ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 500/1185/21
адміністративне провадження № К/990/5616/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства юстиції України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року (у складі: головуючого судді Чепенюк О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (у складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.),
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. 16 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України (далі - СБУ), Управління СБУ в Сумській області, в якому просив:
визнати протиправними та скасувати накази, якими його звільнено з посади начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014 та військової служби СБУ з 03.12.2018;
поновити його на посаді начальника Управління СБУ в Сумській області з 04.11.2014 та на військовій службі СБУ із 03.12.2018;
зобов`язати СБУ надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади".
2. Разом із з позовною заявою позивачем була подана до суду заява про поновлення процесуальних строків, у якій ОСОБА_1 зазначив, що лише 22.02.2021 йому стало відомо, що 10.08.2018 під час перебування у щорічній відпустці (з 27.07.2018 по 03.12.2018) було видано наказ про звільнення його зі служби. З наказами про звільнення з посади начальника Управління СБУ в Сумській області (з 04.11.2014) та переведення у розпорядження Голови СБУ (з 04.11.2014) він не ознайомлений по даний час, про це йому було повідомлено лише в усній формі 12.02.2021 в телефонній бесіді (том 1 а.с.188-189).
3. Також у заяві про поновлення процесуальних строків ОСОБА_1 зазначав, що перебування в розпорядженні не передбачає відвідування місця роботи, а передбачає очікування нового призначення чи доручення, то й дізнатись про існування спірних наказів він не міг.
4. У відповідності до листа від 22.02.2021 №69/12-9-64-234/22, наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 10.08.2018 № 1021-ОС, його звільнено з військової служби за підпунктом "а" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБУ та підпунктом "з" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у запас СБУ з 03.12.2018. Проте ні листом від 22.02.2021 №69/12-9-64-234/22, ні листом від 10.03.2021 №69/12-1-64/1-234/22 позивачу не надано жодних копій наказів.
5. За таких обставин ОСОБА_1 зазначає, що до моменту отримання вказаних листів, якими повідомлено про оскаржувані накази про звільнення з посади начальника Управління СБУ в Сумській області та звільнення з військової служби, у нього не було об`єктивної змоги зробити достовірний висновок про те, що його звільнення з посади відбулося у зв`язку з люстрацією, та не було достатніх підстав для звернення до суду.
6. Ухвалою судді від 22.03.2021 позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків - десять днів з дня отримання вказаної ухвали. Позивачу у цей строк необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду, зокрема, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку (за їх наявності), та доказів поважності причин недотримання строку звернення до суду.
7. На усунення недоліків позовної заяви представником позивача адвокатом Гуралем Р.В., серед іншого, подана заява про поновлення процесуального строку (строку звернення до суду) від 07.04.2021 (том 1 а.с.32-34), у якій заявник зазначав, що наявна в адміністративній справі №500/197/21 довідка Управління СБУ в Тернопільській області №8-вк від 21.01.2019 не є належним доказом обізнаності позивача про його звільнення; натомість, СБУ у відповідь на заяву позивача від 15.02.2021 листом від 24.02.2021 за № 22/3/7-1042/67 надіслала йому витяг з наказу Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС; вказаний лист отриманий позивачем 11.03.2021; до вказаної дати будь-яка інформація, наявна у позивача про його ймовірне звільнення потребувала підтвердження у встановленому законом порядку - наказом про звільнення, що об`єктивно перешкоджало звернутися до суду з позовом в місячний строк, визначений у частині п`ятій статті 122 КАС України.
8. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 12.04.2021 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гураля Р.В. про поновлення строку звернення до суду з позовом до СБУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до СБУ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу (том 1 а.с.72-80).
9. За наслідками апеляційного перегляду цього судового рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 про повернення позовної заяви - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10. У цій постанові суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначав, що копію оскаржуваного наказу позивач отримав на його запит згідно супровідного листа СБУ від 24.02.2021 № 22/3/7-1042/67; суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо пропуску строку звернення до суду, послався на обізнаність позивача із існуванням наказу про його звільнення від 10.08.2018 з огляду на подання позову 21.01.2021 та подання до суду довідки Управління СБУ в Тернопільській області №8-вк від 21.01.2019. Суд апеляційної інстанції вказував, що наявна в матеріалах справи копія довідки від 21.01.2019 №8-вк не містить адресата; зазначено, що її видано для пред`явлення за місцем вимоги, при цьому відповідач не довів, що вказана довідка була видана позивачу безпосередньо і також відсутні відомості щодо дати отримання позивачем цього документу.
