Постанова суду № 540/1694/19 від 10.11.2022 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 540/1694/19

адміністративне провадження № К/9901/19911/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року прийняту в складі: головуючого судді Попова В.Ф.) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ

СПРАВИ І . Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - ГУ ДПС, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 року:

- №0019621306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 1 389 173,76 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 347 293,44 грн.;

- №0019641306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 463 526,40 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 365881,60 грн.;

- №0019661306 про застосування штрафу у сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб відповідно до п.121.1 статті 121 Податкового кодексу України;

- №0019631306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 115764,48 грн. за основним платежем, та за штрафними санкціями на суму 28941,12 грн.;

- №0019611306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 15000 грн. за основним платежем, та застосовано штрафну санкцію в сумі 3750 грн.;

- №0019671306 про застосування штрафу в сумі 2890 грн. за платежем податок на додану вартість відповідно до п. 120.1 статті 120 Податкового кодексу України;

- №0019651306 про застосування штрафу у сумі 340 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України;

а також визнати протиправними та скасувати

- рішення №0005071306 від 20.05.2019 року про застосування штрафних санкцій в сумі 170 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування";

- рішення №0005061306 від 20.05.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску в сумі 34050,13 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002131306 від 20.05.2019 року на суму 239 224,26 грн..

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що побудовані багатоквартирні будинки є його власним нерухомим майном як фізичної особи. Тому дохід отриманий від продажу квартир оподатковується в порядку передбаченому статтею 172.1-171.2 статтею 172 ПК України, за ставкою 5%. Ці квартири були частиною багатоквартирного будинку, що був збудований на земельній ділянці, що належить на праві власності як громадянину, а не підприємцю й це не заперечується відповідачем. При здійсненні продажу нерухомості сплатив податок на доходи фізичних осіб у за ставками 5%, як це передбачено приписами статті 167 Податкового кодексу України. Юридичний статус "фізична особа-підприємець" сам по собі ніяким чином не обмежує будь-яких прав фізичної особи, які випливають з її цивільної право - та дієздатності. Відповідачем не наведено в акті перевірки доказів використання позивачем прийомів і методів, притаманних підприємницькій діяльності, як то реклама тощо, які б вказували про намір отримувати дохід від продажу збудованих житлових будівель. У зв`язку із викладеними обставинами податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними і підлягають скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що розглядувана діяльність позивача має всі ознаки підприємницької діяльності та не може розцінюватись як задоволення власних потреб саме як фізичної особи.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 16 грудня 2020 року ФОП ОСОБА_1 не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2020 року у справі №540/1694/19 та направити справу для продовження розгляду до Херсонського окружного адміністративного суду.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №540/1694/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні не правильно застосував статті 42 Конституції, статей 24, 50, 51 ЦКУ, статей 3, 42, 55 ГКУ, пп.14.1.36 п.14.1 статті 14 ПКУ, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15 (Провадження № 12-118гс18), що є підставою для касаційного оскарження у відповідності до п. 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3. Так, позивач указує, що він - ОСОБА_1 був зареєстрованим як фізична особа-підприємець Суворовським РУЮ у м.Херсоні 22.03.2002 року, №2 499 017 0000 01126 за кодом основного виду економічної діяльності 68.20: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 47.17-інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 63.11- оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність, в той же: час, діяльність за кодами 41.20 -"будівництво житлових і нежитлових будівель",43.1- "Знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику",68.10- "купівля та продаж власного нерухомого майна" у нього не була зареєстрована, тому оподаткування його доходів має здійснюватися із застосуванням встановлених Податковим кодексом України правил загальної системи оподаткування для платників податків - фізичних осіб, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. А, відтак, його діяльність в якості фізичної особи-підприємця не пов`язана з будівництвом об`єктів нерухомості та їх продажу.

5.4. Також наголошує, що законодавством не передбачено надання фізичній особі статусу фізичної особи-підприємця в обхід установленій процедурі, в тому числі й за рішенням будь-якого суб`єкта владних повноважень. Вчинення таких дій суб`єктом владних повноважень безумовно свідчить про порушення принципу належного урядування та безпідставне втручання до майнових прав фізичної особи.

