ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 727/2843/20
провадження № 51-1020км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_15,
суддів ОСОБА_16, ОСОБА_17,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_18,
прокурора ОСОБА_19,
захисника ОСОБА_20 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Кормань Сокирянського району Чернівецької області, жителя
АДРЕСА_1 ), такого,
що судимості не має,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 пунктів 2, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України,
за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника
ОСОБА_20 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців
від 24 грудня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 23 лютого 2022 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 24 грудня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 23 лютого
2022 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2
ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 11 років; за ч. 2 ст. 194 КК України -
на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.
Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні закінченого замаху на вбивство способом, небезпечним для життя багатьох осіб, за таких обставин.
ОСОБА_1 07 січня 2020 року в період з 21:00 по 22:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання в житловому будинку, розташованому на земельній ділянці
АДРЕСА_1, розпочав із своєю співмешканкою ОСОБА_2 на побутовому ґрунті словесний конфлікт, під час якого замахнувся, щоб завдати їй удару в обличчя. На це раптово зреагувала їхня спільна неповнолітня дочка ОСОБА_3 та зупинила його дії, а також намагалась припинити конфліктну ситуацію, що виникла між її батьком та матір`ю. Внаслідок цього між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 виник конфлікт і штовханина, під час яких останній погрожував позбавити її життя. На їхні крики прибіг ОСОБА_4 (син ОСОБА_2, що спільно проживав із ними), який, побачивши конфліктну ситуацію та чуючи погрози і нецензурну лайку, почав здійснювати заходи
для припинення конфлікту між вказаними особами, а саме відсторонив їх руками
в різні боки, після чого ОСОБА_1 покинув приміщення будинку.
Надалі в ОСОБА_1 виник умисел на умисне вбивство своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_3, реалізуючи який, він узяв із господарського приміщення (сараю), розташованого на території земельної ділянки поблизу житлового будинку, пластикову пляшку із вмістом горючої рідини, повернувся до будинку, та, перебуваючи на кухні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій
та передбачаючи їх наслідки, умисно з метою позбавлення життя ОСОБА_3, почав розливати вищевказану речовину на поверхні стін будинку, підлогу,
на шпаргат печі, у якій було відкрите полум`я, та інші побутові речі. При цьому ОСОБА_1, здійснюючи свої умисні дії та усвідомлюючи, що в будинку, крім неповнолітньої ОСОБА_3, також перебувають ОСОБА_2, ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_5, застосував спосіб позбавлення життя неповнолітньої ОСОБА_3, який є небезпечним і для інших присутніх осіб. Далі ОСОБА_1 схопив неповнолітню ОСОБА_3 за ліву руку та, маючи перевагу у фізичній силі, вільною рукою, у якій тримав пластикову пляшку із горючою рідиною, почав розливати рідину їй на обличчя. У цей момент спалахнуло полум`я з печі (шпаргату), яке переросло в пожежу побутових предметів, які раніше ОСОБА_1 облив горючою рідиною, а потім полум`я перекинулось на обличчя потерпілої ОСОБА_3 . ОСОБА_4, перебуваючи у приміщенні житлової кімнати, ближче до кухні, намагався вийти з будинку з ОСОБА_3, однак ОСОБА_1 штовхнув їх разом до житлової кімнати, від чого вони впали на ліжко, а сам вибіг на вулицю. ОСОБА_4 намагався погасити полум`я на обличчі та одязі ОСОБА_3, для цього він виштовхав її на вулицю та поблизу будинку продовжив гасити полум`я
на ній за допомогою снігу, який лежав на землі. Під час поширення полум`я
у будинку ОСОБА_2, схопивши на руки малолітню ОСОБА_5, яка була
на ліжку в житловій кімнаті, разом із нею вибігла на вулицю з метою збереження їхніх життів. Унаслідок активних дій ОСОБА_1 неповнолітня ОСОБА_3 отримала легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення умисного вбивства неповнолітньої ОСОБА_3, усвідомлюючи, що застосував спосіб убивства, який небезпечний і для життя ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
малолітньої ОСОБА_5, не надаючи нікому з них допомоги, з місця події втік.
Крім цього, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він, маючи умисел, спрямований на пошкодження шляхом підпалу чужого майна, а саме житлового будинку, що знаходиться земельній ділянці АДРЕСА_1 ), власником якої відповідно до державного акта
є ОСОБА_6, а також майна, яке було у приміщенні житлового будинку та належало ОСОБА_2, ОСОБА_4, неповнолітній ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_5, узяв із сарайного приміщення, розташованого на території вказаної земельної ділянки поблизу житлового будинку, пластикову пляшку зі вмістом горючої рідини, зайшов до будинку та, перебуваючи на кухні, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх наслідки, умисно розлив вищевказану рідину на поверхні стін будинку, підлогу, на шпаргат печі,
у якій було відкрите полум`я, та інші побутові речі. Від його активних дій, а саме розлиття горючої рідини на шпаргат (металеву плиту) на відкрите полум`я всередині топки цегляної печі в приміщенні кухні виникла пожежа, яка поширилась на стіни будинку та побутові предмети, внаслідок чого житловий будинок загорівся, що призвело до його пошкодження, а також до знищення речей побуту, які містилися в ньому.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також позиції інших учасників кримінального провадження
Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України
про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження.
Обґрунтовуючи вимоги, стверджує, що матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не містять доказів, які б доводили його винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень поза розумним сумнівом. Вказує на те, що суди не розглянули клопотання сторони захисту про дослідження доказів, а саме протоколів одночасних допитів потерпілих з обвинуваченим,
які містять розбіжності щодо обставин справи. Зазначає, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку показанням свідків. Також вважає помилковою кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення
за ч. 2 ст. 194 КК України. Наголошує, що предметом знищення чи пошкодження
у злочині, передбаченому ст. 194 КК України, може бути тільки чуже майно, а його підзахисний стверджує, що будинок та земельна ділянка були куплені за його кошти, а тому тільки він є власником. Зазначає, що всупереч пунктам 5, 7 ч. 2
ст. 291 КПК України в обвинувальному акті не повністю викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, а саме не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 194 КК України, та кому саме завдано шкоди. Стверджує, що в матеріалах провадження відсутня добровільна згода особи, яка є власником, а саме ОСОБА_6, на проведення огляду та слідчих експериментів на місці вчинення кримінальних правопорушень. Вказує на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, не перевірив допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті, а апеляційний суд
не надав належної оцінки цим доводам та не спростував їх. Вважає,
що в матеріалах кримінального провадження є ряд доказів, які ставлять під сумнів винуватість ОСОБА_1 . Також, на переконання захисника, обтяжуюча покарання обставина, а саме вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у цьому кримінальному провадженні, з огляду на наявні докази, відсутня. Стверджує, що розгляд поданих апеляційних скарг проведений без участі обвинуваченого, що є порушенням його права на захист, оскільки він був позбавлений можливості надати свої пояснення, подавати додаткові клопотання та брати участь у судових дебатах, а також права на останнє слово. Також зазначає, що покарання, призначене його підзахисному, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про його особу.
Засуджений, посилаючись у касаційній скарзі на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його особі, просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження. Крім того, надаючи свою оцінку доказам, він заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження.
На обґрунтування своїх вимог засуджений вказує в касаційній скарзі з додатком на те, що суд першої інстанції не застосував ст. 355 КПК України, а саме
не пред`явив у судовому засіданні для впізнання свідкові, потерпілому,
обвинуваченому речових доказів. Зазначає про те, що судами не були допитані експерти, при цьому ані захисник, ані суд не роз`яснили йому його права заявляти клопотання про допит експертів, а також про можливість повторного допиту потерпілих. Не погоджується з твердженням судів про те, що він вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, оскільки матеріали кримінального провадження містять суперечливі докази щодо вказаного факту. Зазначає, що суд залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_7 . Указує
на наявність розбіжностей у показаннях потерпілих, наданих на різних етапах досудового розслідування та в судовому засіданні. Вважає істотним порушенням процесуального закону проведення апеляційного розгляду за участю прокурора ОСОБА_21, яка не входила до групи прокурорів, визначеної у кримінальному провадженні щодо нього та не знає суті самого провадження. Стверджує,
що розгляд поданих апеляційних скарг був проведений без його участі, у чому вбачає порушення його права на захист. Зазначає, що під час розгляду кримінального провадження суди не врахували його характеристик та призначили надто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і його особі. Крім того, наголошує, що суд апеляційної інстанції
не усунув порушень процесуального закону, допущених місцевим судом.
На касаційні скарги засудженого та його захисника прокурор подав заперечення,
у яких, посилаючись на безпідставність викладених у касаційних скаргах доводів, просить залишити оскаржені судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни,
а касаційні скарги без задоволення.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника та засудженого, просив касаційні скарги залишити без задоволення, а постановлені
у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Захисник та засуджений підтримали подані касаційні скарги та просили
їх задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Тобто касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційних скаргах захисника та засудженого, оскільки такі обставини, що були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до вимог ст. 438 КПК України не підлягають перегляду у касаційному порядку.
Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,
які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За фактичних обставин кримінального провадження, встановлених і викладених
у вироку судом першої інстанції, та перевірених апеляційним судом, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, колегія суддів касаційного суду вважає правильним і таким, що підтверджується зібраними доказами, перевіреними в судовому засіданні в установленому кримінальним процесуальним законом порядку та належно оціненими в судовому рішенні судом у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Так, у результаті судового провадження місцевий суд дійшов висновку
про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в учиненні закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) способом, небезпечним для життя багатьох осіб,
а також умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалу, що спричинило тяжкі наслідки.
Такий висновок суд обґрунтував дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами, зміст яких детально виклав у вироку.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Зазначена засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, та сформувати повне й об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у ході судового
провадження засуджений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194 КК України,
не визнав та пояснив, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, стали просто нещасним випадком.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11 .
Крім того, суд першої інстанції на обґрунтування винуватості ОСОБА_1 послався також на дані, що містяться: у протоколі прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 07 січня 2020 року, протоколі огляду місця події від 07 січня 2020 року о 23:32 з фототаблицею, висновку комплексної судово-дактилоскопічної експертизи та судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів № 0155-к від 25 лютого 2020 року, висновку комплексної судово-дактилоскопічної експертизи та судової експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів № 52-Х від 24 січня 2020 року, звіті про причину виникнення пожежі 07 січня 2020 року, акті про пожежу від 07 січня 2020 року, результатах проведеної судової пожежно-технічної експертизи № 14-п
від 19 березня 2020 року з фототаблицею, протоколі огляду місця події від 14 січня 2020 року за участю експерта ОСОБА_12, результатах проведеної судової експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів № 51-Х
від 30 березня 2020 року, протоколі слідчого експерименту від 09 січня 2020 року та від 18 березня 2020 року, який проводився за участю ОСОБА_2, висновку експерта № 29 екс від 29 січня 2020 року, протоколі слідчого експерименту
від 24 березня 2021 року, який проводився за участю ОСОБА_3, листі № 193
від 31 січня 2020 року Обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги", висновку судово-медичного експерта № 129 мд від 13 лютого 2020 року, висновку судово-медичного експерта № 254 від 30 березня 2020 року, довідці Обласного комунального некомерційного підприємства "Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги" за № 421