ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 420/13/21
адміністративне провадження № К/9901/29007/21, К/9901/27346/21, К/9901/29632/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/13/21
за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційними скаргами Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року (прийняте у складі головуючого судді - Глуханчука О.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача - Кравця О.О., суддів: Зуєвої Л.Є., Коваля М.П.) та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача - Кравця О.О., суддів: Зуєвої Л.Є., Коваля М.П.)
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, в якому просив стягнути на підставі статті 236 КЗпП з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.04.2018 року по 14.10.2020 року при затримці виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі № 815/2163/15 про поновлення на роботі у розмірі 863 740 грн. (вісімсот шістдесят три тисячі сімсот сорок гривень).
2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №815/2163/15 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.03.2015 № 210к про звільнення та поновлено позивача на посаді прокурора Приморського району м.Одеси. Однак, вказане рішення суду в частині поновлення на посаді виконано відповідачем лише 15 жовтня 2020 року, тому на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання судового рішення.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури України. Наказом Генерального прокурора України № 1059к від 25.07.2014 року, старшого радника юстиції ОСОБА_1 призначено прокурором Приморського району м. Одеси Одеської області строком на п`ять років.
3.1. Наказом Генерального прокурора України № 210к від 23.03.2015 року старшого радника юстиції ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Приморського району м. Одеси Одеської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 ст.36 КЗпП України.
3.2. ОСОБА_1 оскаржив своє звільнення у судовому порядку.
3.3. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №815/2163/15 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України, треті особи: Прокурор Приморського району міста Одеси, Міністрерство юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу. Визнано протиправним та скасувано наказ Генерального прокурора України від 23.03.2015 року № 210к про звільнення старшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора Приморського району м. Одеси у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Приморського району м. Одеси. Стягнуто з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2015 року по 18.04.2018 року у розмірі 294679 грн. У задоволенні решти позову відмовив.
3.4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 815/2163/15 абзац шостий резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року змінено: замість вислову "середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.03.2015 року по 18.04.2018 року у розмірі 294679 грн." вказати "середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 березня 2015 року по 18 квітня 2018 року у розмірі 293913 (двісті дев`яносто три тисячі дев`ятсот тринадцять) грн. 60 копійок.".
3.5. 20 січня 2020 року позивачем до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано клопотання у порядку статті 382 КАС України щодо зобов`язання відповідачів у справі № 815/2163/15 подати звіт про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року.
3.6. Наказом Генерального прокурора №405к від 15 жовтня 2020 року скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 березня 2015 року №210к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Приморського району м. Одеси Одеської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п.7-2 ст.36 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Приморського району м.Одеси Одеської області.
3.7. Листом від 15 жовтня 2020 року вих. №07-22909-20 відповідачем повідомлено позивача про прийняття Наказу Генерального прокурора №405к від 15 жовтня 2020 року про поновлення на посаді прокурора Приморського району м. Одеси Одеської області.
3.8. У зв`язку з поверненням поштових відправлень без вручення адресату, на адреси позивачу у м. Києві та м. Одесі повторно направлялись листи-повідомлення.
3.9. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 року прийнято звіт Офісу Генерального прокурора про виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018 року у справі № 815/2163/15 у частині поновлення позивача на посаді прокурора Приморського району м. Одеси Одеської області на підставі наказу Офісу Генерального прокурора від 15.10.2020 року № 405к.
3.10. 10 грудня 2020 року представник позивача - адвокат Отрош В.М. звернувся до Офісу Генерального прокурора та Одеської обласної прокуратури з листом-претензією, у якому запропоновано у добровільному порядку здійснити на користь ОСОБА_1 оплату середнього заробітку за період вимушеного прогулу за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі з 18.04.2018 року по 14.10.2020 року.
3.11. У відповідь на вказане звернення Одеська обласна прокуратура листом від 17 грудня 2020 року № 11-4311-20 повідомила що питання стосовно виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18.04.2018 року по 14.10.2020 року може бути вирішено у судовому порядку.
3.12. Вказані обставини слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення від 18 квітня 2018 року у справі № 815/2163/15 про поновлення на роботі.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року позов задоволено.
4.1. Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 19.04.2018 року по 14.10.2020 року у розмірі 863 740, 30 грн. (вісімсот шістдесят три тисячі сімсот сорок гривень 30 коп.) з відрахуванням з нього податків і обов`язкових платежів.
4.2. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
4.3. Також суд зазначив про дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2021 року змінено Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року: у абзаці другому резолютивної частини замість цифр: " 863 740,30 грн. (вісімсот шістдесят три тисячі сімсот сорок гривень 30 коп.)" вказати: " 560 868,57 грн. (п`ятсот шістдесят тисяч вісімсот шістдесят вісім 57 коп.)" .
5.1. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року залишено без змін.
5.2. Змінюючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив у розрахунку з раніше визначеного постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року по справі №815/2163/15 розміру середньоденної заробітної плати позивача - 382,70 грн.
5.3. Щодо отримання позивачем свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю, суд зазначив, що по-перше: лише отримання свідоцтва не є доказом фактичного здійснення адвокатської діяльності, по-друге: тлумачення частини другої статті 235 КЗпП, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, свідчить, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
IV. Касаційне оскарження
6. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідачі подали до Верховного Суду касаційні скарги.
6.1. Одеська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначають, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 233 та 236 КЗпП, та не застосував частину 5 статті 122 КАС України без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №815/2681/17, від 22 січня 2020 року у справі №620/1982/19 та від 14 липня 2021 року у справі №1340/4393/18.
6.2. У зв`язку із наведеним Одеська обласна прокуратура просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а позов залишити без розгляду.
6.3. Офіс Генерального прокурора просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
7. Відзиви на касаційні скарги відповідачів позивач не подав.
8. Позивач, не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції в частині, якою змінено рішення суду першої інстанції, подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
8.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції при застосуванні положень пункту 10 постанови КМУ №100 не у повному обсязі врахував висновки щодо застосування даної норми у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 17 червня 2020 року у справі №820/1505/18, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14 та від 15 жовтня 2020 року у справі №826/5842/15.
8.2. У зв`язку із наведеним ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині зміни рішення суду першої інстанції.
9. Офіс Генерального прокурора посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги позивача просить залишити її без задоволення.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
14. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
16. Пунктом першим частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
17. Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
18. Згідно з частиною 7 статті 235 Кодексу законі про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
19. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
VI. Позиція Верховного Суду
20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
21. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
22. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
23. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування судами норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з такого.
24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача.
25. Згідно з приписами статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
26. Приписами статей 129, 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання, що є однією із основних засад судочинства.
27. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого застосовується судом як джерело права відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", неодноразово звертав увагу на те, що "право, передбачене частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла остаточному та обов`язковому судовому рішенню залишатися без дії на шкоду однієї зі сторін" (рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі Hornsby v. Greece ("Хорнсбі проти Греції"), п.40), рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі Shmalko v. Ukraine ("Шмалько проти України"), п. 43).
28. Статтею 235 КЗпП України визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
29. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі №815/2163/15 поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Приморського району м. Одеси.
30. Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов?язків.