ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 461/1790/19
провадження № 51-1483км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
прокурора ОСОБА_15,
у режимі відеоконференції
засудженої ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_16
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_16 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ),
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК, та призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці 1 день без конфіскації майна.
Постановлено звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, обмежившись відбутим покаранням.
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; відшкодування процесуальних витрат; речових доказів у кримінальному провадженні.
Завироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона упродовж 2016 року з мотивів неприйняття чинної влади в Україні у всесвітній мережі "Інтернет" розповсюджувала матеріали провокаційного антиукраїнського характеру, в яких, зокрема, містилися публічні заклики з метою порушення територіальної цілісності України.
Зокрема, протягом серпня - жовтня 2016 року ОСОБА_1 (під псевдонімом ОСОБА_2 ), перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці, позиціонуючи себе як "львівська журналістка у вигнанні", брала участь як запрошена особа у трансляціях на каналах інтернет-радіостанції "Zello", а саме 12 та 22 серпня 2016 року - на каналі "АТО Донецк" і 26 жовтня 2016 року - на каналі "Наша Новороссия".
Так, ОСОБА_1 під час трансляцій на каналі інтернет-радіостанції "Zello", які мали місце 12, 22 серпня 2016 року в ході розмов із членами спільноти "АТО Донецк" та 26 жовтня 2016 року із членами спільноти "Наша Новороссия", неодноразово публічно закликала невизначене коло слухачів указаної інтернет-радіостанції до вчинення дій, спрямованих на зміну меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Зміст її висловлювань полягав у спонуканні до діяльності, спрямованої, у тому числі, на зміну меж території та державного кордону України шляхом від`єднання територій західноукраїнських областей і передачі їх у володіння інших держав (Польщі, Румунії, Угорщини та Словаччини).
Канали "АТО Донецк", дописувачами якого є 135 789 осіб та "Наша Новороссия", дописувачами якого є 8 397 осіб Інтернет-радіостанції "Zello", створені й адмініструються на тимчасово окупованій території в м. Донецьку, при цьому їх прослуховують користувачі всесвітньої мережі Інтернет по всій території України.
Разом з тим звукозаписи трансляцій із виступами ОСОБА_1 з каналів "АТО Донецк" і "Наша Новороссия" Інтернет-радіостанції "Zello" від 12, 22 серпня та 26 жовтня 2016 року з метою розповсюдження публічних закликів до зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, не встановленими досудовим розслідуванням особами були розповсюджені на інтернет-сервісі "YouTube".
Львівський апеляційний суд ухвалою від 18 лютого 2022 року вирок суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_16 просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 лютого 2022 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження закрити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник наголошує, що сторона обвинувачення не довела належними, допустимими і достатніми доказами винуватості ОСОБА_1, як того вимагає закон, а суд першої інстанції під час розгляду провадження не керувався стандартом доведення поза розумним сумнівом.
Як стверджує скаржник, у судовому засіданні не встановлено факту вчинення ОСОБА_1 закликів до дій, метою яких є зміна меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Захисник ОСОБА_16, аналізуючи висловлювання ОСОБА_1, зазначає свою версію подій, згідно з якою висловлювання його підзахисної не були скеровані на якийсь інший порядок можливості змін меж території України ніж той, який проводиться шляхом вирішення всеукраїнським референдумом. Стверджує, що висловлювання ОСОБА_1 мали риторичний характер, спрямований на критику Закону України 09 квітня року № 317 -VIII "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
Обґрунтовує свої доводи також і тим, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 08 листопада 2017 року № 20035/16-39/21607-21609/17-39 в жодному висловлюванні ОСОБА_3 немає заклику до зміни території меж України та її державного кордону всупереч порядку, встановленому Конституцією України, хоча саме таке питання було поставлено перед експертом. Крім цього, наголошує на тому факті, що судово-лінгвістичну експертизу міг проводити лише експерт з усного мовлення, яким ОСОБА_4 не була, а тому її висновок є недопустимим доказом.
Твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що будь-які дії стосовно зміни кордонів України, яка проводиться не шляхом всеукраїнського референдуму порушують установлений Конституцією України порядок вважає розмитим, нечітким і такими, що не можуть бути визнанні законними за практикою Європейського суду з прав людини.
Також, як звертає увагу, під час судового розгляду не було надано відомостей про те, на підставі яких заяв, матеріалів правоохоронних або контролюючих державних органів та про які виявлені факти здійснення підготовки до вчинення кримінальних правопорушень стали підставою для прийняття процесуальних рішень про початок досудового розслідування, а також про підстави, з яких орган досудового розслідування вважав, що саме ОСОБА_1 причетна до злочинної діяльності.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджена ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_16, надавши відповідні пояснення, підтримали касаційну скаргу захисника.
Прокурор ОСОБА_15 заперечив проти задоволення касаційної скарги, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК.Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
Натомість зазначені обставини перевірив суд апеляційної інстанції, який проаналізував доводи апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_1, аналогічні наведеним у касаційній скарзі її захисника ОСОБА_16 доводам, у тому числі щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та допустимості окремих доказів, і дав їм належну оцінку, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу обвинуваченої було залишено без задоволення.
Під час перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні публічних закликів до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, і правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 110 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК указані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом на виконання ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 та з`ясував її позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої обвинувачена винною себе не визнала, однак не заперечувала факту висловлювань, які їй інкримінувала сторона обвинувачення. При цьому посилалася на те, що висловлювання мали місце в закритому чаті під час приватного спілкування, є її власною думкою і не мають нічого спільного із закликами до зміни меж території України.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що винуватість засудженої ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом. Висновок про її винуватість суд першої інстанції обґрунтував доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_5 у судовому засіданні про те, що за допомогою інтернет-радіостанції "Zello" відвідував різні канали, зокрема, й канал " Наша Новороссия", на якому порушувались питання створення Новоросії, надавались доводи на підтримку створення так званих ЛНР та ДНР, критикувалась влада в Україні. Часто натрапляв на виступи з цього приводу журналістки ОСОБА_7, яка брала участь в обговореннях та вказувала при цьому, що народилася і проживала в м. Львові. Потім він побачив збережені трансляції з цієї інтернет-радіостанції на відеохостингу "YouTube". У своїх виступах на каналі " Наша Новороссия" ОСОБА_8 постійно виражала невдоволення чинною владою, зазначала, що змушена була втекти на територію Російської Федерації у зв`язку з тим, що в Україні її думок не поділяли, погрожували їй розправою, розповідала про відділення деяких територій України і передачу їх сусіднім державам.
Крім того, свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні дав показання про те, що дуже часто впродовж 2016 року гостем каналу "АТО Донецьк" була львівська журналістка ОСОБА_8, яка виступала у прямому ефірі та відповідала на питання слухачів каналу. Його дуже обурювали ті речі, які вона говорила про Україну, зокрема, що їй не належать деякі території та їх потрібно повернути іншим державам.
Установлені судом першої інстанції обставини підтверджені й сукупністю письмових доказів, зокрема: