Постанова
Іменем України
26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 175/4055/19
провадження № 61-11318св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від
17 березня 2020 року у складі судді Озерянської Ж. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи: Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон") про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів.
Позов мотивовано тим, що 06 липня 2012 року між ним та Публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", у місті Керч Автономної Республіки Крим було укладено депозитний договір № SAMDN25000726967913 вклад "Стандарт" шляхом оформлення (мовою оригіналу): "Заявления № SAMDN25000726967913 На оформление вклада "Стандарт, 12 мес." з особовим рахунком по вкладу
№ НОМЕР_1 . Відповідно до умов цього договору в цей же день
ОСОБА_1 вніс на зазначений особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 49 999,99 дол. США строком на 12 місяців зі ставкою 10 % річних.
Відповідно до пункту 3 вказаного договору дія договору автоматично неодноразово продовжувалась без явки клієнта, оскільки після завершення першого строку дії договору клієнт не заявляв банку про відмову від цього договору.
Протягом дії депозитного договору ОСОБА_1 додатково вніс ще 137 000,00 дол. США (13 серпня 2013 року позивач вніс 40 000,00 дол. США і 05 грудня 2013 року - ще 97 000,00 дол. США). Після цього загальна сума внесених позивачем грошових коштів на його особовий рахунок № НОМЕР_1 за депозитним договором становила 186 999,99 дол. США.
З 06 липня 2012 року до 06 липня 2013 року тривав основний 12 місячний термін дії депозитного договору; з 06 липня 2013 року до 06 липня 2014 року розпочалась перша автоматична пролонгація дії зазначеного договору на тих же умовах
(з урахуванням відповідних змін процентних ставок банку для типових депозитних договорів з 10 % на 9,25 %); з 06 липня 2014 року до 06 липня 2015 року відбулася наступна пролонгація і так далі до дня звернення до суду.
Станом на березень 2014 року розмір належних ОСОБА_1 коштів за вказаним депозитним договором становив 2 190 919,89 грн у національній валюті, що у валюті договору з врахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 31 березня 2014 року становило 199 999,99 дол. США. Зазначена сума повністю відповідає інформації у наданій суду представником відповідача у витязі з електронного додатку від 22 січня 2020 року.
Станом на 01 квітня 2014 року розмір належних позивачу грошових коштів за зазначеним договором у національній валюті становив 2 204 800,68 грн або у валюті договору - 201 267,11 дол. США.
З 01 квітня 2014 року банк в односторонньому порядку перестав нараховувати проценти за депозитним договором.
Крім цього, 06 липня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського рахунку № SAMDN11000065514269, за умовами якого на його ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2, картка "Депозит картка" з терміном дії картки до 30 листопада 2014 року. Станом на 01 квітня 2014 року розмір належних позивачу грошових коштів за зазначеним договором у національній валюті становив 49 889,32 грн, а у валюті рахунку - 4 554,19 дол. США. Після закінчення строку дії договору карткового рахунку позивач має право на нарахування процентів за користування грошовими коштами.
ОСОБА_1 зазначав, що 09 вересня 2019 року звертався до відповідача із заявою про розірвання вказаного договору та повернення грошових коштів з нарахованими процентами, однак відповідач добровільно кошти не повернув.
Позивач посилався на те, що зазначені договори є чинними, зважаючи на положення про їх автоматичну пролонгацію, та не розірвані судом, а тому з відповідача підлягають стягненню грошові кошти за вказаними договорами разом з процентами, нарахованими станом на день розірвання судом вказаних договорів.
Крім того, на переконання позивача, оскільки банк порушив умови договорів, він має право на стягнення 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України та неустойки на підставі частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" розрахованих від сум, що не виплачені банком.
