ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа №620/3542/19
адміністративне провадження № К/990/756/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Смоковича М.І.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа - Громадська організація "Союз юристів України", про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року (суддя-доповідач Степанюк А.Г., судді Губська Л.В., Єгорова Н.М.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України та з урахуванням заяви від 10.01.2020 про зміну предмета позову просила: визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 № 1337ц про звільнення її з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України; зобов`язати Офіс Генерального прокурора поновити (призначити) її на рівнозначну посаду прокурора відділу або адміністративну посаду в Офісі Генерального прокурора;- стягнути з Офісу Генерального прокурора (Генеральної прокуратури України) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16.11.2019.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що її звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) та підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ) відбулося з порушенням норм міжнародного і національного права, якими гарантоване право на працю, на повагу до приватного життя, закріплені засади рівності громадян та заборонена дискримінація. Зазначила, що в оскаржуваному наказі підставою її звільнення вказано ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII), хоча жодної з цих обставин не було на час її звільнення. Стверджувала, що при звільненні її з указаної підстави відповідач грубо порушив норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині персонального попередження про наступне звільнення, надання пропозицій щодо працевлаштування, врахування переважного права на залишення на роботі та заборони звільнення в період тимчасової непрацездатності. Крім того, як зазначила позивачка, на виконання вимог Закону № 113-ІХ вона вчасно звернулася до Генерального прокурора із заявою про переведення її до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію, тому відповідач безпідставно і необґрунтовано послався на факт неподання нею такої заяви.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року замінено відповідача - Генеральну прокуратуру України на належного - Офіс Генерального прокурора.
4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 №1337ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях Генеральної прокуратури України; поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді з 16.11.2019; стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2019 по 06.07.2021 в розмірі 622 473 грн 94 коп. без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Суд першої інстанції виходив з того, що положення пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX підлягають застосуванню у взаємозв`язку з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, тому звільнення прокурора з підстави неподання ним заяви про переведення та згоду на проходження атестації допускається лише в разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Жодної із вказаних у пункті 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII обставин на час звільнення позивачки суд не встановив, що стало підставою для задоволення позову. Водночас інші аргументи позивачки по суті позовних вимог суд першої інстанції відхилив.
6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
7. Протилежний висновок щодо заявлених позовних вимог суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що неподання позивачкою заяви встановленої форми про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію у зв`язку з реформуванням органів прокуратури є законною підставою для її звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII. На підтвердження своїх висновків суд апеляційної інстанції послався на рішення Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII і підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX в подібних правовідносинах (зокрема, постанови Верховного Суду від 24.09.2021 у справі № 140/3790/19, від 29.09.2021 у справі № 640/24727/19, від 07.10.2021 у справі № 640/23232/19, від 25.11.2021 у справі № 640/23342/19 та від 26.11.2020 у справі № 200/13482/19-а).
III. Провадження в суді касаційної інстанції
8. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняте цим судом рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
9. За доводами позивачки, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд апеляційної інстанції дав неправильну правову оцінку її заяві на ім`я Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, оскільки не врахував, що подання заяви в довільній формі не заборонено законодавством. Зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції в цій частині не відповідають висновкам Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а, щодо застосування положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII та підпункту 1 пункту 19 розділу II Закону №113-ІХ у подібних правовідносинах.
10. У відзиві на касаційну скаргу Офіс Генерального прокурора просить залишити її без задоволення, стверджуючи про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції. Спростовуючи доводи позивачки, відповідач вказує на те, що надіслана ОСОБА_1 заява до Генерального прокурора за своїми змістом і формою не відповідала вимогам ні Закону №113-ІХ, ні Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (далі - Порядок № 221), що унеможливило її допуск до атестації.
11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. З грудня 2018 року ОСОБА_1 проходила службу в Генеральній прокуратурі України, з 06.08.2019 - на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовими розслідуваннями кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованих територіях.
13. На виконання пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №113-IX позивачка 15.10.2019 через установу поштового зв`язку надіслала на адресу Генеральної прокуратури України заяву про переведення (призначення) її на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора. У заяві ОСОБА_1, зокрема, зазначила, що вона дає згоду на переведення (призначення) на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора у відповідності та з урахуванням усіх вимог Закону України "Про прокуратуру". Крім того, вказала, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку № 221, вона ознайомлена, але не погоджується, оскільки вони, на її думку, суперечать чинному законодавству України та ратифікованим Україною міжнародним договорам, які мають вищу юридичну силу.
14. Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 року № 1337ц ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 15.11.2019. У преамбулі цього наказу зроблено також посилання на підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ.
15. Листом від 05.11.2019 № 1441-2469вих-19 Генеральна прокуратура України повідомила ОСОБА_1 що її заява від 15.10.2019 про переведення на посаду до Офісу Генерального прокурора (зареєстрована 17.10.2019 за № 216287-19) подана за невстановленою законодавством формою і змістом, що свідчить про відсутність підстав для проведення атестації та переведення її на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора. Зазначено, що у зв`язку з цим Генеральним прокурором прийнято рішення про звільнення позивачки на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ.
V. Позиція Верховного Суду
16. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в межах доводів позивачки про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII та підпункту 1 пункту 19 розділу ІІ Закону №113-ІХ у випадку подання прокурором заяви про переведення невстановленої форми, що не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування наведених норм матеріального права в подібних правовідносинах, сформульованим у постанові від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а.