Постанова
Іменем України
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 752/21919/16-к
провадження № 51-1956 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_4
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7.,
прокурора ОСОБА_8.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_9.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10. на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у кримінальному провадженні № 12016100010010854 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачувався.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, що завдало значної шкоди потерпілому, за наступних обставин.
Так, 10 листопада 2016 року приблизно о 19:00, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, шляхом вільного доступу через відчинені ворота заїхав на заздалегідь орендованому транспортному засобі "ЗІЛ-ММЗ" д.н.з. НОМЕР_1 до арматурного цеху, розташованого на території ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської", що на вул. Будіндустрії, 7 у м. Києві, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою кран-балки (вантажного підйомного крану) перемістив до кузова зазначеного автомобіля чотири бухти проволоки 5-Вр1 загальною вагою 4270 кг та арматуру А500-12 довжиною 2,92 м, загальною вагою 4550 кг, на загальну суму 107 537,50 грн, які належать ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської". Будучи впевненим, що виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з викраденим майном направився до контрольно-пропускного пункту заводу, однак не зміг довести свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками відділу безпеки заводу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11. залишено без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10. просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевим судом, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, безпідставно виправдано ОСОБА_1 та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а саме ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України. Вважає, що апеляційний суд, визнаючи докази сторони обвинувачення такими, що не доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій, порушуючи вимоги статей 23, 86, 94 КПК України та принцип безпосередності дослідження доказів, не надав кожному доказу як окремо, так і у їх сукупності оцінки з точки зору належності та допустимості, при цьому обмежився зазначенням загальних формулювань без будь-якого обґрунтування свого рішення. Крім того, зауважує, що апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та повторний виклик і допит свідків, переписавши показання цих свідків із вироку, при цьому не зазначив в ухвалі, що такі свідки не допитувалися. Таким чином стверджує, що суд апеляційної інстанції фактично продублював вирок місцевого суду, та, відмовляючи у задоволенні апеляційних вимог прокурора, свого рішення не вмотивував, чим порушив положення ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8. підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10., просила її задовольнити, а ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Виправданий ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_9. заперечували щодо задоволення касаційної скарги, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги.
У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду, оскільки, на його думку, зазначене судове рішення постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
З такими твердженнями прокурора колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст. 17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст. 62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
З огляду на встановлені обставини та досліджені докази під час ухвалення вироку, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, що завдало значної шкоди потерпілому. Як вбачається зі змісту вказаного вироку, місцевий суд з наведенням докладних мотивів обґрунтував свій висновок.
Таким чином, суд першої інстанції, виконуючи вимоги статей 85, 86, 94 КПК України, зробив ґрунтовний аналіз наявних доказів та дійшов правомірного висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом, що вчинене кримінальне правопорушення, у якому обвинувачувався ОСОБА_1 .