ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/11261/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фра-М",
арбітражний керуючий - Христенко В.В. (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.),
кредитор - Антимонопольний комітет України,
представник кредитора - Прохоров Є.І., в порядку самопредставництва
кредитор - Міністерство оборони України.
представник кредитора - Барда С.Ю., в порядку самопредставництва
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) касаційну скаргу
Антимонопольного комітету України
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області
від 12.10.2021
у складі судді: Примак С.А.
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
від 20.07.2022
у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А., (головуючий), Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
у справі за заявою
Компанії "Хербс Трейдінг ГмбХ",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М",
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 19.01.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" (далі - ТОВ "Фра-М", боржник, банкрут), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, вирішено інші процедурні питання.
2. 12.07.2016 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/11261/15 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано ТОВ "Фра-М" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, вирішено інші процедурні питання.
3. Справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фра-М" перебуває на стадії ліквідації.
4. 08.06.2021 на адресу Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява Антимонопольного комітету України до ТОВ "Фра-М" про визнання грошових вимог на суму 526 136,00 грн. та 4 540,00 грн. судового збору.
4.1. В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що відповідно до рішення Антимонопольного комітету України № 829-р від 19.12.2019 на ТОВ "Фра-М" накладено штраф у розмірі 263 068,00 грн. за порушення відповідно до пункту 1 частини дванадцятої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
5. Ухвалою від 12.10.2021 Господарський суд Дніпропетровської області визнав частково грошові вимоги Антимонопольного комітет України до боржника ТОВ "Фра-М" у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів.
5.1. Розглянувши грошові вимоги Антимонопольного комітет України до ТОВ "Фра-М", господарський суд встановив, що 19.12.2019 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення № 829-р, яким накладено на ТОВ "Фра-М" штраф у розмірі 263 068,00 грн. та яке набрало законної сили 08.11.2020 (боржником не оскаржувалося).
5.2. Також судом встановлено, що за прострочення виконання зазначеного рішення Антимонопольним комітетом України нараховано ТОВ "Фра-М" пеню у розмірі 263 068,00 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2020 по 05.04.2021.
5.3. Перевіривши розрахунок заявлених кредиторських вимог, господарський суд зазначив, що грошові вимоги у розмірі 263 068,00 грн., нараховані Антимонопольним комітетом України в якості пені за прострочення виконання рішення Антимонопольним комітетом України № 829-р від 19.12.2019 за загальний період з 09.11.2020 по 05.04.2021.
5.4. Разом з тим, з огляду на визнання постановою від 12.07.2016 ТОВ "Фра-М" банкрутом, суд дійшов висновку, що нарахована Антимонопольним комітетом України сума пені у розмірі 263 068,00 грн в силу положень статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) задоволенню не підлягає.
5.5. Відтак, суд визнав грошові вимоги Антимонопольного комітет України до боржника ТОВ "Фра-М" частково: у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. - 4 черга задоволення вимог кредиторів; в решті задоволення грошових вимог відмовив.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою від 20.07.2022 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 - залишив без змін.
6.1. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для того, щоб суму нарахованої пені включити до грошових вимог заявника до боржника з огляду на приписи частин першої-шостої статті 41 КУзПБ банкрутства. При цьому, апеляційний суд зазначив, що з огляду на положення зазначеної статті є необґрунтованими доводи скаржника про те, що суд при вирішенні спору у цій справі порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки статтею 59 КУзПБ передбачено припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
7. Антимонопольний комітет України 09.08.2022 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі № 904/11261/15.
8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/11261/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Васьковський О.В., Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.08.2022.
9. Ухвалою від 31.08.2022 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 904/11261/15 за касаційною скаргою Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022;
повідомив учасників справи, що розгляд касаційної скарги Антимонопольного комітету України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2022 відбудеться 25.10.2022 об 11:30.
10. Ухвалою Верховного Суду від 20.10.2022 задоволено клопотання арбітражного керуючого Христенко В.В. про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
12. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX), Указу Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX), Указу Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX) Верховний Суд здійснює розгляд справи № 904/11261/15 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ
Доводи скаржника
(Антимонопольного комітету України)
13. Скаржник зазначив, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування пункту 1 статті 3, статті 22 та 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої статті 48 та статей 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо визнання грошових вимог Комітету до боржника.
13.1. Крім того, скаржник аргументував, що з урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 914/607/17, від 21.01.2021 у справі № 910/10017/19, від 22.01.2019 у справі № 915/304/18, від 19.03.2019 у справі № 904/3536/18, від 27.11.2018 у справі № 910/4081/18, від 09.10.2018 у справі № 922/4378/17, від 06.08.2019 у справі № 911/254/16, судами першої та апеляційної інстанцій застосовано частину першу статті 59 КузПБ та неправильно застосовано статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки, на думку скаржника, спеціальним законом у спірних правовідносинах є Закон України "Про захист економічної конкуренції", який має переваги над положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, які безпідставно були застосовані судами під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
13.2. Скаржник зауважив, що у подібних правовідносинах, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання - відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, якими обґрунтована ця скарга, що є підставою для подання Комітетом касаційної скарги відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
17. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.
17.1. З огляду на зміст касаційної скарги, доводи скаржника стосуються відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні заяви Антимонопольного комітету України до про визнання кредиторських вимог до боржника в частині стягнення пені на суму 263 068,00 грн.
17.2. Відтак, в частині визнаних грошових вимог Антимонопольного комітет України до боржника ТОВ "Фра-М" частково: у розмірі 4 540,00 грн. (судовий збір) - 1 черга задоволення вимог кредиторів та 263 068,00 грн. (штраф) - 4 черга задоволення вимог кредиторів, справа в касаційному порядку не переглядається.
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
18. Предметом касаційного розгляду у цій справі є питання обґрунтованості відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні заяви Антимонопольного комітету України до про визнання грошових вимог до ТОВ "Фра-М" в частині стягнення пені, розмір якої визначено заявником на суму 263 068,00 грн.
19. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності рішень судів попередніх інстанцій положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.
20. Відповідно до статті 1 КУзПБ, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
21. Згідно з частиною третьою статті 59 Кодексу з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-порталі судової влади України.
22. Частиною четвертою статті 60 Кодексу встановлено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
23. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо відмови включення заявленого розміру кредиторських вимог до стягнення, колегія суддів вважає за необхідне здійснити правовий аналіз щодо такого:
- правове регулювання підстав та порядку нарахування штрафу та пені у сфері економічної конкуренції;
- правовий статус Антимонопольного комітету України у ліквідаційній процедурі підприємства - банкрута;
- визначення пріоритетності у застосуванні положень Кодексу України з процедур банкрутства та Закону України "Про захист економічної конкуренції" у цій справі.
Щодо правового регулювання підстав та порядку нарахування штрафу та пені у сфері економічної конкуренції
24. Загальне визначення штрафних санкцій містить частина перша статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
25. Водночас, відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України, штраф як адміністративно-господарська санкція - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, а перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
26. Загальні положення щодо функції Антимонопольного комітету України накладення штрафів на суб`єктів господарювання - юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства також визначені у Главі 28 "Відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства", яка входить у Розділ V "Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання".