Постанова
Іменем України
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 235/9171/19
провадження № 51-45 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_7,
суддів ОСОБА_8, ОСОБА_9
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
захисника ОСОБА_11, ( в режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_12,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_11 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050410002516, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого: 14 травня 2019 року вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 1190 грн., штраф сплачено; 16 жовтня 2019 року вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2019 року та ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 19 листопада 2019 року.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів, процесуальних витрат у провадженні, а також скасовано арешт на майно.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що 19 листопада 2019 року близько о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 разом із знайомим ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прийшли до приміщення аптеки № 3, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ФОП ОСОБА_3 .
Перебуваючи у приміщенні вказаної аптеки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побачили, що на робочому місці відсутній фармацевт, а також інші покупці, підійшли до дверей, що відділяють торгівельну залу і робочу зону провізора, та нанесли кожен не менше двох ударів ногами по зачинених дверях, пошкодивши їх.
В цей час, фармацевт аптеки - ОСОБА_4, який знаходився в підсобному приміщенні, почувши удари по дверях, вийшов до робочої зони провізора, побачивши ОСОБА_1, який продовжував вибивати ногами двері, почав робити зауваження, однак останній на це не реагував, натомість ОСОБА_2 вибіг із приміщення аптеки.
Під час нанесення ударів по дверях торгівельної зали, побачивши, що відкрилось віконце до касової зони, у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на відкрите викрадення грошових коштів, які перебували у касі. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, ОСОБА_1, стоячи у приміщенні торгівельної зали, через вікно скляної вітрини проник до сховища, де зберігались грошові кошти, а саме у незачиненій шухляді столу, заволодів грішми в сумі 2986,20 гривень, після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що в основу вироку покладено недопустимі докази, а саме: протокол пред`явлення особи для впізнання зі свідком ОСОБА_4, так як в порушення вимог ст.228 КПК України, до проведення впізнання працівники поліції показували свідку фотографію ОСОБА_1, перед проведенням слідчої дії не запитували у свідка за якими прикметами він може впізнати особу, а статисти за зовнішнім виглядом суттєво відрізнялися від ОСОБА_1 ; протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_2, оскільки всупереч ст.240 КПК України, під час слідчої дії свідок не відтворював обставин події, а фактично в протоколі зафіксовано його допит.
Апеляційний суд допущені порушення проігнорував, а також всупереч ст. 404 КПК України безпідставно відмовив у клопотанні захисту про дослідження аудіозапису допиту свідка ОСОБА_4 в суді першої інстанції, натомість допитав свідка.
Крім того, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, в ухвалі не зазначив підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою, чим порушив вимоги ст.419, 370 КПК України.
В решті наводить доводи, які стосуються оскарження фактичних обставин справи, неповноти судового розгляду, не погоджується з оцінкою доказів.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_11 та засуджений ОСОБА_1, в судовому засіданні, вимоги касаційної скарги підтримали та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_12, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги сторони захисту, заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За змістом ст. 433 цього Кодексу Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить із обставин, установлених цими судами.
Тому, доводи захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, незгоди з оцінкою доказів, з огляду на положення як ст.433, так і ст. 438 КПК України, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Натомість, вказані обставини були предметом належної перевірки апеляційного суду.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, яка має здійснюватись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів - це розумова, логічна діяльність, яка приводить до висновків щодо допустимості, належності, достатності кожного доказу по справі для наступного формулювання висновків та постановлення рішень.
Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримався наведених положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що в основу вироку покладено недопустимі докази, зокрема, протокол впізнання зі свідком ОСОБА_4 та протокол слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 через те, що, на думку захисту, слідчі дії проведені із порушенням вимог процесуального закону.