ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2022 року
м. Київ
Справа № 460/15639/21
адміністративне провадження К/990/13791/22, K/990/15039/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів - Мацедонської В.Е.,
Шевцової Н.В.,
при секретарі - Лещенко С.В..,
за участю:
представника відповідачів - Бойко В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року (головуючий суддя - Махаринець Д.Є.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року (головуючий суддя - судді Бруновська Н.В., судді: Р. Б. Хобор, Р. М. Шавель.)
у справі №460/15639/21
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Рівненської обласної прокуратури
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі,-
у с т а н о в и в:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - Офіс Генерального прокурора, відповідач - 1), Рівненської обласної прокуратури (далі - Рівненська обласна прокуратура, відповідач - 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 у справі № 826/17805/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24.10.2014.
- стягнути з Рівненської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час затримки Офісом Генерального прокурора виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 у справі № 826/17805/14 про поновлення ОСОБА_1 з 24.10.2014 на посаді заступника прокурора Рівненської області, за період з 31.07.2020 по 27.09.2021, в розмірі 910 407 гривень 67 коп.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки Офісом Генерального прокурора виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2020 у справі № 826/17805/14 про поновлення ОСОБА_1 з 24.10.2014 на посаді заступника прокурора Рівненської області, за період з 31.07.2020 по 27.09.2021, в розмірі 910 407 гривень 67 коп.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року апеляційні скарги Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі № 460/15639/21 - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14 Офісом Генерального прокурора, в порушення вимог чинного законодавства, негайно не виконано, що свідчить про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки його виконання, який підлягає розрахунку, з урахуванням приписів п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 №100 ( далі - Порядок КМУ № 100) та складає 910 407, 672 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
06 червня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від Рівненської обласної прокуратури ( далі - Рівненська обласна прокуратура, скаржник - 1, касатор - 1 ) надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на неправомірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, скаржник -1 просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі №460/15639/21 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник - 1 зазначив, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, тобто не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, а відтак строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення такого заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Вказав, що такий строк визначається спеціальною нормою ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), а тому відсутні підстави для застування до спірних правовідносин тримісячного строку звернення до суду, визначеного ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка є у даному випадку загальною нормою. Посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 та у постанові від 14.07.2021 у справі № 1340/4393/18. Зауважив, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки пропуску позивачем місячного строку, який позовом до суду звернувся лише 17.11.2021, а про порушення своїх прав дізнався 28.09.2021, однак клопотання про поновлення пропущеного строку ним не заявлялось.
Також скаржник - 1 зазначив, що право на стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі Закон пов`язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу та фактичним допуском працівника до роботи, при цьому суд має встановити вину роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі, що не мало місця у даному випадку. Крім того, процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності за наявності волевиявлення особи, що потребує заяву від особи, яка бажає бути поновленою на посаді, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі, однак ні до Офісу Генерального прокурора, ні до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду позивач не звертався. Зауважив, що затримка виконання рішення суду зумовлена також тим, що за даними Єдиного реєстру адвокатів України позивач здійснював адвокатську діяльність (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №114), яка є несумісною із статусом прокурора. Вказав, що адвокатську діяльність позивача зупинено на підставі його заяви згідно з п.1 ч.1 ст. 31 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI ( далі - Закон № 5076-V ) лише з 28.09.2021, що свідчить про відсутність бажання з боку ОСОБА_1 бути поновленим на посаді заступника прокурора Рівненської області.
Крім того касатор - 1 вказав, що Порядок КМУ № 100 не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, або за аналогічною посадою, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за два місяці, що передували звільненню. Вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2020 у справі №810/3246/16. Також посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.12.2021 у справі №826/20760/14, у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/154/20. Вказав, що оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції п. 10 Порядку КМУ № 100 втратив чинність, розрахунок середньої заробітної плати, з урахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів для працівників прокуратури є необґрунтованим.
Зазначив, що оскільки працюючі прокурори Генеральної прокуратури України, які не призначені до Офіу Генерального прокурора, продовжують отримувати заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 № 505 ( далі - Постанова КМУ № 505), а ОСОБА_1 атестацію не проходив та до Рівненської обласної прокуратури не призначений, для застосування коефіцієнт підвищення посадового окладу згідно з п.10 Порядку КМУ № 100 та ст. 81 Закону України " Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) немає підстав. Посилався на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.11.2021 у справі № 640/537/20, які враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин, не є подібними до тих, що виникли у справі, яка переглядається. Зауважив, що оскільки заробітну плату, що передувала звільненню, позивач отримував у серпні - вересні 2014 року, то для розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду слід застосувати розмір середньоденної заробітної плати 742, 16 грн відповідно до довідки Офісу Генерального прокурора від 28.12.2019 № 18-1456зп, долученої до матеріалів справи, та як наслідок, розмір такого заробітку міг би складати 215 226, 40 грн.