ОСОБА_1, з урахуванням уточненої позовної заяви від 26 грудня 2019 року, просив:
розірвати депозитний договір від 06 липня 2012 року
№ SAMDN25000726967913 вклад "Стандарт" 12 місяців з особовим рахунком за вкладом № НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом оформлення "Заявления № SAMDN25000726967913 На оформление вклада "Стандарт, 12 мес." та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь грошові кошти:
- суму вкладу разом з нарахованими процентами у валюті договору, підтвердженій Національним банком України у витязі зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) станом на 01 квітня
2014 року, в розмірі 201 267,11 дол. США;
- проценти у валюті договору за період з 01 квітня 2014 року до дня ухвалення судом рішення про розірвання договору;
- 3 % річних (підстава частина друга статті 625 ЦК України) у валюті договору у межах позовної давності за останні три повні роки до дня ухвалення судом рішення про розірвання договору;
- неустойку (підстава частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів") у межах позовної давності за останній повний рік до дня ухвалення судом рішення про розірвання договору у національній валюті;
стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь грошові кошти, які раніше на підставі договору банківського рахунку від 06 липня 2012 року
№ SAMDN11000065514269 обліковувалися на картковому рахунку
№ НОМЕР_3 (скорочено № НОМЕР_2 ) картка "Депозит картка" (термін дії картки до 30 листопада 2014 року), у розмірі, підтвердженому Національним банком України у витязі зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма №625):
станом на 01 квітня 2014 року у валюті картки у сумі 4 554,19 дол. США;
проценти за користування грошовими коштами після завершення дії строку зазначеної картки (30 листопада 2014 року) за період з 01 грудня 2014 року до 03 квітня 2017 року (включно) за процентною ставкою у розмірі 1 % річних "На вимогу" та за період з 04 травня 2017 року (включно) по день ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів за процентною ставкою 0,01 % річних "До запиту";
3 % річних (підстава частина друга статті 625 ЦК України) у валюті за порушення грошового зобов`язання шляхом блокування карткового рахунку в межах позовної давності за останні три повні роки до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів;
неустойку (підстава частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів") за порушення прав споживачів банківських послуг шляхом блокування карткового рахунку в межах позовної давності за останній повний рік до дня ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів у національній валюті.
Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від
17 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано депозитний договір від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726967913 вклад "Стандарт" 12 місяців з особистим рахунком по вкладу № 26352613553714, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк") шляхом оформлення "Заявления № SAMDN25000726967913 На оформление вклада "Стандарт, 12 мес.", стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь
ОСОБА_1 наступні грошові кошти:
суму вкладу разом з нарахованими процентами у валюті договору, підтверджену Національним банком України у витязі зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма №625) станом на 01 квітня
2014 року, в розмірі 201 267,11 дол. США;
проценти у валюті договору за період з 01 квітня 2014 року до 16 березня
2020 року в розмірі 69 710,14 дол. США;
3 % річних (підстава частина друга статті 625 ЦК України) у валюті договору
у межах позовної давності за останні три повні роки з 16 березня 2017 року до
16 березня 2020 року в розмірі 18 114,03 дол. США;
неустойку (підстава частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів") у межах позовної давності за останній рік з 16 березня 2019 року до 16 березня 2020 року в розмірі 5 250 857,63 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які раніше на підставі договору банківського рахунку від 06 липня 2012 року
№ SAMDN11000065514269 обліковувалися на картковому рахунку
№ НОМЕР_3 (скорочено № НОМЕР_2 ) картка "Депозит картка" (термін дії картки до 30 листопада 2014 року) у розмірі, підтвердженому Національним банком України у витязі зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма №625):
станом на 01 квітня 2014 року у валюті картки у розмірі 4 554,19 дол. США;
3 % річних (підстава частина друга статті 625 ЦК України) у валюті картки за порушення грошового зобов`язання шляхом блокування карткового рахунку
у межах позовної давності за останні 3 повні роки з 16 березня 2017 року до
16 березня 2020 року в розмірі 409,88 дол. США;
неустойку (підстава частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за порушення прав споживачів банківських послуг шляхом блокування карткового рахунку) у межах позовної давності за останній рік
з 16 березня 2019 року до 16 березня 2020 року в розмірі 118 814,26 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі
9 605,00 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши наданий Національним банком України витяг зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) станом на 01 квітня 2014 року та з урахуванням пояснень щодо заповнення вказаної форми, встановив факт укладення та внесення грошових коштів ОСОБА_1 за депозитним договором від 06 липня 2012 року
№ SAMDN25000726967913 та договором банківського рахунку від 06 липня
2012 року № SAMDN11000065514269 по картковому рахунку номер
№ НОМЕР_2 картка "Депозит картка" з терміном дії картки до 30 листопада 2014 року.