11. Після повернення адміністративної справи з Восьмого апеляційного адміністративного суду ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання (том 1 а.с.196-197).
12. 27 серпня 2021 року до суду першої інстанції надійшов відзив на позов (том 1 а.с.206-220), у якому відповідач вказував на недотримання ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби та просить залишити позов без розгляду через пропущення строку звернення до суду.
13. Одночасно з відзивом на позов до суду надійшло клопотання представника СБУ України про залишення позову без розгляду через пропущення строку звернення до суду (том 1 а.с.241-245). Мотиви клопотання аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов, та зводились до того, що ОСОБА_1 вперше звернувся до суду з ідентичним позовом 21.01.2021, відтак достовірно знав про сам факт та дату звільнення з військової служби; натомість у заяві про поновлення строку звернення до суду стверджує, що нібито лише з листа Управління СБУ в Тернопільській області від 22.02.2021 № 69/12-9-64 234/22 йому стало відомо, що його звільнено з військової служби; згодом у тій самій заяві про поновлення процесуальних строків позивач зазначав, що 12.02.2021 в телефонній бесіді в усній формі йому вперше було повідомлено про його звільнення з військової служби СБУ.
14. Разом з тим, відповідач зазначав, що ще 05.07.2018 Управлінням роботи з особовим складом СБУ (далі - УРОС СБУ) ОСОБА_1 був надісланий лист № 11/2-6399к про те, що з 23.06.2018 Законом України від 05.04.2018 № 2397-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби" унормовано питання звільнення в особливий період військовослужбовців, до яких застосовано заборону, передбачену частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", та які зараховані у розпорядження відповідних начальників за підпунктом "ж" пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 № 1262; у зв`язку із цим позивачу було запропоновано в термін до 19.07.2018 прибути до УРОС СБУ для оформлення відповідних документів та надання відповідних роз`яснень; з позивачем наприкінці липня 2018 року були проведені бесіди перед звільненням, в ході яких обговорено питання щодо порядку звільнення, підстав і строків подання документів до звільнення, ознайомлено з поданням до звільнення та розрахунком вислуги років для призначення пенсії, встановлено, що облікові документи для постановки на військовий облік позивача будуть надіслані до Управління СБУ в Тернопільській області за місцем постійного проживання позивача.
15. Відповідач вказував, що Наказом Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "а" пункту 61 та підпункту "з" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами 3 або 4 статті 1 Закону України "Про очищення влади"), та запропоновано прибути і ознайомитися з наказом, від чого останній відмовився, про що було складено відповідний акт; у вересні 2018 року в приміщенні Управління СБУ в Тернопільській області ОСОБА_1 особисто ознайомився із витягом з наказу Голови СБУ від 10.08.2018 № 1021-ос про його звільнення з 03.12.2018 з військової служби; 16.01.2019 позивач звернувся до Управління СБУ в Тернопільської області із заявою від 15.01.2019 про видачу витягу з наказу Голови СБУ щодо підстав його звільнення з органів СБУ; у відповідь на згадане звернення листом від 21.01.2019 №69/22-1-10-312/22 ОСОБА_1 було надано довідку щодо підстав звільнення у запас СБУ № 8-вк від 21.01.2019, яку він особисто отримав 23.01.2019; 28 вересня 2020 року позивач знову звернувся до Управління СБУ в Тернопільської області із заявою від 28.09.2020 про видачу завіреної копії послужного списку щодо проходження ним військової служби в органах СБУ; довідку від 08.10.2020 про періоди проходження військової служби з 31.08.1992 по 03.12.2018 він особисто отримав 08.10.2020; 12 лютого 2021 року позивач у черговий раз звернувся до Управління СБУ в Тернопільській області із заявою щодо надання копій документів про обставини звільнення з військової служби, оскільки нещодавно йому стало відомо про його звільнення. 23.02.2021 він особисто отримав відповідь на звернення та копії запитуваних документів.
