ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа №420/6621/21
адміністративне провадження №К/990/17263/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р., і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів Домусчі С.Д., Семенюка Г.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати позивачеві вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 20712,32 грн;
- нарахувати та стягнути на його користь із Одеської обласної прокуратури вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 20712,32 грн;
- стягнути на його користь із Одеської обласної прокуратури середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з розрахунку 1062,17 грн за кожен день затримки, починаючи з 29 березня 2021 року по день ухвалення рішення суду;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що він з 27 липня 2012 року працював в органах прокуратури Одеської області. Наказом Одеської обласної прокуратури від 19 березня 2021 року №771к його звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) з 29 березня 2021 року. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури доручено провести остаточний розрахунок і виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні. Проте при звільненні йому не виплачено вихідну допомогу, на отримання якої він має право відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а тому ОСОБА_1 просить стягнути із Одеської обласної прокуратури на його користь вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 20712,32 грн. Стягнуто із Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 20712,32 грн і середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29 березня 2021 року по 26 серпня 2021 року в розмірі 26348,61 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто із Одеської обласної прокуратури за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року - без змін.
5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом із тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах у справах, де розглядалися подібні правовідносини. У зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про протиправну бездіяльність Одеської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку і стягнення із Одеської обласної прокуратури на користь позивача вихідної допомоги при звільненні в сумі 20712,32 грн. Також суди зробили висновки про правомірність позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення із відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України. Водночас суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ураховуючи висновки, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц та постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, виснував, що достатнім і співмірним розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 березня 2021 року по 26 серпня 2021 року для позивача є сума 26348,61 грн, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Одеська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2022 року в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та зменшити стягнуту суму.
7. Як на підставу оскарження судових рішень Одеська обласна прокуратура послалася, зокрема, на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували норму матеріального права, а саме статтю 117 КЗпП України - без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц. Касаційна скарга, як указує скаржник, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, має виняткове значення для Одеської обласної прокуратури.
IV. Позиція інших учасників справи
8. ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 26 липня 2022 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 08 листопада 2022 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 10 листопада 2022 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
11. ОСОБА_1 з 27 липня 2012 року працював в органах прокуратури Одеської області.
12. Наказом Одеської обласної прокуратури від 19 березня 2021 року №771к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 29 березня 2021 року. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури доручено провести остаточний розрахунок і виплатити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
13. Листом від 13 квітня 2021 року №21-154вих-21 відповідач повідомив адвоката позивача про те, що вихідна допомога ОСОБА_1 при звільненні не нараховувалася та не виплачувалася, оскільки відповідно до Закону №1697-VII у разі звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону її виплата не передбачена.
14. Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
15. Як зазначено у довідці Одеської обласної прокуратури від 13 квітня 2021 року №21-107, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 за останні два місяці роботи перед звільненням складала 20712,32 грн, а середньоденна заробітна плата - 1062,17 грн.
16. Згідно із листом Одеської обласної прокуратури від 18 червня 2021 року №15/2/1-727вих-21 ОСОБА_1 проведено виплату відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсацію за невикористані відпустки. Заробітну плату виплачено у повному обсязі 29 березня 2021 року, заборгованість відсутня. Надано розрахунковий лист за березень 2021 року, відповідно до якого позивачеві нараховано кошти в сумі 64475,95 грн.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Згідно зі статтею 4 Закону №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
19. Статтею 51 Закону №1697-VII внормовано загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, відповідно до пункту 9 частини першої якої прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
20. Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), який набрав чинності 25 вересня 2019 року, статтю 51 Закону №1697-VII доповнено частиною п`ятою такого змісту: "На звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".
21. Трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини регулює КЗпП України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що закріплено у його статті 1.
22. Статтею 40 КЗпП України визначено порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, згідно з пунктом 1 частини першої якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
23. Законом №113-ІХ доповнено статтю 40 КЗпП України частиною четвертою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус".
24. Статтею 44 КЗпП України обумовлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
25. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.