5.5. Позивач зауважує, що за правовими висновками Верховного Суду процесуальним законодавством саме на суд покладено обов`язок офіційного з`ясування всіх обставин справи, що зобов`язує суддю (суд) вживати всіх необхідних заходів для його виконання поряд зі змагальністю і диспозитивністю судового процесу.

5.6. Крім того, акцентує увагу на відсутність у наказі від 27.03.2019 р. за №459 підстави для проведення перевірки фізичної особи- ОСОБА_1 свідчить про протиправність проведення перевірки, відсутні правові наслідки такої, що також є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень.

5.7. При цьому що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п.78.4 статті 78 ПК України щодо пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

6. Відповідач у письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечував, уважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої та апеляційної інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законним.

7. Позивач надіслав на адресу Верховного Суду відповідь на відзив.

8. 19 листопада 2020 року справа №540/1694/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, що у період з 15.04.2019 року по 19.04.2020 року Головним управлінням у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.05.2016 року по 01.01.2019 року.

10. За наслідками проведеної перевірки складено акт від 25.04.2019 року №226/21-22-13-06/ НОМЕР_1, у якому зазначено про виявлення в ході проведення перевірки наступних порушень:

1. п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки книги обліку доходів і витрат за 2016-2018 роки;

2. п. 177.5, п. 177.11 ст.177, п. 179.1, п. 179.2 статті 179 Податкового кодексу України, в частині неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2017 та 2018 роки;

3. абз. 2 п.291.4 ст.291 та відповідно п.293.8 статті 293 Податкового кодексу України, а саме не нарахування єдиного податку фізичної особи підприємця II (другої групи) від суми перевищення доходів у II (другому) кварталі 2017 року на суму 15000,0 грн.;

4. пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, 168.2.1 п. 168.2 ст.168, п. 177.2, п.177.4 статті 177 Розділу IV Податкового кодексу України, а саме не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності за період з 01.07.2017 року по 01.01.2019 року на загальну суму 1389473,76 грн., в тому числі за 2017 рік у розмірі 565904,52 грн., за 2018 рік у розмірі 823269,24 грн.;

5. п. 7 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне" від 08.07.2010 р. №2464- VI, а саме не подання звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичної особи - підприємця за 2018 рік;

6. п. 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 239 224,26 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 101277,0 грн., за 2018 рік на суму 137947,26 грн.

7. п. 177.2, п.177.4 ст.177, п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, а саме, занижено суму військового збору з чистого оподаткованого доходу від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 115764,48 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 47158,71 грн., за 2018 рік на суму 68605,77 грн.

8. п. 49.1, п.49.2 ст. 49 та п.202.1 ст. 202 Податкового кодексу України в частині неподання декларацій з податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) місяць з серпня 2017 року по грудень 2018 року включно;

9. статті 180, п.181.1 ст.181, ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Розділу V Податкового кодексу України, а саме не нарахування та не сплата до бюджету податку на додану вартість на доходи отримані від впровадження (здійснення) підприємницької діяльності за період з 13.07.2017 року по 01.01.2019 року на загальну суму 1463526,4 грн., у тому числі за 2017 рік на суму 548782,8 грн., за 2018 рік на суму 914743,6 грн.

11. За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.05.2019 року:

- №0019621306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 1389173,76 гри. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 347293,44 грн.;

- №0019641306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, в сумі 1463526,40 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в сумі 365881,60 грн.;

- №0019661306 про застосування штрафу у сумі 510 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України;

- №0019631306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 115764,48 грн. за основним платежем, штрафна санкція - 28941,12 грн.;

- №0019611306, яким збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 15000 грн. за основним платежем, штрафна санкція - 3750 грн.;

- №0019671306 про застосування штрафу у сумі 2890 грн. за платежем податок на додану вартість відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002131306 від 20.05.2019 року.

