ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 816/5038/13-а
адміністративне провадження № К/9901/20674/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Чумаченко Т.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року (суддя Костенко Г.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року (головуючий суддя Бартош Н.С., судді: Подобайло З.Г., Григоров А.М.) у справі №816/5038/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Планета 3" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року №0004642301/69 та від 22 липня 2013 року №0004632301/68, №0004652301/70, №0004662301/71.
Позов обґрунтований безпідставністю висновків акту перевірки, не відповідності таких висновків реальним обставинам, не врахуванням контролюючим органом первинної документації позивача з контрагентами, зазначеними в акті перевірки.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками повторного перегляду справи рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 2 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі №816/5038/13-а позов задоволено.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що відповідачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами. Суди попередніх інстанцій відзначили, що факт реальності господарських операцій підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема: рахунками-фактури, рахунками, податковими накладними, журналами реєстрації довіреностей, відомостями по рахунках, платіжними дорученнями.
Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вирок Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 травня 2013 року, згідно якого засновника Підприємства "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) - створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, не містить встановлених обставин щодо господарських операцій між ТОВ "Планета 3" та Підприємством "Спецбуд-інвест" СМОІ "Злагода" і ТОВ "Технорес", а тому не може бути належним доказом для підтвердження нікчемності правочинів з іншими контрагентами та бути беззаперечним доказом нереальності господарських операцій.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення. Вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судами нереальності здійснення господарських операцій, наявності ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що операції між ТОВ "Технорес", ПП "Дортехмонтаж-67", ПП "Полімер Форт", ПП "Будмонтажпроект - ХХІ", ТОВ "Ера-2008", ТОВ "Планета 3", Підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також зазначає про наявність вироку Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 21 травня 2013 року, згідно якого гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема по створенню фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності - Підприємство "Спецбуд-Інвест" СМОІ "Злагода".
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої, підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Планета 3" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2009 року по 30 червня 2012 року, складено акт від 16 жовтня 2012 року №4011/22-209/ НОМЕР_1, яким зафіксовано порушення ТОВ "Планета 3": пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 213 150,00 гривень, у т.ч. за 3 квартал 2009 року - в сумі 5 833,00 гривень, за 2 квартал 2010 року - в сумі 43 854,00 гривень, 3 квартал 2010 року - в сумі 78 157,00 гривень, за 1 квартал 2011 року - в сумі 55 300,00 гривень, за 3 квартал 2011 року - в сумі 30 006,00 гривень; пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 724,00 гривень, у т.ч. за 1 квартал 2012 року - в сумі 11 724,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статтей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 148 587,00 гривень; підпунктів 7.4.5, 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, з урахуванням актів позапланових перевірок на загальну суму 28 083,00 гривень, у т.ч. по періодах липень 2009 року - в сумі 19 991,00 гривень, квітень 2011 року - в сумі 26 092,00 гривень.
На підставі вищевказаних висновків перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 20 червня 2013 року №0004642301/69, від 22 липня 2013 року №0004632301/68, №0004652301/70, №0004662301/71.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі, якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов`язань за звітний податковий період. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.
Тобто, вищезазначені правові положення містять вичерпний перелік підстав, відповідно до яких, витрати не включаються до складу витрат платника податків.
Згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.