ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/15303/20
адміністративне провадження № К/9901/33400/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/15303/20
за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування арештів і заборон, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Ідея Банк" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року, постановлену у складі: головуючого судді Пащенка К.С., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
Акціонерне товариство "Ідея банк" (далі - позивач, АТ "Ідея Банк") звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (далі -відповідач, ДВС) з вимогами:
- зобов`язати відповідача скасувати арешти, заборони, накладені в межах виконавчих проваджень №44357889 та №40455748 на транспортні засоби: автомобіль ВАЗ21154 (державний номер: НОМЕР_1 ; номер шасі/кузова: НОМЕР_2 ); автомобіль ВАЗ21154 (державний номер: НОМЕР_3 ; номер шасі/кузова: НОМЕР_4 ); автомобіль ВАЗ21154 (державний номер: НОМЕР_5 ; номер шасі/кузова: НОМЕР_6 );
- установити судовий контроль за виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язавши відповідача надати звіт про виконання рішення суду у строк, встановлений судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 08.09.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020, провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).
Закриваючи провадження у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що цей спір має приватноправовий характер. Так, суд першої інстанції зазначив, що вимоги позивача є способом захисту речового права позивача і його захист, залежно від суб`єктного складу сторін, має відбуватися в порядку цивільного або господарського судочинства.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що стосовно боржника у виконавчих провадженнях № 44357889 та № 40455748 (ТОВ "Євро Лізинг") було порушено справу про банкрутство, а потім його визнано банкрутом, у зв`язку з чим питання щодо управління та розпорядження майном банкрута, у тому числі зняття арешту з нього, має вирішуватися господарським судом у ліквідаційній процедурі.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судові рішення судів попередніх інстанцій такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020 і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що цей позов має приватноправовий характер є помилковим. За доводами позивача, заявлені ним вимоги про зобов`язання ДВС вчинити дії із скасування арешту у межах відповідних виконавчих проваджень зумовлені виключно протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби. Щодо висновків суду апеляційної інстанції, то позивач зазначає, що, виходячи із суб`єктного складу сторін у цій справі, змісту позовних вимог, спір у цій справі не стосується майна ТОВ "Євро Лізинг" і за своєю суттю не є майновим, у зв`язку з чим не може розглядатися у межах ліквідаційної процедури.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно визначили зміст спірних правовідносин і дійшли обґрунтованого висновку про неможливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Касаційна скарга надійшла до Суду 07 грудня 2020 року. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
Ухвалою Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: 1) хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або 2) хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або 3) хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частинами першою, другою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
IV. Позиція Верховного Суду
КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.