16. Представник відповідача вказував, що про ймовірне порушення свого права позивач дізнався щонайменше ще:
у 2018 році при оформленні та ознайомленні з документами про звільнення з військової служби СБУ;
у січні 2019 року під час отримання на своє звернення довідки щодо підстав звільнення з військової служби СБУ;
у жовтні 2020 року під час отримання на своє звернення довідки про періоди проходження військової служби;
у січні 2021 року, звертаючись до суду з позовною заявою до СБУ, Управління СБУ в Сумській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство юстиції України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії.
17. Відповідач зауважував, що невжиття позивачем активних дій у період з серпня 2018 року до моменту подання позову свідчить про пасивність його поведінки у реалізації права на пред`явлення позову. Жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач ні у своїй позовній заяві, ні у заяві про поновлення процесуальних строків не зазначив та, відповідно, не підтвердив будь-якими належними доказами; посилання позивача на факт отримання ним 22.02.2021 листа № 69/12-9-64 234/22, як на дату, з якою слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом, не можна брати до уваги, оскільки про звільнення і підстави до звільнення з військової служби позивач дізнався одночасно із отриманням вищенаведених довідок, листів, повідомлень ще у 2018-2020 роках.
18. 21 вересня 2021 року до суду першої інстанції надійшла від представника позивача заява про уточнення позовних вимог (том 2 а.с.3), у якій позивач просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБУ від 10.08.2018 №1021-ОС про звільнення з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "а" пункту 61 та підпункту "з" (у зв`язку з застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас Служби безпеки полковника ОСОБА_1, з правом носіння військової форми одягу, виключивши його зі списків особового складу з 03.12.2018;
поновити полковника ОСОБА_1 на військовій службі СБУ із 03.12.2018;
зобов`язати СБУ надати до Міністерства юстиції України відомості про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 заборон, визначених статтею 1 Закону України "Про очищення влади".
19. Також, 21 вересня 2021 до суду першої інстанції надійшла відповідь від представника позивача (том 2 а.с.5-10), у якій стосовно позиції відповідача про недотримання строку звернення до суду з цим позовом вказувалось, що відповідачем не надано доказів надіслання листа 05.07.2018 УРОС СБУ Іванюку В.О., яким його запрошено прибути для оформлення документів та отримання роз`яснень.
20. Щодо проведення наприкінці липня 2018 року бесід із позивачем, під час яких обговорювалося його подальше звільнення, позивач вказував, що жоден листок бесіди не підписаний її учасниками, на копіях листків бесід відсутні дати їх проведення, що свідчить про факт відсутності вказаних бесід та узгоджується з пунктом 7.5 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ №772 від 14.10.2008 (далі - Інструкція №722), відповідно до якого бесіди, передбачені пунктом 7.4 цієї Інструкції, не проводяться з військовослужбовцями, які звільняються з військової служби за підставою, передбаченою підпунктом "з" пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за якою звільнено позивача.
21. Також представник позивача вважав суперечним твердження відповідача щодо повідомлення про звільнення ОСОБА_1 10.08.2018 в телефонному режимі начальником УРОС СБУ, про що було складено відповідний акт; відповідно до пункту 7.15 Інструкції №722 наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником; позивач на момент звільнення перебував в розпорядженні Голови СБУ, тому начальник УРОС СБУ не був його прямим начальником і не був повноважний повідомляти його про звільнення; крім цього, повідомлення засобами телефонного зв`язку є протиправним, оскільки Інструкцією №722 передбачено особисте оголошення наказу; жодного доказу наявності такого телефонного дзвінка і його змісту відповідачем не надано.
22. Представник позивача звертав увагу, що докази особистого ознайомлення ОСОБА_1 з витягом з наказу про звільнення у вересні 2018 року в приміщенні Управління СБУ в Тернопільській області відсутні; на заяву позивача від 15.01.2019 до Управління СБУ в Тернопільській області про видачу витягу з наказу про його звільнення, останнє такий витяг не надає, а складає довідку від 21.01.2019 за №8-вк; докази надання відповіді позивачу відповідачем не надано.
