ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 148/1012/21
провадження № 51-1201км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_2.,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_5.,
прокурора ОСОБА_6.,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 4 листопада 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 1 квітня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202102018000072, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадина України, уродженця с. Соснівка Верхнікамського району Кіровської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці, звільненого з ДУ "Вінницька УВП № 1" 14 вересня 2021 року по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, визначено ОСОБА_1 покарання у виді 3 років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк покарання повністю відбуте покарання за попереднім вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 березня 2021 року. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання у виді трьох років позбавлення волі частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2020 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Згідно з вироком суду дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через суворість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 419 КПК, доводи сторони захисту щодо суворості призначеного засудженому покарання належним чином не оцінив, не надав на всі доводи вичерпних відповідей та залишив вирок суду без зміни. Також зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без участі ОСОБА_1 . Відтак, на думку захисника, ухвала апеляційного суду є незаконною та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 185 КК в касаційній скарзі захисником не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок через суворість, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.