Суд дійшов висновку, що звернення позивача 27 червня 2014 року до ПАТ КБ "ПриватБанк" з заявою про повернення йому коштів та подальші його аналогічні звернення не свідчать про добровільне розірвання сторонами депозитного договору, оскільки таке звернення є необхідною, але не достатньою умовою розірвання договору з врахуванням положень пункту 2.2.1.23 Умов та Правил надання банківських послуг, які були досліджені судом на офіційному сайті банку.
Депозитний договір від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726967913 та "Повний договір" від 01 липня 2012 року, який був актуальним станом на 06 липня
2012 року і містив у собі чинні на той час Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" не передбачає можливості внесення змін про переуступку ПАТ КБ "ПриватБанк" банківського вкладу іншим особам шляхом мовчазної згоди. Таким чином, суд першої інстанції вважав, що будь-які усні чи мовчазні зміни до письмового договору банківського вкладу є нікчемними. Отже, договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року № б/н, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" у спосіб використання мовчазної згоди без письмової згоди самого вкладника ОСОБА_1, який є стороною письмового договору банківського вкладу, є нікчемним відповідно до норм частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України. Тому для належного та ефективного захисту прав позивача не має необхідності окремо визнавати недійсним нікчемний договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року № б/н. Також суд критично оцінив довідку Головного бухгалтера АТ КБ "ПриватБанк" від 22 січня 2020 року про те, що належні ОСОБА_1 грошові кошти знаходяться на рахунках ТОВ "ФК "Фінілон", яка є повністю консолідованою дочірньою компанією банку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача сум за депозитним договором від 06 липня 2012 року
№ SAMDN25000726967913 у розмірі, підтвердженому Національним банком України станом на 01 квітня 2014 року у валюті договору, а також стягнення відповідних процентів за період з 01 квітня 2014 року до 16 березня 2020 року у валюті договору, та стягнення у межах позовної давності 3 % річних за порушення грошового зобов`язання з 16 березня 2017 року до 16 березня 2020 року у валюті договору підлягають задоволенню, а позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживача фінансових послуг за період з 16 березня 2019 року до 16 березня 2020 року, зі зменшенням її розміру до суми утримуваних відповідачем коштів станом на 01 квітня 2014 року в національній валюті - частковому задоволенню.
Крім того, суд вказав, що як вбачається з тексту депозитного договору від
06 липня 2012 року № SAMDN25000726967913 вклад "Стандарт" 12 місяців, укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом оформлення (мовою оригіналу) "Заявления № SAMDN25000726967913 На оформление вклада "Стандарт, 12 мес.", під час оформлення цієї заяви було відкрито (мовою оригіналу) "Лицевой счет по вкладу 26352613553714" та "Счет/карта для зачисления % по вкладу 6762462081559996". Тобто фактично договір банківського рахунку від 06 липня 2012 року № SAMDN11000065514269 є похідним від депозитного договору від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726967913 та був укладений одночасно з ним для оформлення на ім`я ОСОБА_1 карткового рахунку
№ НОМЕР_3 (скорочено № НОМЕР_2 ) для зарахування на нього процентів за депозитним договором від 06 липня 2012 року
№ SAMDN25000726967913. Тому після 01 квітня 2014 року на залишок суми 4 554,19 дол. США за договором банківського рахунку від 06 липня 2012 року
№ SAMDN11000065514269 з картковим рахунком № НОМЕР_2 картка "Депозит картка" (терміном дії картки до 30 листопада 2014 року) проценти не можуть нараховуватися, оскільки з 01 квітня 2014 року до 16 березня 2020 року суд їх вже окремо стягнув за депозитним договором від 06 липня 2012 року
№ SAMDN25000726967913 до дня його розірвання судом. Тому вимога позивача про стягнення процентів за договором банківського рахунку від 06 липня 2012 року № SAMDN11000065514269 з картковим рахунком № НОМЕР_2 картка "Депозит картка" (термін дії картки до 30 листопада 2014 року) не підлягає задоволенню. Водночас за цим договором підлягають задоволенню: вимога про стягнення суми у валюті договору у розмірі, підтвердженому Національним банком України у витязі зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) станом на 01 квітня 2014 року в сумі 4 554,19 дол. США, що еквівалентно 49 889,32 грн станом на 31 березня 2014 року (останній день, який включається до вказаного звіту). А також підлягають задоволенню вимоги про стягнення у межах позовної давності 3 % річних за порушення грошового зобов`язання з 16 березня 2017 року до 16 березня 2020 року у валюті договору та частковому задоволенню вимоги
у частині стягнення неустойки (пені) за порушення прав споживача фінансових послуг за період з 16 березня 2019 року до 16 березня 2020 року, зі зменшенням її розміру до суми утримуваних відповідачем коштів станом на 01 квітня 2014 року
в національній валюті.
Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився, оскільки суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договорами та не повернув позивачу суму вкладу, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з банку.
Крім того, вказав, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм частини третьої статті 551 ЦК України є безпідставними та зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, посилаючись на неналежний доказ - відповідь Національного банку України (форма № 625), суд апеляційної інстанції відхилив. Позивач, крім відповіді Національного банку України (форма № 625), надав суду банківську виписку, яка також підтверджує факт укладання спірних договорів та внесення відповідних коштів.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності договору про переведення боргу від 17 листопада 2014 року № б/н, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон", апеляційний суд вважав необґрунтованими, оскільки вказаний договір укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" без письмової згоди самого вкладника ОСОБА_1, який є стороною письмового договору банківського вкладу, а тому є нікчемним.
Посилання відповідача на те, що позивач не надав оригіналу договору банківського вкладу та квитанції, які б підтверджували факт укладення договору банківського вкладу між сторонами, апеляційний суд вважав безпідставними. У справі, що переглядається, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивач довів укладення з ПАТ КБ "ПриватБанк" договору банківського вкладу, дотримання сторонами при його укладанні письмової форми цього договору, оскільки він скріплений підписами сторін та містить відбиток печатки банку. При цьому, суд звернув увагу на те, що у наданих позивачем копіях квитанцій зазначені всі необхідні відомості та реквізити, а також електронний цифровий підпис, що автоматично нівелює різницю між оригіналом та ксерокопією квитанції, адже саме електронний цифровий підпис замінює мокру печатку банку відповідно до пункту 2.5.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг "Операції прийому і видачі готівкових коштів у касі банку". Крім того, суд проаналізував чеки, які містить всі необхідні реквізити, із співпадіннями ПІБ позивача, поточного рахунку заявника, баланс, а також номер картрахунку.
Доведення обставин, чи укладалися між сторонами договір банківського вкладу та договори банківських рахунків, мають істотне значення для висновку про обґрунтованість застосування мір відповідальності за порушення договірних зобов`язань. Апеляційний суд в оцінці поведінки та способу ведення справ банком врахував те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить:
змінити мотивувальні частини рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року шляхом виключення з них певних фраз, а саме: "З врахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що "Договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року", укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон", шляхом використання мовчазної згоди без письмової згоди самого вкладника ОСОБА_1, який є стороною письмового договору банківського вкладу є нікчемним в силу положень ч. 1 ст. 520, ч. 1 ст. 654, ч. 2 ст. 1059 ЦК України" та "Доводи апеляційної скарги щодо правомірності Договору про переведення боргу № б/н від 17.11.2014 укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон", колегія суддів відхиляє, оскільки Договір про переведення боргу б/н від 17.11.2014 року", укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" без письмової згоди самого вкладника ОСОБА_1, який є стороною письмового договору банківського вкладу, а тому є нікчемним в силу положень ч. 1 ст. 520, ч. 1 ст. 654, ч. 2 ст. 1059 ЦК України" відповідно;
рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного судув частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди попередніх інстанцій безпідставно посилались як на докази, що начебто підтверджують факт укладення депозитних договорів, розмір заборгованості за вказаними договорами, наявність зобов`язань відповідача перед позивачем за вказаними договорами, на лист Національного банку України від 28 жовтня
2019 року № 18-007/55933/БТ з доданим до нього "Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) ПАТ КБ "ПриватБанк" станом на 01 квітня 2014 року у частині, що стосується контрагента ОСОБА_1, який не може підвереджувати вказаних фактів/обставин. Всі документи датовані першим півріччям 2014 року, тобто, до укладення договору переведення боргу, а в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність заборгованості банку перед позивачем починаючи з 17 листопада 2014 року. При цьому матеріали справи містять належні, допустимі та достовірні докази, які підтверджують факт переведення банком боргу на користь ТОВ "ФК "Фінілон" на підставі договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року;
письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачеюощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Позивачем не було надано оригіналів депозитних договорів, оригіналів квитанцій, що свідчить про неможливість встановити факт внесення коштів за договорами і сам факт укладення договорів. З наданих копій квитанцій неможливо встановити наявність в них усіх обов`язкових реквізитів та їх відповідність нормам Інструкції про проведення касових операцій банками