23. Позивач вважав, що не може вважатися доказом ознайомлення позивачем з наказом про звільнення факт отримання ним копії послужного списку 08.10.2020, оскільки копія наказу до такого списку не долучалася, а в самому списку відсутні підстави звільнення зі служби.
24. Позивач зазначав, що відповідач не вказував день, коли позивач дізнався про порушення свого права, зокрема, посилається на вказані вище обставини як на можливі дати, коли позивач дізнався про ймовірне порушення своїх прав; однак, така дата повинна бути конкретизована та підтверджена відповідними доказами; в іншому випадку таке твердження є лише припущенням.
25. Позивач звертав увагу, що з листа Управління СБУ в Тернопільській області від 10.03.2021 за №69/12-1-64/1-234/22 слідує, що в матеріалах особової справи позивача відсутній наказ про його звільнення; також з цього листа слідує, що звернення позивача про надання йому копії наказу є повторним; позивач отримати копію наказу про своє звільнення об`єктивно не міг, оскільки станом на 10.03.2021 такого наказу не було в його особовій справі; матеріали, на підставі яких проводилося звільнення (подання на звільнення), та документи, сформовані в результаті звільнення (розрахунок вислуги років), відповідач відніс до службової інформації та відмовив позивачу у доступі до неї.
26. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі частини тринадцятої статті 171 КАС України, позивачу встановлено п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати усі підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску (том 2 а.с.58-70). Суд першої інстанції зазначав, що така ухвала постановлена з огляду на те, що причини для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є недостатніми для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду та зважаючи на висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у цій справі про передчасність застосування судом першої інстанції наслідків залишення позовної заяви без розгляду.
27. 26 жовтня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача - адвоката Гураля Р.В. про поновлення строку звернення до суду (том 2 а.с.76-77), у якій зазначалось, що відповідно до пункту 7.15 Інструкції №772, наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником; позивач на момент звільнення перебував в розпорядженні Голови СБУ, тому начальник Управління СБУ в Тернопільській області не був його прямим начальником і не був повноважний повідомляти його про звільнення; відтак, лист Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22 є недопустимим доказом ознайомлення позивача із звільненням, оскільки законом для цього передбачено інший порядок - особисто прямим начальником.
28. Позивач також вказував, що докази факту обізнаності позивача із своїм звільненням є недостатніми для висновку про обізнаність із порушенням його прав чи інтересів; не будучи ознайомленим у встановленому порядку із наказом про звільнення, позивач міг тільки припускати, що таке звільнення відбулося взагалі і порушує його права зокрема; позивач в такому разі позбавлений можливості подати належний та достатній доказ протиправності свого звільнення - наказ про звільнення.
29. 29 жовтня 2021 року до суду першої інстанції від представника СБУ надійшли заперечення на заяву про поновлення строку звернення до суду. Мотиви заперечення зводяться до того, що дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом не ставиться в залежність від порядку отримання наказів, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права; ОСОБА_1 у поданих заявах не заперечує і не спростовує самого факту обізнаності ще у січні 2019 року із датою та підставами звільнення з військової служби.
30. Відповідач вважав, що у спірному випадку строк подання позовної заяви був пропущений через відсутність упродовж трьох років максимальних зусиль позивача та належної старанності щодо звернення до суду з позовом за реальної обізнаності увесь цей період з фактом його звільнення. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; неналежна реалізація наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом відповідач вважав неповажними.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
31. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позов залишено без розгляду.
32. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, вказавши на те, що позивачу з 23.01.2019 (дата отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №80-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення) достеменно було відомо про його звільнення з військової служби, він був обізнаний із наявністю оскаржуваного наказу, а тому мав об`єктивну можливість реалізувати своє право на його оскарження у встановлені судом строки, однак позовна заява подана позивачем після спливу більше двох років.