12. У ході проведення перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за даними отриманих документів, а також згідно відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб про суму отриманого доходу та даними АIС "Податковий блок", отримував дохід від здійснення (провадження) підприємницької діяльності, а саме від будівництва та продажу об`єктів нерухомого майна. При цьому, встановлено, що перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (II група) ФОП ОСОБА_1 за перше півріччя 2017 року отримав дохід в сум 1600000 грн., тоді як сума отриманих доходів платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, як платника II групи єдиного податку, не повинна перевищувати 1500000 грн. Сума перевищення в даному випадку склала 100 000 грн. Податковий орган посилався на те, що в порушення вимог п. 293.8 статті 293 ПК України ФОП ОСОБА_1 не була застосована ставка податку у розмірі 15 відсотків від суми перевищення, а тому на суму перевищення податковим органом нараховано єдиний податок у розмірі 15 %, що склало 15 000 грн.

13. Загальна сума доходу позивача за 2017 рік, за даними податкового органу, склала 3143914 грн. Відповідач у акті зазначив, що після перевищення встановленої для платників другої групи єдиного податку допустимої суми доходів (1500000 грн.) та втрати права перебування на спрощеній системі оподаткування, позивачем, у порушення п. 298.3 статті 298 ПК України не здійснено застосування іншої ставки єдиного податку для платників III групи єдиного податку та не здійснений перехід на сплату інших податків зборів, визначених Податковим кодексом України.

14. Так, у ході перевірки податковим органом установлено, що позивачем, як приватним підприємцем, у порушення статтей 176 та 177 ПК України за 2017-2018 роки не відображені доходи від здійснення підприємницької діяльності будівництва житлових будівель (код ВЕД 41.20), знесення та підготовчих робіт на будівельному майданчику (код ВЕД 43.1), купівлі та продажу власного нерухомого майна (код ВЕД 68.10), а саме, не відображені у податковій звітності доходи, отримані від продажу об`єктів нерухомого майна (квартир) за 2017 рік в сумі 2 283 914 грн. та за 2018 рік 4573718 грн.

15. Податковий орган дійшов висновку, що позивачем протягом 2017-2018 років здійснювалась самостійна, ініціативна, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних соціальних результатів та одержання прибутку, однак, доходи від здійснення вказаної підприємницької діяльності не були відображені у податковому обліку фізичної особи-підприємця, та позивачем не здійснювалась сплата податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску та військового збору.

16. Крім того, відповідачем встановлено неподання позивачем обов`язкової податкової звітності, у зв`язку з чим до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції.

17. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття рішеннь, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

18. Предметом спору у цій справі є оподаткування фізичною особою-підприємцем доходу, отриманого внаслідок систематичного продажу нерухомого майна впродовж 2017 - 2018 років із відповідними відрахуванням обов`язкових податків на зборів.

19. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

22. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

23. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку регламентовано главою 1 Розділу XIV Податкового кодексу України.

24. Відповідно до п.п. 291.2, 291.3 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

25. Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

26. До другої групи єдиного податку належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

27. Згідно абз. 1 та 7 пп. 298.2.3. п. 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; а також у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

28. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування регулюється статтею 177 Податкового кодексу України.

29. Так, пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, зокрема, 18 відсотків.

30. Відповідно до п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

31. Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності наведено у п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

32. Суд звертає увагу, що у цій справі спірним стало питання чи вважається діяльність із будівництва та продажу нерухомого майна, яка здійснювалась ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років підприємницькою діяльністю, та яким чином повинно бути оподатковано доходи від такого виду діяльності.

33. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

34. У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

35. У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

36. Згідно статті 42 Конституції України, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

37. Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців є відкритою.

38. Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

39. У постанові від 03.04.2019 року у справі 753/16525/16-ц Велика Палата Верховного Суду визначила співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи-підприємця та їх правового статусу.

40. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

41. Слід зазначити, що фізична особа перебуваючи у статусі суб`єкта підприємницької діяльності може здійснювати договірні відносини від свого імені, як фізична особа, однак, таку діяльність слід відрізняти від підприємницької діяльності.

42. Статтею 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

43. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

44. Відповідно до статей 42, 43 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

45. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

46. Отже, підприємницьку діяльність можна представити як сукупність постійно або систематично здійснюваних дій щодо виробництва матеріальних і нематеріальних благ, реалізації на ринку товарів, виконання робіт або надання послуг з метою отримання прибутку. Прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань (п. 1 ст. 142 Господарського кодексу України).