в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від
01 червня 2011 року № 174;
суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, безпідставно встановив нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, неправильно застосувавши до спірних правовідносин положення статей 520, 654, 1059 ЦК України. Тому мотивувальні частини оскаржених рішень щодо встановлення факту нікчемності договору переведення боргу є необґрунтованими, а відповідні висновки підлягають виключенню з них;
внаслідок безпідставного встановлення судами факту нікчемності договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" суди фактично ухвалили судові рішення щодо неналежного відповідача - банку;
суди безпідставно встановили обставину списання АТ КБ "ПриватБанк" з рахунків ТОВ "ФК "Фінілон" коштів у розмірі 8 237 824 415,02 грн, тоді як було списано кошти у розмірі 16 928 520,00 грн, що має істотне значення для правильного вирішення справи;
суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для розірвання договорів, тобто вчинення відповідачем істотного порушення умов договорів як обов`язкової умови для задоволення відповідної позовної вимоги;
суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, неправильно визначив суму коштів, які підлягають стягненню з відповідача;
суди необґрунтованого нарахували та стягнули пеню на підставі Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності під час визначення розміру пені;
суд першої інстанції безпідставно відмовив у закритті провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки існує судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що заявлені у цій справі. Так, обґрунтовуючи таке клопотання відповідач зазначав, що в провадженні Комсомольського районного суду міста Херсона перебувала справа
№ 667/2290/15 за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за депозитним договором від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726967913. Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 17 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від
21 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у цій справі відмовлено;
суд першої інстанції допустив порушення процесуального права, оскільки треті особи у справі не були належним чином повідомлені про розгляд справи. Сторони повідомлялись про судове засідання, призначене на 16 березня
2020 року, проте фактично розгляд справи відбувся 17 березня 2020 року, коли і було ухвалене судове рішення. Апеляційний суд відповідні аргументи апеляційної скарги банку проігнорував, оцінки їм в оскарженому рішенні не надав. Крім того, під час апеляційного розгляду суд не повідомив належним чином про розгляд справи третю особу - Національний банк України;
суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо підсудності цієї справи. При цьому суд не врахував, що позивач штучно створив умови для підсудності цієї справи Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області, намагаючись приховати той факт, що справа за аналогічними позовними вимогами вже була предметом розгляду Комсомольського районного суду міста Херсона.
суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо строків виготовлення повного тексту судового рішення, належної оцінки доказів (довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 22 січня 2020 року), правил об`єднання позовних вимог про розірвання договорів та стягнення коштів. Крім того, суд не надав належної оцінки зловживанням позивача і ТОВ "ФК "Фінілон" своїми процесуальними правами. Ці обставини також проігноровані апеляційним судом.
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 подав до суду обґрунтування правової позиції щодо наявності обставин та підстав, які свідчать про нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон".
У листопаді 2020 року від ОСОБА_1 надійшло пояснення щодо касаційної скарги, в якому він просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
У вересні 2022 року від представника АТ КБ "ПриватБанк" надійшли пояснення, в яких зазначено, що підстав для висновку про нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "ФК "Фінілон" немає. Крім іншого, це підтверджується висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року в справі № 321/1260/19.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) та справи № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2022 року письмові пояснення АТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження АТ КБ "ПриватБанк" зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 вересня2019 року в справі № 591/678/16, від 12 вересня 2019 року
в справі № 234/3636/16-ц, від 05 червня 2019 року в справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 рокувсправі № 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року в справі
№ 757/18977/18-ц. Крім того, вказує, що судове рішення ухвалено судом з порушенням територіальної юрисдикції (пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 06 липня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" у місті Керч Автономної Республіки Крим укладено депозитний договір № SAMDN25000726967913 вклад "Стандарт" шляхом оформлення (мовою оригіналу): "Заявления № SAMDN25000726967913 На оформление вклада "Стандарт, 12 мес." з особовим рахунком по вкладу № НОМЕР_1 .