33. Суд першої інстанції зазначав, що строк для оскарження позивачем наказу про звільнення з військової служби і його відлік розпочинається з дня, коли позивач дізнався чи мав дізнатися про оскаржуваний наказ, та вирішальним для визначення додержання особою строку звернення до суду для такої категорії спорів (щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби) є встановлення часу, коли особа фактично дізналася або повинна була дізнатися про зміст оскаржених рішень.
34. Суд першої інстанції вказував, що про зміст наказу та підстави звільнення, дату та номер наказу позивачу було достеменно відомо раніше, про що свідчить отримання позивачем 23.01.2019 особисто під розписку довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк такого змісту: " Підполковник ОСОБА_1 дійсно наказом т.в.о. Голови Служби безпеки України від 10 серпня 2018 року № 1021-ос звільнений з військової служби за підпунктом "а" пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України та підпунктом "з" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") пункту 2 частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (том 1 а.с.224); ця довідка є додатком до листа від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22, який адресований саме ОСОБА_1, якому зазначено, що вона надсилається на вимогу ОСОБА_1, викладену у заяві від 16.01.2019, щодо підстав звільнення у запас СБУ. Копія заяви долучена відповідачем до матеріалів адміністративної справи (том 1 а.с.221); про отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк разом з супровідним листом від 21.01.2019 №69/22-і-10-312/22 свідчить розписка ОСОБА_1 від 23.01.2019 (том 1 а.с.223, 223 зворот, том 2 а.с.87, 87 зворот, оригінали документів оглянуто у судовому засіданні).
35. Отже, на переконання суду першої інстанції, позивачу з 23.01.2019 (дата отримання ним довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення) достеменно було відомо про його звільнення з військової служби, він був обізнаний із наявністю оскаржуваного у цій справі наказу, а тому мав об`єктивну можливість реалізувати своє право на його оскарження в установлені законодавством строки.
36. Суд першої інстанції, на підставі наведеного, дійшов висновку, що початок перебігу строку звернення до суду слід обчислювати з 24.01.2019 (з наступного дня після отримання довідки Управління СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №8-вк про дату і підстави звільнення, номер і дату наказу про звільнення), який сплинув 24.02.2019; водночас, позовна заява ОСОБА_1 подана до суду 12.03.2021 (у цей день позов здано на пошту), по спливу більше як двох років, тобто позивач пропустив місячний строк звернення до суду.
37. Доводи позивача що лист СБУ в Тернопільській області від 21.01.2019 №69/224-10-312/22 є недопустимим доказом ознайомлення позивача із звільненням, оскільки законом для цього передбачено інший порядок оголошення такого наказу особисто прямим начальником, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки процесуальний закон пов`язує обчислення строку звернення до суду з моментом, коли особа дізналася про порушення своїх прав або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, тобто була обізнаною про звільнення з посади та підстави такого звільнення, а не з моментом, коли особі оголошено наказ особисто прямим начальником, чи коли вручено під розписку копію відповідного наказу.
38. Суд першої інстанції додатково звертав увагу, що у спірному випадку у цій справі мова йде про проходження військової служби військовослужбовцем СБУ, яка має свої особливості, які стосуються того, що трудова книжка на військовослужбовців СБУ не ведеться, а наказ про звільнення з військової служби оголошується прямим керівником; так, відповідно до пункту 7.15. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 14.10.2008№ 772, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1323/16014 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником; безпосереднього вручення копії наказу про звільнення з військової служби звільненому військовослужбовцю дана Інструкція не передбачає; така вимога відсутня і в Положенні про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженому Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
39. Суд першої інстанції також зазначав, що з поданих учасниками справи доказів встановити чи оголошувався оскаржуваний наказ ОСОБА_1 відразу після його прийняття Головою СБУ 10.08.2018 неможливо, оголошення наказу не передбачає письмової фіксації чи розписки, а тому суд обчислює строк звернення до суду на підставі письмових доказів з моменту коли позивачу достеменно стало відомо про його звільнення, дату та номер наказу про його звільнення, підстави звільнення, дату звільнення, зміст наказу про звільнення; факт обізнаності ОСОБА_1 з 23.01.2019 з такими обставинами підтверджують належні та допустимі письмові докази.