ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 310/1928/17
провадження № 51-720 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
виправданого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10, яка брала участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 8 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016080130000447, щодо
ОСОБА_1,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Привілля Луганської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК, та виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Судові витрати по справі ухвалено віднести на рахунок держави.
Арешт, накладений на майно ОСОБА_1, скасовано.
Відмовлено у задоволенні цивільного позову ДП "Адміністрація морських портів України" до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 3 294 729, 10 грн.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 8 квітня 2021 року вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування пред`явлено обвинувачення ОСОБА_1 в тому, що він, обіймаючи посаду начальника Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - БФ ДП "АМПУ"), будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, вчинив зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ "Свет-Строй", в порушення пунктів 2.3, 2.4 Додатку № 2 та положень Додатку № 2-1 до Конкурсної документації, затвердженої Рішенням конкурсної комісії відокремленого підрозділу від 3 червня 2015 року, уклав з ТОВ "Свет-Строй" договір № 36-В-БЕФ-15 від 20 липня 2015 року щодо виконання робіт з "Реконструкції котельні Бердянської філії ДП "АМПУ" (Проектування, монтаж та наладка твердопаливної модульної котельні, існуючої в БФ ДП "АМПУ")" та додаткову угоду № 1 до зазначеного договору, що призвело до незаконного збільшення терміну виконання робіт та не включення до комплектації модульної твердопаливної котельної автоматизованої паливоподачі з транспортером.
Відповідно до умов зазначеного договору 24 вересня 2015 року БФ ДП "АМПУ" сплачено на користь ТОВ "Свет-Строй" суму у розмірі 2 377 600 грн у якості передплати на реконструкцію котельні.
Порушення умов Договору № 36-В-БЕФ-15 від 20 липня 2015 року в частині термінів його виконання з боку замовника за період з 19 січня 2016 року по 1 лютого 2017 року спричинило розмір збитку (використання газу замість твердого палива) на загальну суму 917 129, 10 грн, що спричинило збитки державі на загальну суму 3 294 729, 10 грн, що у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто є тяжкими наслідками.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 грудня 2018 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 5 листопада 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор вказує про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
На думку прокурора, суд першої інстанції необґрунтовано визнав недопустимим доказом висновок експертизи № 24908201.09.05-0016.17 та висновок № 36/11.2 судово-економічної експертизи від 15 лютого 2017 року. У якості доказу на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 суд послався на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у цивільній справі № 310/5330/16-ц, із чим необґрунтовано погодився апеляційний суд.
Прокурор стверджує, що в порушення принципу змагальності та безпосередності, вимог щодо повного, всебічного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження у сукупності судом першої інстанції аналіз та перевірку показань ОСОБА_1 іншими матеріалами кримінального провадження не здійснено.
У порушення вимог ст. 370 КПК суд першої інстанції, на думку прокурора, не надав належної оцінки доказам, якими орган досудового розслідування обґрунтував доведеність обвинувачення ОСОБА_1 і не навів мотивів, з яких відкидає їх, поклавши в основу виправдувального вироку позицію обвинуваченого та захисника.
Судами попередніх інстанцій, на думку прокурора, не взято до уваги, що договір № 36-В-БЕФ-15 від 20 липня 2015 року щодо виконання робіт з "Реконструкції котельні Бердянської філії ДП "АМПУ" (Проектування, монтаж та наладка твердопаливної модульної котельні, існуючої в БФ ДП "АМПУ")" на сьогодні не виконаний та жодних заходів щодо його виконання не вживалося БФ "АМПУ" та виправданим ОСОБА_1 .
Суд, як зазначає прокурор, не вказав на підставі яких обєктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК визнано недопустимими та неналежними докази сторони обвинувачення.
Судом першої інстанції, на думку прокурора, при ухваленні вироку допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема порушення таємниці нарадчої кімнати суддів.
Апеляційний суд при новому апеляційному розгляді не надав, на думку прокурора, належної оцінки експертному обстеженню № 24908201.09.05 - 0016.17 твердопаливних котлів та висновку № 36/11.2 судово-економічної експертизи від 15 лютого 2017 року.
Апеляційний суд, на думку прокурора, звузив сферу кримінальної відповідальності ОСОБА_1 як службової особи, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Прокурор зазначає, що апеляційний суд в порушення приписів ст. 419 КПК не навів мотивів висновків про недоведеність обвинувачення ОСОБА_1, вийшов за межі апеляційної скарги та питань, що досліджувались судом першої інстанції, надавши оцінку роботі конкурсної комісії, відсутності дозвільної та проектної документації.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_8 підтримала подану касаційну скаргу частково, не підтримала в частині порушення таємниці нарадчої кімнати судом першої інстанції та скасування вироку суду першої інстанції, просила скасувати ухвалу апеляційного суду з огляду на невиконання вказівок касаційного суду, що відповідно до вимог ст. 439 КПК є обовязковим.
Захисник ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення касаційної скарги прокурора, просила залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни.
Виправданий ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора та просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового засідання не надходило.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, як про це ставить питання в касаційній скарзі прокурор.
Згідно ст. 370 КПКсудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, визначених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 зазначеного Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та у визначених цим же Кодексом випадках на потерпілого. Частиною 3 ст. 62 КонституціїУкраїни встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Постановою суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 19 серпня 2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було скеровано на новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав порушення ст. 419 КПК та необхідності перевірки доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.