на посаді заступника начальника - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, будучи службовою особою, всупереч інтересам служби, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_2 і ОСОБА_3, будучи обізнаним, що платниками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не сплачено до бюджету митні платежі на загальну суму 463 844 грн 98 коп., зловживаючи своїм службовим становищем, у період часу з 09 жовтня 2018 року по 24 листопада 2019 року, знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні Дніпропетровської митниці ДФС за адресою: м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, у порушення вимог п.п. 2.1.5 Методичних рекомендацій "щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведені та реалізації матеріалів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи", затверджених наказом Голови ДФС України № 856 від 12 жовтня 2016 року, п. 1.5, п. 1.6 Посадової інструкції, п.п. 2.2.4.2, 2.2.8.6, п. 4.3 Положення про управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Дніпропетровської митниці ДФС, ч. 2 ст. 544, ч. 3 ст. 318, ч. 1 ст. 320, ст. 486 МК України не повідомив та не надавав розпорядження підлеглим особам вчинити дії щодо передачі інформації та документів разом із напрацьованими матеріалами до уповноваженого підрозділу ДФС (відділ контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) для розгляду, опрацювання та проведення документальної перевірки фізичних осіб ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з питань перевірки правильності нарахування митних платежів по митним деклараціям № 110100002/2016/002695, № 110100002/2016/003249, № 110100002/2016/003254, у зв`язку з чим платникам податків ОСОБА_2 не визначені податкові зобов`язання зі сплати митних платежів по деклараціям № 110100002/2016/002695та № 110100002/2016/003254 у зв`язку зі заниженням митної вартості на суми 181 616 грн 85 коп. та 141 935 грн 06 коп., відповідно, та ОСОБА_3 не визначені податкові зобов`язання зі сплати митних платежів по декларації № 110100002/2016/003248 у зв`язку зі заниженням митної вартості на суму 140 293 грн 07 коп., чим завдав державному бюджету України збитки у розмірі 463 844 грн 98 коп., що є тяжкими наслідками.
Таким чином органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався за ч. 2 ст. 364 КК у зловживанні службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
Суд першої інстанції, приймаючи у підготовчому судовому засіданні рішення про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, зазначив, що постанову від 15 грудня 2020 року про продовження строку досудового розслідування прийнято з істотним порушенням установленого законом порядку, постанову про скасування вказаної постанови від 17 грудня 2020 року винесено неуповноваженою особою і, як наслідок, постанова
від 17 грудня 2020 року про продовження строку досудового розслідування юридичної сили не має. Зазначено, що у строк досудового розслідування не включаються всього чотири дні, коли сторона захисту ознайомлювалась з матеріалами досудового розслідування, а не більше ніж три місяці, про що вказував прокурор; факт зловживання стороною захисту правом на ознайомлення з матеріалами провадження стороною обвинувачення не доведено. Крім того, суд встановив, що прокурор, затвердивши 28 травня 2021 року обвинувальний акт, фактично звернувся до суду та направив обвинувальний акт лише 01 червня 2021 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає, що підстав для закриття кримінального провадження немає й обвинувальний акт може бути призначений до судового розгляду. На думку прокурора, висновки судів про те, що у строк досудового розслідування не включаються тільки ті дні, коли сторона захисту фактично ознайомлювалася з матеріалами справи, не ґрунтуються на вимогах закону. Крім того вказує, що судом у підготовчому судовому засіданні питання про скасування постанов прокурорів ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не вирішувалось. Вважає, що вручення захиснику ОСОБА_9 повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування не одночасно з іншим захисником, а пізніше, не свідчить про те, що відкриття матеріалів не відбулось. Також вказує, що всупереч вимогам ст. 22, 23, 94, 370, 419 КПК апеляційний суд повною мірою не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, не дослідив відповідні процесуальні документи, які свідчили про неодноразові виклики сторони захисту для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, і безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про необхідність закриття кримінального провадження.
Особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито, - ОСОБА_1 та захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_12 на касаційну скаргу прокурора подали заперечення, в якому просять судові рішення щодоОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_13 вважав касаційну скаргу обґрунтованою та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_8, особи, кримінальне провадження стосовно якої закрито, - ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_9 котрі заперечували щодо задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК).
У п.1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Доводи касаційної скарги прокурора про істотні порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).
Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК визначено, що досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 219 КПК (в редакції Закону України № 2617-VIIIвід 22 листопада 2018 року, яка була чинною на час вчинення процесуальних дій) строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину (п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК).
Як визначено у ч. 4 ст. 219, ч. 5 ст. 294 КПК, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. Строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.