ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2022 року
м. Київ
справа №815/4395/16
касаційне провадження № К/9901/42961/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства "Сонекс" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя - Коваль М.П., судді - Домусчі С.Д., Димерлій О.О.) у справі за позовом Приватного підприємства "Сонекс" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2016 року Приватне підприємство "Сонекс" (далі у тексті - Підприємство) звернулося до суду із позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця), у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 №500060006/2016/000043/2, від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2, від 27.06.2016 №500060006/2016/000048/2.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Підприємство послалося на те, що Митниці були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічних контрактів. Митниця витребувала додаткові документи, відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про коригування митної вартості товару. Вважаючи висновок Митниці про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), не обґрунтованим, у зв`язку із чим застосування резервного методу неправомірним та рішення Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив їх скасувати.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 04.11.2016 позов задовольнив, визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 09.06.2016 №500060006/2016/000043/2, від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2, від 27.06.2016 №500060006/2016/000048/2.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що позивач для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надав усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Підприємства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2, від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що в частині задоволених позовних вимог Підприємство для оформлення товару за першим методом (за ціною контракту) надало усі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується. Митниця безпідставно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару та не довела неможливість визначення митної вартості товару за ціною контракту та необхідності визначення такої вартості за другорядним методом.
В частині відмови у задоволені позову суд дійшов висновку, що додатково наданими декларантом документами не було усунуто встановлених Митницею розбіжностей щодо ціни товару, а також надані не всі документи, які були витребувані відповідачем, та відповідачем правомірно було здійснено коригування митної вартості заявлених позивачем товарів та визначено її за другорядним методом - за резервним.
Підприємство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.04.2017 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: статті 49, частини 1 статті 51, частини 2, 3 статті 53, частин 1-3 статті 54, статей 58, 62, 63, 64 Митного кодексу України, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Наполягає на тому, що Підприємством надані всі необхідні документи для підтвердження вартості товарів, які перетинали митний кордон України.
У запереченні на касаційну скаргу Митниця вказує на правомірність прийняття ним рішень про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.11.2022 прийняв касаційну скаргу Підприємства до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 08.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди установили, що 08.06.2016, 16.06.2016, 23.06.2016 та 24.06.2016 Підприємством були заявлені до декларування товари, перелік яких визначений у поданих митних деклараціях від 08.06.2016 №500060006/2016/009380, від 16.06.2016 №500060006/2016/009847, від 23.06.2016 №500060006/2016/010284 та від 24.06.2016 №500060006/2016/010420.
Під час здійснення Митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено спрацювання профілів ризику щодо можливого заниження митної вартості та наявність в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, розбіжностей, у зв`язку із чим, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України декларанта було зобов`язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Враховуючи, що при розгляді документів, які були додатково надані декларантом було встановлено, що ці документи не підтверджують митну вартість товару, а також надані не всі документи, які були затребувані, відповідачем було здійснено коригування митної вартості заявленого позивачем товару та визначено її за другорядними методами - за резервним, про що прийняті відповідні рішення, які є предметом розгляду у даній справі.
Суд касаційної інстанції виходячи із межі перегляду судом касаційної інстанції, визначеної частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, переглядає рішення суду апеляційної інстанції в частині визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 17.06.2016 №500060006/2016/000046/2 та від 24.06.2016 №500060006/2016/000047/2, що слугувало підставою для відкриття касаційного провадження, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції не переглядається.
Відносини, з приводу яких виник даний спір регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.