За умовами вказаного договору в цей же день ОСОБА_1 вніс на зазначений особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 49 999,99 дол. США строком на 12 місяців зі ставкою 10 % річних.
Відповідно до пункту 3 вказаного договору дія договору автоматично неодноразово продовжувалась без явки клієнта, оскільки після завершення першого строку дії договору клієнт не заявляв банку про відмову від цього договору.
Протягом дії депозитного договору ОСОБА_1 додатково вніс ще 137 000,00 дол. США (13 серпня 2013 року позивач вніс 40 000,00 дол. США та 05 грудня
2013 року -97 000,00 дол. США), після чого загальна сума внесених позивачем грошових коштів на його особовий рахунок № НОМЕР_1 за вказаним договором становила 186 999,99 дол. США.
З дня укладення договору, а саме з 06 липня 2012 року до 06 липня 2013 року завершився його основний 12 місячний термін дії; потім з 06 липня 2013 року до
06 липня 2014 року розпочалась перша автоматична пролонгація дії зазначеного договору на тих же самих умовах (з урахуванням відповідних змін процентних ставок банку для відповідних типових депозитних договорів з 10 % на 9,25 %);
з 06 липня 2014 року до 06 липня 2015 року відбулася наступна пролонгація і так далі до дня звернення до суду. Станом березень 2014 року розмір належних
ОСОБА_1 коштів за вказаним договором становила 2 190 919,89 грн
у національній валюті (колонка № 15 Форми № 625), що у валюті договору
з урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 31 березня 2014 року становить 199 999,99 дол. США. Зазначена сума повністю відповідає інформації у наданій суду представником відповідача у витязі з електронного додатку від 22 січня 2020 року, в якому сума основного вкладу теж становить 199 999,99 дол. США.
Станом на 01 квітня 2014 року розмір належних позивачу грошових коштів за зазначеним договором у національній валюті становив 2 204 800,68 грн (колонка № 18 Форми № 625) або у валюті договору 201 267,11 дол. США.
Крім цього, 06 липня 2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського рахунку № SAMDN11000065514269, за умовами якого на ім`я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 картка "Депозит картка" з терміном дії картки - 30 листопада 2014 року. Станом на
01 квітня 2014 року розмір належних позивачу грошових коштів за зазначеним договором згідно з Формою № 625 Національного банку України у національній валюті становив 49 889,32 грн (колонка № 15 Форми № 625), а у валюті -
4 554,19 дол. США.
Постановою Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2003 року за № 353/7674 та втратила чинність на підставі постанови Національного банку України від 01 березня 2016 року № 129, було затверджено Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, в якій міститься форма
№ 625 (місячна) "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку". Зазначена форма містить у собі відомості про усі істотні умови депозитних договорів контрагентів банку, загальний розмір зобов`язань банка за якими перевищує два мільйони гривень.
Згідно з відповіддю Національного банку України від 28 жовтня 2019 року
№ 18-007/55933/БТ з належним чином засвідченим "Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) ПАТ КБ "ПриватБанк" станом на 01 квітня 2014 року у частині, що стосується контрагента ОСОБА_1, встановлено, що це останній звіт відповідача та після 01 квітня 2014 року відповідач не надавав відповідні звіти до Національного банку України.
Відповідно до Постанови Національного банку України від 19 березня 2003 року
№ 124 усі банки України до 01 березня 2016 року повинні були надавати "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625).
