ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада2022 року
м. Київ
справа № 363/1572/18
провадження № 51-1545 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_9.,
прокурора ОСОБА_10.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_11.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110000000860, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Амвросіївка Донецької області, жителя АДРЕСА_1 ), громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено цивільні позови, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 27 листопада 2017 року, приблизно о 17:15 год, керуючи автомобілем "ВАЗ 21063" д.р.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Визволителів в районі будинку № 89 в смт Лютіж Вишгородського району Київської області, зі сторони м. Києва в бік м. Овруч, в порушення вимог пунктів 2.3 б), 2.3 д), 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, маючи можливість заздалегідь виявити небезпеку для руху, яку йому становили пішоходи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які перетинали проїзну частину вул. Визволителів по пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив на них наїзд. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішоходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці, а пішохід ОСОБА_4 отримала середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Як на підставу для прийняття такого рішення вказує, що судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо нього порушені норми процесуального права, оскільки не надано належної оцінки законності отримання речового доказу - автомобіля. Стверджує про неправильну надану оцінку доказів у кримінальному провадженні. Зазначає, що апеляційним судом допущено порушення положення ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки він був позбавлений права на збирання доказів. Стверджує про призначення надто суворого покарання попри позитивну досудову доповідь. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав подану ним касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_11., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, підтримав подану касаційну скаргу та вважав, що є підстави для її задоволення.
Під час касаційного розгляду прокурор вважав за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положенням ч. 1 ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній скарзі засуджений порушує питання щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Таким чином, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
За нормами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.