ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/1014/20
адміністративне провадження № К/9901/27196/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джинвест" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі №640/1014/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джинвест" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Джинвест" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000845510 від 12 листопада 2019 року;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0053050602 від 12 листопада 2019 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та базуються виключно на припущеннях. Натомість, у позивача наявні всі первинні документи, які, на переконання ТОВ "Джинвест", підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ "Орегон ЛТД", ТОВ "КВК ЛТД", ТОВ "ДП "ВЕКТОР" та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Товариство вказувало, що витрати на придбання цінних паперів були визначені за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів. Цінні папери реально придбані, отримані та оплачені ТОВ "Джинвест", а тому твердження контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не відповідають фактичним обставинам справи.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення №000845510 від 12 листопада 2019 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано будь-яких належних доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених позивачем з контрагентами.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року в частині задоволення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №000845510 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції відзначив, що позивачем неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з його контрагентами, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування витрат, не можуть вважатися належно оформленими і підписаними повноважними особами, тому що складені посадовими особами, які заперечують свою причетність до господарської діяльності, крім того, фіктивність господарської діяльності встановлена вироком суду.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року про задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 12 листопада 2019 року №000845510 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року у справі №640/1014/20.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення необґрунтовано послався лише на наявність протоколів допиту представників контрагентів позивача як на підставу визнання операцій позивача нереальними. Крім того вказав, що вирок відносно ОСОБА_1, яка мала відношення до створення ТОВ "Орегон ЛТД" не є належним доказом щодо визнання нереальності господарських операцій з контрагентом ТОВ "Орегон ЛТД", оскільки директор вказаного Товариства ОСОБА_2 не є засудженою цим вироком.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми Податкового кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, від 30 червня 2020 року у справі №520/2963/19, від 18 вересня 2018 року у справі №802/2231/17-а, від 6 листопада 2018 року у справі №822/551/18, від 24 січня 2019 року у справі №804/15563/15.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд ухвалою від 12 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням вимог касаційної скарги позивача, касаційний перегляд здійснюється в частині відмови в задоволені позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №000845510, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 16 827 486,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4 207 174,00 грн.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИНВЕСТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28 квітня 2016 року по 30 червня 2019 року, та іншого законодавства за відповідний період.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 18 жовтня 2019 року №20/26-15-05-10-02/40457641, яким встановлено порушення:
1. пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 16 827 486 грн, в тому числі заниження на загальну суму 16 828 697 грн, в тому числі за 2017 рік - на 16 761 196 грн, за 2018 рік - на 67 500 грн; завищення на загальну суму 1210 грн, в тому числі за півріччя 2019 року - на 1 210 грн;
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких ГУ ДПС у м. Києві листом від 7 листопада 2019 року №39850/10/26-15-0520-02 висновки акту перевірки від 18 жовтня 2019 року №20/26-15-05-10-02/40457641 залишено без змін, а заперечення без задоволення.
На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2019 року №000845510, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Джинвест" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 16 827 486,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 4 207 174,00 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Нормами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.