ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 160/7263/20
адміністративне провадження № К/9901/35041/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2020 (головуючий суддя - О.В. Єфанова)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 (головуючий суддя - Н.А. Олефіренко, судді - С.В. Білак, В.А. Шальєва)
у справі № 160/7263/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області
про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просила:
- стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 89 649, 56 грн. без врахування всіх необхідних податків та зборів;
- стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 35 610, 63 грн. без врахування всіх необхідних податків та зборів;
- стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача моральну шкоду у розмірі 100 000, 00 грн. без врахування всіх необхідних податків та зборів.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що судовим рішенням у справі № 160/4169/19, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ про накладення дисциплінарного стягнення на позивача. В період проведення дисциплінарного провадження щодо позивача, з 14.06.2018 по 06.08.2018, останнього було відсторонено від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати. Оскільки рішенням у справі № 160/4169/19 встановлено неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення, позивач вважає, що на підставі частини четвертої статті 72 Закону України "Про державну службу" має право на оплату часу відсторонення від виконання посадових обов`язків у розмірі середньої заробітної плати. Також позивач вказує, що з 02.08.2018 по 08.01.2019 позивач перебувала на лікарняному, оплата періоду тимчасової непрацездатності відповідачем проведена не була. Також, з посиланням на статті 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивач вказує, що оскільки при звільненні 31.03.2020 відповідачем не було здійснено з позивачем остаточного розрахунку, а саме не виплачено середній заробіток за час незаконного відсторонення та допомогу по листкам непрацездатності, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач зазначає, що проведення незаконного розслідування, під час якого її протиправно відсторонили від виконання посадових обов`язків, в результаті незаконно притягнули до відповідальності, завдало їй моральні страждання, погіршення стану здоров`я, а тому просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021, в задоволенні позовної заяви відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що лише у випадку закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності у відповідності до частини четвертої статті 72 Закону України "Про державну службу" такій особі оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку. Суди вказали, що підстави для виплати позивачу середньої заробітної плати за час відсторонення від займаної посади відсутні, оскільки наказ від 13.06.2018 "Про відсторонення державного службовця ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків" не оскаржувався позивачкою та не був скасований у встановленому законодавством порядку із наданням йому відповідної правової оцінки. Крім того, оскільки позивачка була відсторонена від виконання своїх посадових обов`язків без права отримання заробітної плати на час службового розслідування, за наслідками якого була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо втрати позивачкою права на отримання матеріального забезпечення по листках непрацездатності за рахунок коштів Фонду за весь період відсторонення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Посилаючись на грубе порушення судами норм процесуального та матеріального права, скаржник просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати в повному обсязі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України та частини четвертої статті 72 Закону України "Про державну службу" у подібних правовідносинах.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що постановою у справі № 160/4169/19 результати дисциплінарного провадження стосовно позивача були скасовані за фактом відсутності дисциплінарного правопорушення - відтак фактично була підтверджена і незаконність відсторонення позивача. На переконання позивача, правові наслідки такого оскарження результатів дисциплінарного провадження в суді мають бути аналогічними тим, що наступають у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.
Також позивачем наголошується, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки доводам позивачам щодо відшкодування моральної шкоди, судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що питання про виплату моральної шкоди повинно вирішуватись в порядку цивільного судочинства, при цьому жодних аргументів на підтвердження такого висновку судом апеляційної інстанції не наведено. Крім того, позивач вказує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки судами попередніх інстанцій не обґрунтовано рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Позиція інших учасників справи
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій - залишити в силі.
Рух касаційної скарги
7. Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
8. Ухвалою Верховного Суду від 09.11.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
9. Відповідно до наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 02.06.2015 № 9-к позивача призначено на посаду головного державного інспектора Криворізького відділу з питань додержання законодавства працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління з питань праці з 02.06.2015 за переведенням з територіальної державної інспекції з питань праці у Дніпропетровській області.
10. Наказом № 158-к від 13.06.2018 позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків головного державного інспектора на час здійснення дисциплінарного провадження з 14.06.2018 відповідно вимог статті 72 Закону України "Про державну службу" та на підставі подання дисциплінарної комісії Головного управління від 12.06.2018.
11. Наказами від 19.06.2018 № 56-д, від 26.07.2018 № 76-д продовжено строк дисциплінарного провадження до 03.08.2018 відповідно до частини третьої статті 71 Закону України "Про державну службу" та подання дисциплінарної комісії.
12. 06.08.2018 р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказ № 78-д "Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби".
13. Наказом від 09.01.2019 № 8-к ОСОБА_1 звільнено з посади відповідно пункту 4 частини першої статті 87, статті 89 Закону України "Про державну службу" на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 06.08.2018 №78-д.
14. Вказані обставини також встановлені постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 160/4169/19, якою з-поміж іншого визнано протиправними та скасовані накази відповідача від 06.08.2018 № 78-д та від 09.01.2019 №8-к, а також зобов`язано останнього поновити ОСОБА_1 на відповідній посаді.
15. Після поновлення на роботі, позивач звернулася до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити середню заробітну плату за період відсторонення від посади та фактично відпрацьований час з 14.06.2018 по 01.08.2018, а також здійснити нарахування лікарняних за період непрацездатності.
16. Відповідачем жодних заходів для здійснення таких виплат не вчинено. Останній надіслав на адресу позивачки лист від 31.01.2020, в якому серед іншого зазначив про відсутність підстав для здійснення таких виплат мотивуючи це неможливістю здійснення в органах Казначейства реєстрації бюджетних зобов`язань за минулий період.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Відповідно до частини першої статті 72 Закону України "Про держану службу" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на час здійснення дисциплінарного провадження державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків.
19. Частиною четвертою статті 72 Закону України "Про держану службу" передбачено, що у разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.
20. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
21. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
22. Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
23. Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
24. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
25. Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.