Досліджуючи наданий суду Національним банком України витяг зі "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) станом на 01 квітня 2014 року з врахуванням пояснень щодо заповнення цієї форми, суд першої інстанції встановив факт укладення та внесення грошових коштів
ОСОБА_1 за:
депозитним договором від 06 липня 2012 року № SAMDN25000726967913 вклад "Стандарт" 12 місяців з особовим рахунком за вкладом
№ НОМЕР_1 : у колонці № 3 "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) від 01 квітня 2014 року в графі "(код) номер контрагента/інсайдера банку" зазначений ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - " НОМЕР_4"; у колонці № 9 вказаного Звіту зазначений номер "SAMDN25000726967913", тобто укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитного договору; у колонці № 10 Звіту зазначена дата - "06.07.2013 року", тобто дата виникнення основного зобов`язання за договором № SAMDN25000726967913 з врахуванням того, що цей договір вже знаходиться на його першій автоматичній пролонгації; у колонці № 11 Звіту зазначено "06.07.2014 року" - дата кінцевого погашення зобов`язань, вона ж дата закінчення чергової автоматичної пролонгації договору з настанням якої знову розпочинається наступна автоматична пролонгація, а саме: з дня укладення договору 06 липня 2012 року до 06 липня 2013 року завершився його основний
12 місячний термін дії; потім з 06 липня 2013 року до 06 липня
2014 року розпочалася перша автоматична пролонгація дії зазначеного договору на тих же умовах (з урахуванням відповідних змін процентних ставок банку для відповідних типових депозитних договорів з 10 % на 9,25 %); з 06 липня 2014 року до 06 липня 2015 року відбулася наступна пролонгація і так далі до сьогоднішнього дня; у колонці № 12 Звіту зазначений код валюти договору "840" - долар США; у колонці № 13 Звіту зазначена процентна ставка "9,25", яка діяла під час першої автоматичної пролонгації договору, яка розпочалася відразу після завершення першого 12 місячного строку дії цього договору; у колонці № 15 Звіту зазначена "балансова вартість зобов`язання (основна сума)" - це розмір належних позивачу грошових коштів разом з нарахованими процентами за даним договором станом на дату повного місяця дії зазначеного договору у березні місяці 2014 року "06.03.2014 року" він становить "2 190 919,89" грн у національній валюті, що у валюті договору код валюти "840" з урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 31 березня 2014 року становить "199 999,99" дол. США; у колонці № 17 зазначена "балансова вартість зобов`язання - нараховані витрати" - це проценти, нараховані з "06.03.2014 року" до "31.04.2014 року" включно (або до 01 квітня 2014 року), їх розмір становить "13 880,79" грн або у валюті договору "1 267,12" дол. США. У колонці № 18 Звіту зазначена "загальна сума зобов`язань банку" - це сума колонок № 15 та № 17 (сума вкладу разом з нарахованими процентами станом на 31 березня 2014 року включно (або станом до 01 квітня 2014 року), що становить "2 204 800,68" грн або у валюті договору 201 267,11 дол. США;
договором банківського рахунку від 06 липня 2012 року
№ SAMDN11000065514269 за картковим рахунком № НОМЕР_2 картка "Депозит картка" з терміном дії картки до 30 листопада 2014 року: у колонці № 3 "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) від 01 квітня 2014 року в графі "(код) номер контрагента/інсайдера банку" зазначений ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - " НОМЕР_4"; у колонці № 9 зазначеного Звіту зазначений номер "SAMDN11000065514269", укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" договору банківського рахунку; у колонці
№ 10 Звіту зазначено "06.07.2012 року", тобто виникнення основного зобов`язання за договором № SAMDN11000065514269; у колонці № 12 Звіту зазначений код валюти договору "840" - долар США; у колонці № 13 Звіту напроти цього договору процентна ставка не зазначена, адже за картковим рахунком проценти не нараховуються; у колонці № 15 Звіту зазначена "балансова вартість зобов`язання (основна сума)" станом на березень місяць 2014 року, що становить "49 889,32" грн у національній валюті, або у валюті договору код валюти "840" з урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 31 березня 2014 року - "4 554,19" дол. США; у колонці № 17 "балансова вартість зобов`язання - нараховані витрати" - не зазначена, адже нарахування процентів договором банківського рахунку не передбачено; у колонці № 18 Звіту зазначена "загальна сума зобов`язань банку" - це сума колонок № 15 та № 17 - вона є незмінною, оскільки проценти за договором банківського рахунку не нараховуються, та становить "49 889,32" грн у національній валюті, що у валюті договору код валюти "840" з урахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на 31 березня 2014 року становить "4 554,19" дол. США.