Наголосив, що наразі відсутній висновок Верховного Суду з питань можливості застосування п.10 Порядку КМУ №100 при ухваленні рішення після втрати ним чинності у справах щодо визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді прокурорів, звільнених на підставі п.7-3 ч.2 ст. 36 КЗпП з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" 16.09.2014 №1682-VII (далі - Закон № 1682).
Просив справу розглядати за участю представника Рівненської обласної прокуратури.
16 червня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції від Офісу Генерального прокурора ( далі - Офіс Генерального прокурора, скаржник - 2, касатор - 2) надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на неправомірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, скаржник - 2 просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі №460/15639/21 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Просив справу розглядати за участю представника Офісу Генерального прокурора.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник - 2 зазначив, що право на стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі Закон пов`язує виключно із виданням роботодавцем відповідного наказу та фактичним допуском працівника до роботи, при цьому суд має встановити вину роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі, що не мало місця у даному випадку. Крім того, процес поновлення на роботі здійснюється за принципом диспозитивності, тобто за наявності волевиявлення особи, а тому для цього необхідна заява від особи, яка бажає бути поновленою на посаді, або відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі, однак ні до Офісу Генерального прокурора, ні до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення позивач не звертався. Зауважив, що ОСОБА_1 не мав права працювати на прокурорсько - слідчих посадах в органах прокуратури до зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, яке були припинено ним лише з 28.09.2021. Крім того, затримка з виконання рішення суду зумовлена тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ ( далі - Закон №113-ІХ) запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Вказав, що позивачем Генеральному прокурору на виконання вимог чинного законодавства не подану заяву про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, а відтак порушень вимог ст. 236 КЗпП України з боку Офісу Генерального прокурора не вбачається. Зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2020 у справі №810/3246/16.
Вказав, що розмір середнього заробітної плати, розрахованої відповідно до Порядку КМУ № 100 складає 742,16 грн, а розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді публічної служби за період з 31.07.2020 по 27.09.2020 - 215 226,40 грн, тоді як розрахунок середньої заробітної плати, з урахуванням підвищення коефіцієнтів посадових окладів є безпідставним. Посилався на те, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.11.2021 у справі № 640/537/20, які враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин, не є подібними до тих, що виникли у справі, яка переглядається.
Зауважив, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо обрахування середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді із комплексним застосуванням ст. 236 КЗпП України та п.10 Порядку КМУ № 100 до правовідносин, які виникли після втрати ним чинності. Зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.04.2020 у справі №810/3246/16, у постанові від 30.06.2021 у справі №826/17798/14.Вказав, що оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції п. 10 Порядку КМУ № 100 втратив чинність розрахунок середньої заробітної плати, з урахуванням підвищення посадових окладів для працівників прокуратури та коефіцієнту, визначеного п.10 Порядку КМУ № 100, є необґрунтованим.
Зазначив, що прокурори, яких не призначено до Офісу Генерального прокурора продовжують отримувати заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, тоді як ОСОБА_1 атестацію не проходив та до Рівненської обласної прокуратури не призначений.
Просив справу розглядати за участю представника Офісу Генерального прокурора.
27 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у справі № 460/15639/21 за касаційною скаргою Рівненської обласної прокуратури.
27 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду заяву Рівненської обласної прокуратури задоволено. Зупинено виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі №460/15639/21.
06 липня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження у справі № 460/15639/21 за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора. Відмовлено у задоволенні заяви Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі №460/15639/21.
18 липня 2022 року на адресу суду касаційної інстанції позивач через свого представника надіслав відзив на касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури, в якому просив касаційну скаргу Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року у справі №460/15639/21 - без змін.
18 жовтня 2022 року ухвалою Верховного Суду призначено справу до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16.07.2020 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/17805/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Рівненської області задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано наказ Генерального прокурора України про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Рівненської області від 23.10.2014 №1470к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Рівненської області.
Стягнуто з прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 16.07.2020 у розмірі 2 037 340, 52 грн
Зобов`язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону №1682
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 24.10.2014 на посаді заступника прокурора Рівненської області та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
17.12.2020 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 у справі №826/17805/14 залишено без змін.
23.04.2021 постановою Верховного Суду у справі №826/17805/14 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 змінено в частині мотивів та викладено в редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення залишенні без змін.
28.09.2021 наказом Офісу Генерального прокурора № 304к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Рівненської області з 24.10.2014.
У зв`язку із затримкою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/17805/14 позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час такої затримки.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються постанови суду присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 ст.372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За приписами положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.
Відповідно ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 1 ст.27 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок КМУ № 100).
Згідно з п. 5 Порядку КМУ № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку КМУ № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом п. 10 Порядку КМУ № 100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданих касаційних скарг Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог касаційних скарг, виходячи з наступного.