ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/18588/14
адміністративне провадження № К/990/19020/22, №К/990/21114/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
за участю:
секретаря судового засідання Момотюк Ю.С.
учасників справи:
позивача - ОСОБА_1
представника ДПС України - Волосовської А.В., Тюрменка В.В.
представника ГУ ДПС України у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС - Федоса А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/18588/14
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів
за касаційними скаргами Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Качура І.А.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М., Чаку Є.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач-1), Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ Міндоходів у Київській області), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства доходів та зборів України "Про звільнення ОСОБА_1" від 29 жовтня 2014 року №2166-о;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області;
1.3. допустити негайне виконання постанови у порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України;
1.4. стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за час вимушеного прогулу;
1.5. стягнути з ГУ Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 05 жовтня 2021 року замінено первинного відповідача - Міністерство доходів і зборів України Державною податковою службою України, а відповідача ГУ Міндоходів у Київській області замінено на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
3. Наказом Міністерства доходів та зборів України "Про звільнення ОСОБА_1" від 29 жовтня 2014 року №2166-о відповідно до підпункту 1 пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VІІ (далі - Закон №1682-VІІ) та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 полковника податкової міліції звільнено з посади та податкової міліції з постановкою на військовий облік за п. 62 п.п. "а".
3.1. Підставою прийняття цього наказу слугувала довідка про результати перевірки відомостей, зазначених в особовій справі ОСОБА_1 .
4. Не погоджуючись з наказом про його звільнення, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
5. Кабінетом Міністрів України 21 серпня 2019 року прийнято Розпорядження №682-р "Питання Державної податкової служби" (далі - Розпорядження №682-р) щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
6. Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 893 (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.
7. Права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (абзац 4 пункту 2 Постанови № 893).
8. Наказом Державної податкової служби України від 30 вересня 2020 року № 529 утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
9. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, позов задоволено частково.
9.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів та зборів України "Про звільнення ОСОБА_1" від 29 жовтня 2014 року №2166-о.
9.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року.
9.3. Стягнуто з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 жовтня 2014 року по 05 жовтня 2021 року у розмірі 731 066,05 грн.
9.4. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді у Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області з 30 жовтня 2014 року.
9.5. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 12 655,50 грн.
9.6. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
10. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застосування до позивача заборон, передбачених положеннями Закону №1682-VІІ, не може вважатися ані пропорційним, ані необхідним у демократичному суспільстві, та створює передумови для порушення з боку України міжнародних зобов`язань за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Не доведено і правомірності застосування до позивача процедур, передбачених цим Законом №1682-VІІ, що за висновками судами попередніх інстанцій, у свою чергу зумовлює висновок про недоведеність правомірності прийняття спірного наказу з підстав, у ньому зазначених, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправним та скасування спірного наказу від 29 жовтня 2014 року №2166-о про звільнення позивача. 10.1. Вирішуючи питання про поновлення позивача на попередній роботі та обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на відсутність посади заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області, як власне і ГУ Міндоходів у Київській області, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про необхідність поновлення позивача на посаді у Головному управлінні ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління ГУ Міндоходів у Київській області.
10.2. Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та дійшов висновку, що сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 731066,05 грн підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС.
10.3. Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди за необґрунтованістю.
ІV. Касаційне оскарження
11. 22 липня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року.
12. На обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення, неправильно застосували положення Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (далі - Постанова № 1200) та порушили приписи статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а суд апеляційної інстанції не урахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у справах №826/9815/18, №826/18481/14, №826/14904/18, №826/2850/17, №640/19105/19, №803/130/16, №816/1231/15, у зв`язку з чим дійшли помилкового, на переконання скаржника, висновку про визначення Державної податкової служби України правонаступником Міністерства доходів і зборів України.
12.1. Скаржник також зазначає, що судами попередніх інстанцій не досліджено положення Постанову №1200, розділу ХVІІІ-2 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 134 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), Закону України "Про Бюро економічної безпеки України" від 28 січня 2021 року № 1150-ІХ (далі - Закон № 1150-ІХ), відповідно до яких підрозділи податкової міліції, до якої належала посаду позивача, яку він займав до звільнення, не мають жодного стосунку до Державної податкової служби України, у складі якої відсутні підрозділи податкової міліції, натомість функції та повноваження податкової міліції наразі здійснюються Бюро економічної безпеки України.
12.2. Одночасно із цим скаржник, покликаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 грудня 2018 року №807/2391/15, від 26 травня 2021 року у справі №260/261/20, від 27 квітня 2021 року в справі №826/8332/17, від 20 січня 2021 року у справі №640/18679/18, від 20 січня 2021 року у справі №804/958/16, від 11 лютого 2021 року у справі №640/21065/18, від 31 травня 2021 року у справі №0840/3202/18, від 06 липня 2021 року у справі №640/3456/20, від 06 липня 2021 року у справі №640/1627/20, від 03 червня 2020 року у справі №817/3431/14, наполягає, що судами попередніх інстанцій не правильно застосовано норми статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9 та безпідставно поновлено позивача у Головному управлінні ДПС у Київській області на посаді, яка рівнозначна посаді заступника начальника оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області, тобто на посаді, яку він не займав.
13. Касаційна скарга не містить клопотання про розгляд справи за участі представника Державної податкової служби України.
14. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової служби України. Витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справи № 826/18588/14.
15. 25 серпня 2022 року справа № 826/18588/14 надійшла до Верховного Суду.
16. 02 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, у якому позивач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
17. Відзив на касаційну скаргу містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача.
18. На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції Головним управлінням ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 09 серпня 2022 року.
19. Наведені Головним управлінням ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС доводи та аргументи на обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є аналогічними доводам, вкладеним Державною податковою службою України у касаційній скарзі. Зокрема, скаржник наполягає, що Головне управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС не є правонаступником ГУ Міндоходів у Київській області.
20. Касаційна скарга не містить клопотання про розгляд справи за участі представника Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС.
21. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС.
22. Від інших учасників справи відзивів на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області в особі відокремленого підрозділу ДПС не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
27. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
28. Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
29. Статтею 52 КАС України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та указано, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
30. Згідно з пунктами 5 та 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 (надалі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
31. За приписами пункту 8 Порядку № 1074 внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам.
32. Відповідно до частини п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
33. 18 грудня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" якою, відповідно, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.
34. Відповідно до абзаців 3 та 4 пункту 2 Постанови № 1200 Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.
34.1. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.