47. Таким чином, підприємницька діяльність особи має певні притаманні їй ознаки, які передбачають систематичне прийняття особою самостійних рішень щодо здійснення операцій, спрямованих на отримання прибутку, що супроводжується прийняттям взятих на себе ризиків.

48. Податковим органом у ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та протягом 2017-2018 років здійснював систематичне будівництво та продаж нерухомого майна (однотипних квартир) у кількості 9 штук у 2017 році та 21 штуки у 2018 році.

49. Указані операції позивача підтверджені відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявними деклараціями про початок виконання будівельних робіт "Реконструкція власних квартир НОМЕР_7, НОМЕР_8 шляхом об`єднання в одну чотирьох кімнатну для поліпшення житлових умов: АДРЕСА_1" від 15.04.2013р. №ХС 082131050612; про початок виконання будівельних робіт "Будівництво житлового будинку: АДРЕСА_2 від 11.12.2015 року №ХС 082153441560, про початок виконання будівельних робіт "Будівництво п`ятиповерхового житлового будинку з мансардним поверхом та підвалом: . АДРЕСА_2 від 02.12.2016 року №083163371546, деклараціями про готовність об`єктів до експлуатації "Реконструкція власних квартир НОМЕР_7, НОМЕР_8 шляхом об`єднання в одну чотирьох кімнатну для поліпшення житлових умов: АДРЕСА_1" від 08.05.2013р. №ХС 142131280004, про готовність об`єкта до експлуатації "Будівництво п`ятиповерхового житлового будинку з мансардним поверхом та підвалом: АДРЕСА_2 від 26.12.2016 року № 143163610454.

50. Крім того, сума нарахованого ФОП ОСОБА_1 доходу підтверджується відомостями задекларованими приватними нотаріусами: ОСОБА_3 (і.п.н. НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_4 ), ОСОБА_6 (і.п.н. НОМЕР_5 ), ОСОБА_7 (і.п.н. НОМЕР_6 ).

51. Встановлена множинність фактів будівництва та продажу об`єктів нерухомого майна (за розглядуваний період продано 30 об`єктів нерухомого майна), систематичність такого продажу протягом двох років свідчить, на думку колегії суддів, про вчинення позивачем саме підприємницької діяльності як суб`єктом господарювання - підприємцем, з метою отримання прибутку.

52. З огляду на все викладене, Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що розглядувана діяльність позивача має всі ознаки підприємницької діяльності та не може розцінюватись як задоволення власних потреб саме як фізичної особи.

53. Оскільки позивачем фактично здійснювалась підприємницька діяльність, тому оподаткування доходів, отриманих за наслідками такої діяльності повинно відбуватись відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

54. Стосовно посилань позивача на те, що він не зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця за такими кодами діяльності як будівництво житлових будівель (код ВЕД 41.20), знесення та підготовчі роботи на будівельному майданчику (код ВЕД 43.1), купівля та продаж власного нерухомого майна (код ВЕД 68.10), що свідчить про невиникнення у нього обов`язку щодо подачі податкової звітності, сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску та військового збору, а також на те, що податковий орган позбавлений можливості надавати фізичній особі статус фізичної особи-підприємця в обхід встановленої процедури, є необґрунтованим та не приймається до уваги колегією суддів, з огляду на наступне:

55. Так, у перевіряємий період позивач уже мав статус фізичної особи-підприємця, оскільки зареєстрований 22.03.2002 року Суворовським районним управлінням юстиції у м. Херсоні (номер державної реєстрації: 2499017000001126). Основним видом економічної діяльності позивача в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано 68.20: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. За вказаним видом економічної діяльності позивач зареєструвався як платник другої групи єдиного податку.

56. Проте, упродовж 2017-2018 років позивач здійснював інші види підприємницької діяльності. Така ситуація передбачалась чинними на момент виникнення спірних правовідносин і чинними на теперішній час положеннями Податкового кодексу України. Так, в силу абз. 7 пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, платник єдиного податку зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

57. Статтею 177 ПК врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

................

Перейти до повного тексту