ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа №620/6139/20
адміністративне провадження № К/9901/25920/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 (суддя Баргаміна Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 (колегія суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П., Кобаль М.І.) у справі №620/6139/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови, викладеної в рішенні від 04.11.2020 №250-0325-8/4277, в задоволенні заяви позивача стосовно призначення пенсії за вислугу років; зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 23.06.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності кількості виключно календарної вислуги, а тому він має право на призначення пенсії, враховуючи вислугу років у пільговому обчисленні, яка становить 25 років 8 місяців 18 днів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.01.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
В касаційній скарзі вказує, що у Законі №2262-XII міститься бланкетна норма, яка надає Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсії. Позивач не погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо незастосування до спірних правовідносин Постанови №393 через конкуренцію норм права та преюдицію статті 12 Закону №2262-XII, оскільки у даному випадку вказані нормативно-правові акти зовсім не містять суперечливих норм, які б зумовлювали застосування нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу. На думку позивача, враховуючи положення статті 17-1 Закону №2262-XII, у разі обчислення пільгового періоду пенсії за наведеним законом, Постанова № 393 підлягає обов`язковому застосуванню, оскільки саме цією постановою визначено порядок обчислення вислуги років на пільгових умовах. Зазначення у статті 12 Закону №2262-XII терміну "календарна вислуга років" не може виключати можливість пільгового обчислення цієї вислуги років, що визначено Постановою № 393, а тлумачення цієї норми Закону буквально суперечить статті 17-1 Закону №2262-XII.
Також посилається, що судами при постановленні судових рішень не враховано єдину празостосовчу практику у спірних правовідносинах, яка сформована об`єднаною палатою КАС ВС у справі № 805/3923/18.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України, оскільки в касаційній скарзі позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення не відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що на підставі наказу голови Національної поліції України від 23.06.2016 № 422 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" підполковника поліції ОСОБА_1, начальника відділу управління захисту економіки в Чернігівській області було звільнено за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 30.06.2016. Стаж служби в поліції складає 18 років 10 місяців 15 днів, вислуга років на пільгових умовах - 6 років 10 місяців 03 дні.
На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 620/3255/19 Сектором з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області було надіслано подання від 29.05.2020 № 813 з відповідним документами про призначення позивачу пенсії, згідно якого вислуга років для призначення пенсії станом на 30.06.2016 складає 25 років 08 місяців 18 днів, календарна - 18 років 10 місяців 15 днів.
За наслідками розгляду подання, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення, оформлене протоколом № 153 від 03.11.2020, про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки позивач на день звільнення не мав визначеної Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" необхідної вислуги років для призначення пенсії (22 календарних років та 6 місяців і більше).
Листом № 2500-0325-8/42777 від 04.11.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1, що на день звільнення зі служби (30.06.2016) позивач не має визначеної Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" необхідної вислуги років для призначення пенсії (22 календарних роки та 6 місяців і більше), призначити пенсію за вислугу років немає законних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки необхідно враховувати лише вислугу в календарному обчисленні. Суди зазначили, що положення пункту 3 Постанови №393 суперечать приписам пункту "а" статті 12 Закону N2262-XII, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, що мають вищу юридичну силу - норми Закону N2262-XII.
При постановленні судових рішень суди послались на постанови Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 806/1470/16, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 22.08.2019 у справі № 295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі № 360/1432/19, від 24.10.2019 у справі № 295/7219/16-а, від 14.11.2019 у справі № 806/1469/16, від 29.01.2020 у справі № 344/9109/17, від 23.06.2020 у справі № 750/10827/16-а, від 20.01.2021 у справі № 620/509/19.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в органах внутрішніх справ, Національній поліції є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.
Згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІ (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою щодо підготовки документів для призначення йому пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Отже, положеннями статті 12 Закону N 2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили із того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час роботи його в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України на становила 18 років 10 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.